КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.12.2008 № 52/36
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Зубець Л.П.
при секретарі: Камінська Т.О.
За участю представників:
від позивача - Радзівіло Т.О. – представник за дов. №Д07/2008/11/12-17 від 12.11.2008;
від відповідача - Чемеркін О.С. – представник за дов. №573 від 02.12.2008;
Махаринська Н.М. – представник за дов. №573 від 02.12.2008;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інституту отоларингології ім.проф.О.С.Коломойченка Академії медичних наук України
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.09.2008
у справі № 52/36
за позовом АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Інституту отоларингології ім.проф.О.С.Коломойченка Академії медичних наук України
про стягнення 290279,31грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (далі – позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Академії медичних наук України (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 97008,21грн. – основного боргу, 26255,92грн. – пені, 44014,04грн. – інфляційних втрат, 4824,83грн. - 3% річних (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 04.09.2008 №05/1-1165). Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2008 у справі №52/36 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Академії медичних наук України 68933,09грн. основного боргу, 44014,04грн. інфляційних втрат, 4824,83грн. 3% річних від простроченої суми, 1000,00грн. пені, 1215,90грн. державного мита та 97,70грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 28075,12грн.; в решті задоволення позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №340353 від 01.10.2004 не виконав належним чином у відповідності з положеннями та у строки, встановлені договором і має заборгованість перед позивачем у сумі 68933,09грн.
Рішення ґрунтується на нормах статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2008 у справі №52/36 в частині стягнення з нього 68933,09 грн. основного боргу, 44014,04грн. інфляційних втрат та 4824,83грн. 3% річних скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити повністю, в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2008 у справі №52/36 залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що платіжними дорученнями №436 від 04.09.2008 на суму 26600,00грн. та №509 від 07.10.2008 на суму 42333,09грн. відповідач розрахувався з позивачем за спожиту енергію, а судом першої інстанції було повторно стягнуто вказані суми.
Також апелянт зазначає, що при визначенні розміру інфляційних втрат та 3% річних судом першої інстанції не було перевірено розрахунок, здійснений позивачем та прийнято як вірний.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 апеляційна скарга Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Академії медичних наук України була прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 у справі №52/36 розгляд апеляційної скарги відкладався на підставі статті 77 ГПК України.
В судове засідання 02.12.2008 з’явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2008 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2008 у справі №52/36 в частині стягнення з нього 68933,09 грн. основного боргу, 44014,04грн. інфляційних втрат та 4824,83грн. 3% річних скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити повністю, в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2008 у справі №52/36 залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2008 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2008 у справі №52/36 залишити без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго” (далі - енергопостачальна організація) та Інститутом отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Академії медичних наук України (далі - споживач) було укладено договір №340353 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується виробити та поставній теплову енергію, а відповідач в свою чергу отримали її та оплатити відповідно до умов договору.
Відповідно до підпунктів 2.2.1, 2.3.1 пункту 2 договору сторони погодили, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до договору, а постачальник зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до підпункту 5.1. пункту 5 договору та звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, нарахування споживачу за теплову енергію здійснюється розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.
Згідно пункту 2 додатка №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграмму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Сплату за вказаними в пункті 2 додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 5 додатку №1 до договору, при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році термін дії даного додатку продовжується на кожний наступний рік.
Доказів припинення дії договору в установленому порядку суду першої інстанції надано не було.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з розрахунку позивача, проведеного відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, на підставі табуляграм фактичного споживання теплової енергії за період з 01.10.2007 по 01.06.2008, актів звірки взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію за квітень, травень, липень та від 09.07.2008 стверджується факт споживання відповідачем протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді вартістю 97008,21грн.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” виконала належним чином взяті на себе зобов'язання за даним договором з постачання теплової енергії у спірний період в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту звірки взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію за липень 2008 року від 11.08.2008, заборгованість відповідача перед позивачем становить 97008,21грн.
Відповідач платіжними дорученнями №389 від 08.08.2008 та №93 від 12.08.2008 сплатив позивачу відповідно 26600,00 грн. та 1475,12грн. боргу.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Приймаючи до уваги, що станом на 01.09.2008 відповідач частково сплатив заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 28075,12грн., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що провадження у справі в частині стягнення 28075,12грн. підлягає припиненню на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 ПІК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Господарський суд міста Києва перевірив, що визнання відповідачем позову в частині стягнення цієї суми не суперечить законодавству і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб відповідно до приписів статті 22 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати за спожиту теплову енергію за даним договором за спірний період не виконав належним чином і станом на час розгляду справи судом першої інстанції мав заборгованість перед позивачем у сумі 68933,09грн., яку визнав відповідно до відзиву на позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач при розгляді справи судом першої інстанції в судовому засіданні 05.09.2008 не надав доказів часткової сплати суми основного боргу, а саме платіжного доручення №436 від 04.09.2008 на суму 26600,00грн.
Також, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що сплата 42333,09грн. боргу згідно платіжного доручення №509 була здійснена лише 07.10.2008, після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що судом першої інстанції було неповно досліджено обставини справи та повторно стягнуто суму основного боргу.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконувалися належним чином відповідно до умов договору та вимог нього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши обставини справи, дійшов правомірного висновку, що станом на день ухвалення рішення, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 68933,09грн. є обґрунтованими та задовольнив їх.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що вказані платіжні доручення №436 від 04.09.2008 на суму 26600,00грн. та №509 від 07.10.2008 на суму 42333,09грн. є доказами добровільного виконання рішення відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Відповідно до пункту 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 44014,04грн. та 3 % річних в розмірі 4824,83грн. підлягають задоволенню у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати за спожиту теплову енергію за даним договором у спірний період на підставі статті 625 ЦК України.
Крім того, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Судом апеляційної інстанції було здійснено перерахунок штрафних санкції, у зв’язку з чим Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми, є обґрунтованими.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки відповідачем було проведено часткову оплату основного боргу перед позивачем після звернення останнього до суду, розмір штрафних санкцій розраховується згідно первісних позовних вимог.
Відповідно до пункту 3.5 додатку №4 до договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу до дня фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
З урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин щодо розміру заподіяних позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем спірного зобов'язання, стану виконання відповідачем цього зобов'язання, розміру прострочених сум та тяжкого фінансового становища відповідача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені до 1000,00грн., відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, частини 2 статті 233 ГК України, та про відмову в позові в частині стягнення 25255,08грн. пені.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд відхиляє наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача, в розумінні статті 34 ГПК України, як необґрунтовані.
З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 49 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Академії медичних наук України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2008 у справі №52/36 залишити без змін.
Матеріали справи №52/36 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Зубець Л.П.
08.12.08 (відправлено)