ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2014 року Справа № 876/1597/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ :
27.12.2013р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (далі-Управління), просить визнати незаконною відмову відповідача в призначені пенсії на пільгових умовах; зобов'язати відповідача призначити та розпочати виплату йому пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2 затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003р. №36 починаючи з 23.12.2013р.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2014 року позов задоволено: визнано неправомірними дії Управління щодо відмови у призначенні пільгової пенсії позивачу та зобов'язано Управління зарахувати позивачу до пільгового стажу стаж роботи слюсара-ремонтника апаратурного обладнання на ВАТ «Калушхімремонт» повний робочий день на роботах з особливо шкідливими умовами праці по Списку №2 з 25.04.1980р. по 01.03.1989р. та призначити і розпочати виплату пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 починаючи з 23.12.2013р.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що хоча позивач і працював з 25.04.1980р. по 01.03.1989р. слюсарем-ремонтником апаратурного обладнання на ВАТ «Калушхімремонт», однак позивачем не було надано Управлінню належним чином оформлену уточнюючу довідку, яка б підтверджувала право на пенсію на пільгових умовах по Списку №2. У зв'язку з цим Управління вважає, що доводи позивача про те, що він має право на пенсію на пільгових умовах по Списку №2 є безпідставними.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач 23.12.2013р. звернувся до Управління з заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, з огляду на наявність необхідного трудового стажу на посадах, які містяться у Списку №2.
Листом від 24.12.2013р. №363/П-15 Управління відмовило у призначенні пільгової пенсії позивачу з посиланням на те, що ним не додано документи, зокрема, уточнюючу довідку щодо підтвердження стажу роботи на ВАТ «Калушхімремонт» на роботах з особливо шкідливими умовами праці з 25.04.1980р. по 01.03.1989р., яка підтверджує пільговий стаж.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано необхідні докази того, що в спірний період він працював на ВАТ «Калушхімремонт» повний робочий день на роботах з особливо шкідливими умовами праці з 25.04.1980р. по 01.03.1989р. та має право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2. Відсутність уточнюючої довідки не позбавляє права позивача на пенсію на пільгових умовах.
Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - №1788-ХІІ) передбачено, що особам, які на день введення в дію цього Закону мають стаж на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, мають право на пенсію на пільгових умовах, яка призначається відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Пунктом «б» ч.1 ст.13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92р.
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Порядком передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У таких випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).
Як вбачається з матеріалів справи, спірним періодом роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 є період з 25.04.1980р. по 01.03.1989р. на посаді слюсара-ремонтника апаратурного обладнання на ВАТ «Калушхімремонт».
Згідно роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС від 02.04.1976р. №5/8 порядок застосування Списків №1 та №2, передбачає в тих випадках, коли в Списках №1 і №2 передбачені працівники, які виконують певні роботи, то правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються всі працівники, постійно зайняті на цих роботах, незалежно від найменування їх професії.
Відповідно до Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173- робота на посаді слюсара-ремонтника апаратурного обладнання дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем крім трудової книжки, для підтвердження спеціального трудового стажу на ВАТ «Калушхімремонт» на роботах з особливо шкідливими умовами праці з 25.04.1980р. по 01.03.1989р., надано Управлінню архівні довідки Калуської міської ради згідно яких вбачається, що за період роботи на РБМТ «Калушхімремонт», правонаступником якого є ВАТ «Калушхімремонт» згідно особової картки (форма-П-2) позивачу за період з 1980р. по 1989р. надання відпусток без збереження заробітної плати не зазначено; в архівних довідок мається посилання на накази про прийняття на роботу та відсутні посилання про неповний робочий день; вказано на присвоєння за результатами протоколів засідання кваліфікаційних комісій про присвоєння йому 2,3,4 розрядів слюсаря по ремонту апаратурного обладнання; зазначено про кількість робочих днів, роки і суми заробітної плати, які вказують на роботу з повним робочим днем при 5-ти денному робочому тижні.
Окрім того, до матеріалів справи долучена відповідь ліквідатора ВАТ «Калушхімремонт» Старцун Н.І., в якій вказано про неможливість надати уточнюючу довідку встановленого зразка про роботу позивача на даному підприємстві через відсутність документів, які б могли підтвердити факт роботи, оскільки попереднім ліквідатором Павликівським Б.М. не були передані вказані документи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність первинних документів у ліквідатора ВАТ «Калушхімремонт», на підставі яких можна було б видати уточнюючу довідку, не може бути підставою для позбавлення позивача права на пільгову пенсію за наявності інших документів, які підтверджують роботу з особливо шкідливими умовами праці з 25.04.1980р. по 01.03.1989р.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що згідно «Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років» затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.11.2006р. №18-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006р. за №1231/13105 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах здійснюється Комісіями, які створюються при Головних управліннях Пенсійного Фонду України в областях. Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів для підтвердження стажу роботи, приймають необхідні документи та не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви направляють в Головне управління в області, які в свою чергу направляють в Комісії. Рішення Комісії може бути оскаржено в Пенсійний фонд України або до суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, Управління 24.12.2013р. відмовило по факту звернення позивача 23.12.2013р. у зарахуванні йому спірного періоду до пільгового стажу, проте доказів того, що виконало вимоги вищевказаної Постанови правління Пенсійного Фонду України від 10.11.2006р. №18-1 не подало, чим порушило вимоги ст.19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2014 року у справі №345/7238/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш