ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" березня 2014 р. м. Київ К/9991/47312/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання нечинним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
в с т а н о в и л а:
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України (надалі - ДМС України), Львівської митниці про визнання незаконним та скасування наказу № 2189-к від 24.11.2010 року в частині, припинення його перебування на державній службі в митних органах, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ ДМС України від 24.11.2010 року № 2189-к в частині припинення з 25.11.2010 року перебування ОСОБА_2 на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Равва-Руська» Львівської митниці.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Равва-Руська» Львівської митниці. Стягнено з Львівської митниці на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 12921 грн. 59 коп.
У касаційних скаргах Державна митна служба України та Львівська митниця, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення по справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в митних органах України і до звільнення обіймав посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Равва-Руська» Львівської митниці.
Наказом ДМС України № 2189-к від 24.11.2010 року за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст. 17, п. 6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», припинено його перебування на державній службі в митних органах України.
Підставою прийняття даного наказу слугували результати перевірки, проведеної комісією ДМС України, за підсумками якої, встановлено, що старший інспектор відділу митного оформлення № 4 митного поста «Равва-Руська» Львівської митниці несумлінно виконував свої службові обов'язки, що виразилось у тому, що 02.11.2010 року по 14.11.2010 року з митної території Республіки Польща виїхало 10 транспортних засобів з вантажем щодо яких наявна інформація про їх митне оформлення польською стороною. Однак, за цей період в ЄАІС ДМС України, ПІК «Інспектор-2006» та справах Львівської митниці відсутня будь-яка інформація про в'їзд на митну територію України вказаних транспортних засобів, їх митне оформлення посадовими особами Львівської митниці за період часу, вказаний у відповідних повідомленнях польської сторони, чи вжиття належних заходів реагування відповідно до Тимчасового порядку. Крім того, відповідно до контрольного талону для проходження по «зеленому коридору» транспортного засобу без причепа та без товарів, що підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та (або) оподаткуванню старшим інспектором митного поста «Рава-Руська» ОСОБА_2 було здійснено митний контроль та митне оформлення транспортного засобу д-н НОМЕР_1 як такого, що слідував без вантажу, при наявності відповідного СМС-повідомлення польської сторони.
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України, чиннї на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Крім того, у митній службі України діє Дисциплінарний статут митної служби України, який затверджується законом (частина 2 статті 410 Митного кодексу України).
Отже, порядок, умови проходження і припинення державної служби в митних органах встановлено Законом України "Про державну службу" та Дисциплінарним статутом митної служби України (надалі - Дисциплінарний статут).
Дисциплінарний статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу".
Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту, порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
До діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України (пункт 1, 2 статті 22 Дисциплінарного статуту).
Розділом 4 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Статтею 413 Митного кодексу України встановлено, що посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.
Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Отже, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 прийняв Присягу державного службовця.
Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (надалі - Закон № 3723-XII) визначено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.
Цією нормою визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.
Таким чином, недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм може бути як порушенням Присяги, так і дисциплінарним правопорушенням, проте дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.
Системний аналіз наведених спеціальних і загальних норм свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у частині другій статті 22 Дисциплінарного статуту та Законом № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення.
При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу ці види стягнення є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому, рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
З метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування (стаття 31 Дисциплінарного статуту).
Наказом Державної митної служби України від 13 серпня 2010 року № 918 затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України (далі - Інструкція) пунктом 1.1 якої визначено приводи, підстави, мета, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за ним рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.
Згідно із абзацом 9 пункту 1.2 Інструкції, службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів.
Отже, звільненню державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, має передувати службове розслідування, яке регулюється Інструкцією і висновки якого є передумовою звільнення.
Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок неможливо кваліфікувати як порушення Присяги.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-274а13 за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України, Львівської митниці Держмитслужби про скасування наказу та поновлення на роботі.
В матеріалах справи відсутня інформація про проведення відповідачами службового розслідування по факту несумлінного виконання позивачем своїх службових обов'язків.
В наказі Державної митної служби України № 2189-к від 24.11.2010 року не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».
Отже, вирішуючи спір та оцінюючи правомірність дій відповідача, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що оскаржуваний наказ не містить інформації щодо вчинених ОСОБА_2 дій, які перешкоджають перебуванню його на службі в митних органах, а в тексті наказу відсутнє обґрунтування обставин, які свідчать про порушення позивачем присяги.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання нечинним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : О.І. Гаманко
Судді: С.В. Білуга
А.Ф. Загородній