Єдиний унікальний номер 249/5956/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2390/2014
Головуючий у 1 інстанції Вірченко О.М.
Категорія: 46 Доповідач Іванова А.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого НИКИФОРЯКА Л.П.
Суддів: КІЯНОВОЇ С.В., ІВАНОВОЇ А.П.,
При секретарі Ганжела М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по ? частці будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - за кожним, залишивши його у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що не оспорює права позивачки на ? частку будинку, вона має можливість отримати у нотаріуса свідоцтво про право власності на будинок, її право власності не порушено, бо позивач проживає у будинку, отже підстав для задоволення позовних вимог не було. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що будинок перепланований, не відповідає технічному паспорту, до нього добудовано житлові приміщення, чого не заперечує позивачка. Визнавши за позивачкою право власності, суд узаконив переобладнання, які проведені без законних підстав.
Позивач, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна, зазначила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 23.01.1983р. до 20.04.2011р., у цей період за спільні кошти з сімейного бюджету був придбаний в листопаді 1983 року житловий будинок АДРЕСА_1. Таким чином, просила розділити сумісне нажите майно шляхом визнання права власності по 1/2 частці за кожним із власників, залишивши вказаний житловий будинок з надвірними побудовами в спільній сумісній власності.
Апелянт до судового засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, яка просила залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 23 січня 1983 року до 20 квітня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.6).
На підставі договору купівлі-продажу від 24.11.1983р. ОСОБА_1 придбав житловий будинок з надвірними побудовами в АДРЕСА_1 на земельній ділянці 600кв.м. (а.с. 18-19).
З зазначеного договору купівлі-продажу вбачається, що на земельній ділянці 600кв.м. розташований житловий будинок А-І загальною житловою площею 20,2кв.м., корисною площею 34кв.м та надвірні побудови: кухня, кухня (а.с 18зв.).
На час придбання спірного житлового будинку спірні правовідносини регулювались Кодексом про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 № 2006-VII.
Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Статтею 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України встановлено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
З наведеного вбачається, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що спір між сторонами підлягає вирішенню шляхом припинення права спільної сумісної власності і визнання за кожним права власності на 1/2 частину спірного будинку, із залишенням зазначеного майна у спільній частковій власності сторін.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції, визнавши право власності по ? частці за кожною стороною, узаконив переобладнання у спірному житловому будинку, без законних підстав, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки ОСОБА_3 не надав достатніх доказів наявності самочинно збудованих об'єктів або перепланування спірного будинку, а у відповідності до ч.1 ст.60 СК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
У відповідності з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: