А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16.08.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів:Дворніченка В.І., (головуючого), Вотьканича Ф.А., Дідика В.М., при секретарі Головець М.А., за участю прокурора - Дьоміної І.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №11кп/777/146/13, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120130700160000026, за апеляцією захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2013 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Берегова, мешканець АДРЕСА_1, українець, з неповною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, громадянин України, раніше судимимй вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 13.06.2012 року за ч.1 ст.309 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст..104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

засуджений за ч.1 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання покарання за вироком від 13.06.2012 року остаточно до відбування ОСОБА_4 призначено 3 роки і 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено попередній - домашній арешт.

В С Т А Н О В И В:

Згідно встановлених судом обставин, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по місцю проживання гр..ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_2, скориставшись відсутністю останньої, умисно, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно скоїв крадіжку цифрового фотоапарату марки «ERGO» моделі DC 9393, сірого кольору, вартістю 490 грн., спричинивши ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вказану суму..

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_4, - ОСОБА_5, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації вчиненого, в той же час наголошуючи про безпідставне зазначення судом як обтяжуючої відповідальність обставини - вчинення його підзахисним злочину в стані алкогольного сп'яніння, просить вирок щодо нього змінити та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на визнання вини, активне сприяння у розкритті злочину, відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, молодий вік ОСОБА_4, його проживання в неповній сім'ї та необхідність утримання своїх рідних. Також звертає увагу суду апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не було включено до кола осіб, які підлягають виклику в судове засідання свідка ОСОБА_7, що і призвело до неповноти судового слідства та його однобічності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора про законність і обґрунтованість прийнятого рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи захисника обвинуваченого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не заслуговують на увагу, з наступних міркувань.

У відповідності до ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування і судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ніким із учасників кримінального провадження не оскаржуються, за винятком посилання суду першої інстанції на вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння і визнання цієї обставини такою, що обтяжує покарання, яка підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку, як така, що не підтверджена жодним належним та допустимим доказом в даному конкретному кримінальному провадженні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_4 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин та даних, що характеризують винну особу, і таке покарання є справедливим, достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому покарання, в тому числі з застосуванням ст.71 КК України, суд врахував визнання ним своєї вини, щире каяття останнього, активне сприяння у розкритті правопорушення, відшкодування ним шкоди потерпілій, позитивну характеристику з місця проживання, позицію потерпілої по справі щодо призначення покарання обвинуваченому, як обставини, що пом'якшують покарання і належним чином вмотивував в цій частині своє рішення. Тому твердження захисника обвинуваченого в апеляційній скарзі про неврахування судом наведених обставин є безпідставними, оскільки суперечать змісту вироку, згідно з яким ці обставини фактично враховані у такій якості.

Зазначені у апеляційній скарзі ОСОБА_5 обґрунтування щодо необхідності застосування більш м'якого покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, є непереконливими, оскільки, враховуючи дані про особу обвинуваченого, зокрема і те, що останній раніше судимий, допустив рецидив злочинів, що визнано судом першої інстанції як обтяжуюча покарання обставина, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, а тому висновок суду про можливість його виправлення лише в умовах ізоляції від суспільства є обґрунтованим і базується на роз'ясненнях, наданих Пленумом ВСУ в п.п.2, 9, 10, 25 Постанови № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» . Зокрема, в п.2 зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), а згідно п.10 - у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

У відповідності до ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

В свою чергу, згідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Вказаних порушень вимог кримінально-процесуального закону, на які посилається захисник в своїй скарзі і які б могли вплинути на визначення міри покарання обвинуваченому та потягнути за собою скасування або зміну вироку, по справі не встановлено.

Оскільки судовий розгляд даного кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, апеляційний суд не бере до уваги посилання в апеляції захисника на невключення, на стадії підготовки справи до судового розгляду, до кола осіб, які підлягають виклику в судове засідання свідка ОСОБА_7, що, на його думку, і призвело до неповноти судового слідства та його однобічності

Керуючись ст.ст.404, 405,407, 409, 418 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5, - задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини вироку Берегівського районного суду Закарпатської області від 14.06.2013 року посилання на вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, в стані алкогольного сп'яніння і врахування цієї обставини, як обтяжуючої покарання обвинуваченого, в решті - вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді: Дворніченко В.І.

Вотьканич Ф.А.

Дідик В.М.