Єдиний унікальний номер 237/4218/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3370/2014
Категорія - 42 Головуючий у 1 інстанції - Пономарьов О.П.
Доповідач - Зінов'єва А.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Азевича В.Б.
Ларіної Н.О.
при секретарі: Стефановій Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 06 лютого 2014 року про справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення та позбавлення права користування жилим приміщенням,-
В С Т А Н О В И В:
У травні 2012 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно свідоцтва про право особистої власності, виданого Мар'їнською райдержадміністрацією 18.11.1993 р. на підставі розпорядження представника Президента України від 17.10.1993 р., вона є власником будинку АДРЕСА_1, в якому фактично ніколи не проживала. З 12.08.1994 р. у вказаному будинку зареєстрована та проживає до тепер відповідачка, яка будучи жінкою її рідного брата, вселилася у жиле приміщення на законних підставах. Після розірвання шлюбу між братом та відповідачкою, остання, залишившись проживати у вищевказаному будинку, різними заходами намагається позбавити її права власності, що привело до погіршення між ними стосунків. ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у вселенні до вказаного будинку і навіть у користуванні двором та земельною ділянкою, в результаті чого між ними виникають сварки, що було неодноразовим предметом розгляду правоохоронних органів. Оскільки своєю поведінкою відповідачка систематично порушує правила співжиття, що унеможливлює їх проживання в одному жилому приміщенні, просила виселити ОСОБА_2 із будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Крім того, для зняття відповідачки з реєстрації у вказаному будинку просила позбавити останню права його користуванням.
Рішенням Мар'їнського районного суду від 06 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволенні: відповідачку виселене з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення і позбавлено права його користуванням
Не погодившись з рішенням суду, відповідачка принесла апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просила ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідачка посилалася на те, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 В ході слухання справи судом встановлені факти її звернення до правоохоронних органів з приводу підробки документів та шахрайських дій, у зв'язку з чим порушено кримінальну справу, до розгляду якої суд повинен був зупинити провадження по цивільній справі. Рішення суду про її виселення є передчасним, оскільки висновком експертизи, проведеної в ході розслідування кримінальної справи, виявлено підробку у свідоцтві про право власності ОСОБА_3 на спірний будинок. При цьому, не встановлено також і документів на підставі яких свідоцтво на ім'я позивачки було видане та відповідних записів щодо його реєстрації. Вказані обставини встановлені в ході розслідування кримінальної справи і свідчать про те, що ОСОБА_3 не є власником спірного будинку, її права ніяким чином не порушені і в неї відсутні підстави для обґрунтування своїх вимог ст. 116 ЖК України. Крім того, описова частина рішення суду не містить повних пояснень свідків, допитаних в ході слухання справи, що підтверджується технічним записом судового засідання, а посилаючись на документи, представлені позивачкою в якості доказів, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність їх оригіналів.
У судовому засіданні відповідачка та її представник апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити у повному обсязі.
Позивачка та її представник проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка систематично порушує правила співжиття і унеможливлює проживання власника у спірному будинку. При цьому заходи запобігання та громадського впливу виявилися безрезультатними. За вказаних обставин суд дійшов висновку про необхідність виселення ОСОБА_2 зі спірного будинку без надання іншого жилого приміщення та позбавив її права користування ним.
Між тим, такі висновки суду не відповідають нормам матеріального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування рішення з ухваленням нового.
Так, при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого Мар'їнською райдержадміністрацією 18.11.1993 р. за розпорядженням представника Президента України від 17.10.1993 р., ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1. У вказаному будинку позивачка ніколи не проживала і зареєстрованою не була. З 12.08.1994 р. в будинку зареєстрована та фактично проживає до тепер ОСОБА_2, яка знаходячись у зареєстрованому шлюбі з рідним братом позивачки, вселилася у жиле приміщення на законних підставах. Після припинення шлюбних відносин, відповідачка залишившись проживати у вищевказаному будинку.
Рішенням Мар'їнського районного суду від 02.09.2010 р., яке набрало чинності 14.12.2010 р. ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позову, пред'явленому до ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, рішення Мар'їнської міськради і визнання права власності.
Постановою Мар'їнського РВ УМВС України в Донецькій області від 15.03.2010 р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченому ст. 296 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України (за відсутністю в діянні складу злочину).
Постановою Мар'їнського РВ УМВС України в Донецькій області від 14.10.2011 р. відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 за ст.ст. 129, 296 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України (за відсутністю в діянні складу злочину).
Постановою Мар'їнського РВ УМВС України в Донецькій області від 29.01.2012 р. відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на підставі п.11 ч.1 ст. 6 КПК України (якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора), оскільки за даним фактом вже проводилася перевірка і постановою від 25.01.2012 р. у порушенні кримінальної справи відмовлено за п.2 ч.1 ст. 6 КПК України.
Постановою Мар'їнського РВ УМВС України в Донецькій області від 16.03.2012 р. за заявою ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за фактом підробки документів щодо права власності на будинок АДРЕСА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 358 КК України.
Відповідно до вимог ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.85 р. №2 (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Постанова), при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Як встановлено судом першої інстанції в ході слухання справи і підтверджено сторонами, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ніколи не були членами однієї сім'ї та ніколи не проживали разом у спірному будинку.
За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для висновку про виселення ОСОБА_2 з підстав неможливості сумісного проживання.
Суд першої інстанції також помилково дійшов висновку про систематичне порушення відповідачкою правил, оскільки в ході слухання справи позивачем не надано доказів триваючої антигромадської поведінки ОСОБА_2 або повторного порушення після раніше вжитих щодо неї заходів попередження чи громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Приймаючи до уваги пояснення свідків та постанови, прийняті правоохоронними органами, як підстави для висновку про систематичне порушення відповідачкою правил співжиття, які унеможливлюють сумісне проживання та безрезультатність застосованих до неї заходів, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що свідками було підтверджено лише факт щодо правовстановлюючих документів на спірний будинок, а постанови свідчать лише про звернення самої відповідачки до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій родичів її колишнього чоловіка.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про виселення відповідачка на підставі вимог ст. 116 ЖК України, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність у позивачки доказів на їх підтвердження. За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову про виселення.
Щодо позбавлення ОСОБА_2 права користування спірним будинком, то як позивачка, так і суд першої інстанції взагалі не обґрунтували вимоги та висновки, які стали підставою для їх задоволення.
Разом з тим, апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта стосовно правовстановлюючих документів на спірний будинок, оскільки право власності ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 підтверджено рішенням суду, яке набрало чинності. Встановлені вказаним рішенням обставини, у відповідності з вимогами ч.3 ст. 61 ЦПК України, доказуванню при розгляді іншої справи не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 06 лютого 2014 року скасувати.
ОСОБА_3 у задоволенні позову, пред'явленого до ОСОБА_2 про виселення та позбавлення права користування жилим приміщенням, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: