Справа № 354/126/14-ца

Провадження по справі № 2/354/131/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Гребик Л.В.

секретаря Мельник Н.М.

з участю : позивачки ОСОБА_2

представників відповідачки ОСОБА_3,

ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, господарських будівель та споруд, укладеного 30.11.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_5 (реєстраційний номер 2065); скасування реєстрації права власності на житловий будинок та поновлення реєстрації права власності на житловий будинок за позивачкою; скасування реєстрації права власності на земельну ділянку та поновлення реєстрації права власності на земельну ділянку за позивачкою,-

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га та житлового будинку, господарських будівель та споруд, по АДРЕСА_1, укладеного 30.11.2012 року між нею, ОСОБА_2, та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської обалсті ОСОБА_5 ( реєстраційний номер 2065); скасування реєстрації права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 яка відбулася на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2012 року, та поновлення за нею реєстрації права власності на вказаний житловий будинок ; скасування реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер: 2611040300:20:002:0004, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд , розташованих по АДРЕСА_1 яка відбулася на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2012 року та поновлення за нею реєстрації права власності на вказану земельну ділянку . Позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні, позивачка обґрунтовує тим, що з 2010 року займалася підприємницькою діяльністю по переробці лісоматеріалів. В процесі підприємницької діяльності протягом тривалого часу вона співпрацювала із ОСОБА_7, здійснюючи йому продаж лісоматеріалів. Восени 2012 року вона недопоставила ОСОБА_7 лісоматеріалів на суму 10 000 доларів США , в зв»язку з чим виникла перед ним заборогованість, яку ОСОБА_7 вимагав повернути. Оскільки вона не мала коштів для повернення боргу ОСОБА_7, вона погодилася на пропозицію останнього позичити кошти у його знайомого зі сплатою відсотків за користування. Через деякий час ОСОБА_7 приїхав до неї додому із своїм знайомим на ім»я ОСОБА_4 і останній у присутності ОСОБА_7 пообіцяв позичити їй кошти в сумі від 40 000 доларів США і більше зі сплатою відсотків за їх користування, при умові надання гарантії повернення коштів, для чого вона повинна була формально оформити на нього договір купівлі-продажу належного їй будинковолодіння та земельної ділянки. Чоловік на ім»я ОСОБА_4 також повідомив їй, що після повернення позики договір купівлі -продажу буде анульовано шляхом переоформлення на неї права власності на відчужені будівлі і землю . Перебуваючи у складному становищі, вона погодилася на пропозицію ОСОБА_4. Оформленням документів купівлі-продажу її земельної ділянки та будинковолодіння займався ОСОБА_7 12.11.2012 року вона із ОСОБА_7 приїхала до Коломийського МБТІ, де підписала необхідні документи для оформлення технічного паспорту на належні їй житловий будинок і господарські споруди. 30.11.2012 року вона разом із ОСОБА_7 приїхала до приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, куди згодом під»їхав ОСОБА_4 та, як їй стало пізніше відомо, відповідачка ОСОБА_6 Всі необхідні для оформлення договору купівлі-продажу документи знаходилися у ОСОБА_7 та його знайомого ОСОБА_4. Вона, виконуючи їх попередню домовленість, формально уклала з відповідачкою договір купівлі-продажу будинковолодіння та земельної ділянки , попередньо ознайомившись із змістом договору купівлі- продажу . В цей же день на прохання ОСОБА_4 вона написала розписку про начебто отримання від відповідачки ОСОБА_6 позики в сумі 40 000 доларів США зі сплатою 8 % від суми позики. Згідно домовленості з ОСОБА_4 вона залишалася проживати в своєму будиноковолодінні. Однак , незважаючи на формальне укладення договору купівлі- продажу , відповідачка звернулася до неї з позовом про виселення, що зумовило її звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу вчинено нею внаслідок обману і з цих підстав підлягає визнанню недійсним. Також вважає, що при посвідченні 30.11.2012 року оспорюваного договору купівлі-продажу нотаріусом було допущено ряд порушень цивільного законодавства, ЗУ «Про нотаріат», Наказів Міністерства юстиції України та відповідних посадових Інструкцій, в зв»язку з чим договір купівлі-продажу слід визнати недійсним із поверненням сторін у попередній стан. Позивачка зазначає, що належний їй на праві власності житловий будинок вона самочинно перебудувала без дозволу Ворохтянської селищної ради та належно затвердженого проекту на реконструкцію на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети. Нотаріус при посвідченні оспорюваного договору не звернула уваги на ту обставину, що предмет правочину - об»єкт нерухомого майна, є самочинним будівництвом, що вона не є власником цього нерухомого майна , та безпідставно не відмовила у посвідченні оспорюваного правочину. В пункті 4 договору купівлі-продажу житлового будинку нотаріусом зазначено, що загальна площа відчужуваного нею житлового будинку складає 143,3 м.кв., житлова площа будинку складає 79,5 м.кв. та змінилася з площі 39,1 м. кв. за рахунок влаштування приміщень в межах простору горища. Однак , вказаний висновок нотаріуса не відповідає дійсності, оскільки загальна і житлова площа будинку змінилися в сторону збільшення за рахунок самочинної капітальної перебудови. Вказаними діями нотаріус порушила вимоги пунктів 1.1, 1.2, 1.7, 1.8 глави 2 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, зареєстрованого в МЮУ 22 лютого 2012 року № 296/5. Зазначає, що згідно договору купівлі-продажу 30.11.2012 року вона не одержувала коштів від ОСОБА_6, в зв»язку з чим відсутні підстави повертати їй кошти в разі визнання правочину недійсним . В процесі судового розгляду позовної заяви ОСОБА_6 до неї і її сина ОСОБА_8 про здійснення права власності та виселення, їй стало відомо, що відповідачка ОСОБА_6 на початку 2013 року зареєструвала право власності на житловий будинок і земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1

Зважаючи на наведені вище обставини щодо недійсності договору купівлі -продажу нерухомого майна від 30.11.2012 року, вважає, що проведена на підставі цього договору реєстрація права власності на нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_6 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 1 , 3, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 229, ст. ст. 230, 236, ч. 3 ст. 258, ч. 1,2 ст. 376 ЦК України просить позов задоволити.

Представники відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 заперечили проти заявлених позивачкою позовних вимог та зазначили, що 30.11.2012 року між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачкою було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, господарських будівель та споруд, реєстровий № 2065. Вважають позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення виходячи з наступного. Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, господарських будівель та споруд від 30.11.2012 року, реєстровий №2065, відповідачка придбала у позивачки ОСОБА_2 земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Пунктом 4 вказаного договору визначено, що загальна площа житлового будинку, що відчужується, становить 134,3 кв.м., житлова площа 79,5 кв.м. При цьому у вказаному пункті договору нотаріусом зроблено примітку, з якою сторони були ознайомлені, про що свідчать їхні підписи на тексті договору, про те, що житлова площа будинку змінилась з 39, 1 кв.м. за рахунок влаштування приміщень в межах простору горища та добудовано слідуючі господарські будівлі та споруди: сарай , літня кухня, гараж, навіс, альтанка, криниця, вимощення. Згідно п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна від 24.05.2001 року (в редакції від 09.08.2012 року, наказ № 404) відчужені позивачкою на користь відповідачки об'єкти нерухомого майна не є самочинним будівництвом. Виходячи із змісту п.3.2. Інструкції, роботи, які були проведені позивачкою та призвели до зміни площі з 39, 1 кв.м., були належним чином включені до технічної інвентаризації, яка проводилась напередодні укладення спірного договору купівлі-продажу, технічний паспорт містить в собі відмітки про самовільно побудовані кімнати на мансардному поверсі в межах простору горища, що в силу дії п. 3.2. Інструкції не є самочинним будівництвом. Тому приватний нотаріус ОСОБА_5, здійснючи нотаріальне посвідчення спірного договору купівлі-продажу від 30.11.2012 року, вчинила нотаріальні дії з дотриманням норм Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ЦК України. Згідно п.7 оспорюваного договору продаж земельної ділянки вчинено за 70 400,00 грн. , а житловий будинок за 156 037 грн., за які відповідачка , як покупець, сплатила гроші , а позивачка як продавець, одержала повністю до підписання цього договору. Підписання договору свідчить про те, що його умови повністю відповідають волевиявленню сторін договору - продавця і покупця та одержання продавцем повного розрахунку за проданий предмет договору і відсутність претензій майнового характеру до покупця, що стосувалися б питань з оплати договору. При цьому відповідачка , як покупець, зазначає, що продаж предмету договору за зазначену у ньому ціну відповідає її інтересам. Враховуючи вищевикладені обставини, відповідачка є повноправним власником описаного вище об'єкту нерухомого майна. Позивачка, звернувшись із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, господарських будівель та споруд від 30.11.2012 року, як на підставу для задоволення позовних вимог посилається на порушення приватним нотаріусом ОСОБА_5 правових норм щодо нібито самочинного будівництва. Інших підстав для визнання недійсним спірного договору позивачка не зазначає.

Позивачка посилається на норми ч. 1 ст. 229 та ч. 1 ст. 230 ЦК України, не надаючи жодного обґрунтування такому посиланню. Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Із аналізу даної норми ЦК України чітко вбачається, які саме обставини слід доводити позивачу, ставлячи питання про визнання правочинну недійсним, оскільки його нібито вчинено під впливом помилки. Проте, позивачкою не наведено правового обґрунтування щодо необхідності застосування даної норми матеріального права до спірних правовідносин. Недоведеним позивачкою та незрозумілим є те, в чому саме помилилася позивачка, укладаючи спірний договір, оскільки безпосередньо в п. 13. спірного договору позивачка ствердила, що у неї відсутні будь-які заперечення щодо кожної з умов договору; зміст договору та зміст зазначених вище статей законодавства був їй зрозумілий, питань, які залишились б не з'ясованими і не зрозумілими для неї, не було. Окрім цього, безпосередньо в преамбулі спірного договору позивачка та відповідачка, як сторони договору, ствердили, що укладаючи спірний договір перебували при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлювали значення свої дій та керували ними, згідно вільного волевиявлення, котре відповідає внутрішній волі, діяли цілеспрямовано, свідомо розумно та на власний розсуд, без впливу обману, помилки, без будь-якого примусу, тощо. Тобто вищеописані обставини в цілому стверджують про відсутність помилки як такої, оскільки позивачка перед підписанням була детально ознайомлена із оскаржуваним договором, його зміст був нею особисто прочитаний, зрозумілий та погоджений, про що свідчать підпис позивачки на тексті оскаржуваного договору. Позивачка ствердила, що вона читала спірний договір особисто та для неї були зрозумілими усі його положення. З вищевикладеного вбачається відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору за ст. 229 ЦК України. Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоди вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Відповідно до п. 20 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Однак, позивачка не довела факту застосування щодо неї обману зі сторони відповідачки.У позивачки відсутнє посилання на докази, якими обґрунтовується та доводиться умисел відповідачки. Недоведеними є істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Окрім цього, позивачка безпосередньо сама ствердила в преамбулі та п. 13 спірного договору про те, що останній укладається без впливу помилки, обману, тощо.

Таким чином, враховуючи положення норм ст. ст. 229, 230 ЦК України, обставини справи та правові позиції Верховного Суду України вважають, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним спірного правочину відсутні , оскільки в момент укладення спірного правочину та на даний час внутрішня воля відповідачки відповідала зовнішньому прояву, тобто, уклавши спірний правочин ОСОБА_6 мала намір отримати у власність нерухоме майно та використовувати його у власних цілях , а також розраховувала, що спірний договір буде виконано в натурі; укладаючи спірний договір відповідачка ОСОБА_6 намагалась досягти правового результату; саме по собі невиконання спірного правочину з боку ОСОБА_2 не означає, що спірний договір було укладено під впливом помилки, обману; позивачка не довела належними та допустимими засобами доказування, що спірний договір укладено під впливом помилки, обману, такі твердження спростовуються п. 13 спірного Договору та його преамбулою; побудовані самовільно кімнати на мансардному поверсі в межах простору горища не є самочинним будівництвом та не можуть бути підставою для визнання його недійсним, та не могли бути перешкодою для нотаріального посвідчення оспорюваного договору; спірний договір укладено у нотаріальній формі; розрахунок за придбане нерухоме майно проведено в повному обсязі до підписання договору, про що сторони ствердили у п.7 договору. Окрім того, безпосередньо позивачка , укладаючи спірний договір, на той час, мала намір створити правові наслідки та досягнути відповідного правового результату. Тобто, до укладення спірного договору позивачка та її син ОСОБА_9 зняли з реєстрації місце проживання за адресою АДРЕСА_1 міської ради Івано-Франківської області, що відбулось з їх власної волі та добровільно. Однак, після цього, позивачка, отримавши кошти за об'єкт нерухомості, забажала і надалі проживати у нежитлових приміщеннях, що вже належали ОСОБА_6 на праві приватної власності і для збільшення термінів проживання, позивачка повторно оскаржила спірний правочин, ініціювавши зупинення провадження по справі про її виселення із житлових приміщень , що в свою чергу збільшило час її фактичного проживання у житловому будинку по АДРЕСА_1 Тому, зважаючи на наведене, просять в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

При цьому представники відповідачки також зазначили , що зважаючи на численні звернення позивачки до суду з позовами, аналогічними даному, відповідачка згідна на вирішення спору в позасудовому порядку та розірвання оспорюваного договору купівлі- продажу у випадку повернення позивачкою коштів , отриманих за договором.

Третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , заперечуючи позовні вимоги , пояснила , що 30.11.2012 року позивачка та відповідачка звернулися до неї для посвідчення договору купівлі- продажу земельної ділянки та розташованих на ній житлового будинку та господарських споруд, надавши для цього необхідні для посвідчення договору документи , серед яких Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, про реєстрацію за позивачкою на праві власності майна, яке вона відчужувала. Позивачка ознайомилася з текстом договору і вона , як нотаріус, роз»яснила позивачці наслідки укладення договору.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінюючи докази в сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.11.2012 року між позивачкою ОСОБА_2 (продавцем) та відповідачкою ОСОБА_6 ( покупцем) укладено договір купівлі-продажу , за умовами якого позивачка відчужила відповідачці земельну ділянку площею 0, 1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель та споруд та розташовані на ній житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний номер 2065 .

Згідно пункту 4 вказаного договору предметом договору є житловий будинок, зазначений в плані літерою «А», загальною площею 134,3 кв.м. та житловою площею 79,5 кв.м. При цьому у вказаному пункті договору сторонами обумовлено , що житлова площа будинку змінилась з 39, 1 кв.м. за рахунок влаштування приміщень в межах простору горища та добудовано слідуючі господарські будівлі та споруди: сарай , зазанчений в плані літерою «Д», літня кухня , зазначена в плані літерою «З» , гараж, зазначений в плані літерою «І», навіс, зазначений у плані літерою «К», альтанка, зазначена у плані літерою «Л» , криниця № 1 , вимощення № ІІІ .

Згідно пункту 6 договору вказаний житловий будинок належить позивачці на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу 30.01.2002 року, зареєстрованого Обласним комунальним підприємством « Коломийське МБТІ» 19.02.2002 року, реєстраційний номер майна : 38385257.

Позивачка, посилаючись на положення ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України , оспорює вказаний правочин , з тих підстав , що на час його укладення не була власником житлового будинку та господарських споруд АДРЕСА_1 які є предметом договору, оскільки самочинно капітально перебудувала житловий будинок та добудувала господарські споруди і відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦК України не набула права власності на це нерухоме майно. При посвідченні оспорюваного договору купівлі- продажу нотаріус не звернула на це увагу , в зв»язку з чим договір суперечить вимогам закону .

Вказані посилання позивачки на невідповідність оспорюваного правочину вимогам закону безпідставні , виходячи з наступного.

Як встановлено, до матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу долучено Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», виданий 30.11.2012 року за заявою позивачки ОСОБА_2

За даними Витягу за позивачкою зареєстровано право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані в АДРЕСА_1 , загальною площею 143,3 м.кв, житловою площею 79,5 м.кв., реєстраційний номер майна : 38385257. Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину, видане 30.01.2002 року Яремчанською міською державною нотаріальною конторою. Витяг виданий для оформлення відчуження. Житлова площа змінилася з 39,1 кв. м. на 79,5 кв.м. за рахунок влаштування приміщень в межах простору горища та добудовано слідуючі господарські будівлі: сарай літ. Д , літня кухня літ. З , гараж літ. І, навіс літ К, альтанка літ. Л , криниця № 1, вимощення № ІІІ , що не належить до самочинного будівництва згідно наказу № 404 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2012 року, але не здані в експлуатацію.

Вказаний документ в сукупності з свідоцтвом про право на спадщину стверджують належність позивачці на праві власності нерухомого майна, яке є предметом правочину.

За таких обставин, суд приходить до висновку , що правочин про відчуження майна приватним нотарусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчено на підставі вищевказаних документів у відповідності з вимогами глави 2 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Мін'юсту України від 22.02.2012 № 296/5 .

Оспорювання позивачкою достовірності даних, які містяться в матеріалах інвентаризації ОКП « Коломийське МБТІ» , проведеної на її вимогу , та в вищевказаному Витягу щодо обсягів здійсненої рекострукції та за рахунок чого змінилася площа житлового будинку , не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказані дані Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно не підлягали перевірці нотаріусом при посвідченні оспорюваного правочину.

Позивачка обгрунтовує свої вимоги також тим, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено нею під впливом помилки та обману, посилаючись на норми ч. 1 ст. 229 та ч. 1 ст. 230 ЦК України, однак , не надає жодного обгрунтування позовних вимог з цих підстав.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Із аналізу вказаної норми вбачається, які саме обставини слід доводити позивачу, ставлячи питання про визнання правочинну недійсним в випадку вчинення під впливом помилки.

Проте, позивачкою не наведено правового обґрунтування щодо необхідності застосування даної норми матеріального права до спірних правовідносин, не зазначено обставин, щодо яких вона помилилася та не доведено існування цих обставин

на момент вчинення правочину .

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоди вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно п. 19 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК ) мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Згідно п. 20 вказаної Постанови правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Однак, позивачкою не доведено належними та допустимими засобами доказування факт введення її в оману щодо обставин , які мають істотне значення з боку відповідачки та відсутні посилання на докази, якими обґрунтовується та доводиться умисел відповідачки.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі . Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним на підставах, передбачених законом.

Згідно вимог ст.60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі досліджених доказів суд приходить до висновку, що позивачкою вказаних вимог не дотримано, не доведно передбачених законом підстав недійсності укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку , господарських будівель і споруд, а також того, що її права та законні інтереси порушені вчиненим правочином.

Твердження позивачки в судовому засіданні про те, що оспорюваний правочин вона вчинила під впливом насильства з боку ОСОБА_7 , що фактично вона мала намір укласти договір застави нерухомого майна на забезпечення виконання нею договору позики 40 000 доларів США, а не договір купівлі-продажу, в зв»язку з чим спірний правочин є удаваним, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно заявлених позивачкою позовних вимог вона не оспорювала договір купівлі-продажу з вказаних підстав.

За таких обставин , вимоги позивачки про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га , кадастровий номер: 2611040300:20:002:0004, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, а також житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1, який було укладено 30.11.2012 року між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_6, про скасування реєстрації права власності на вищевказані житловий будинок та земельну ділянку та поновлення за позивачкою реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно, задоволенню не підлягають.

На підставі ч.ч 1 , 3, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 229 , ч. 1 ст. 230 ЦК України та керуючись ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, господарських будівель та споруд, укладеного 30.11.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської обалсті ОСОБА_5 (реєстраційний номер 2065); скасування реєстрації права власності на житловий будинок та поновлення реєстрації права власності на житловий будинок за позивачкою; скасування реєстрації права власності на земельну ділянку та поновлення реєстрації права власності на земельну ділянку за позивачкою, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд протягом 10 днів з дня оголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення в повному обсязі складене 11.04. 2014 року .

Суддя: Л. В. Гребик