У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

10.10.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Дворніченка В.І. (головуючого), Феєра І.С., Стана І.В., з участю прокурора - Сирохман Л.І., захисника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 17.06.2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Івано-Франковська, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого: 09.06.2003 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України до п'яти років одного місяця позбавлення волі; 05.09.2008 року Солом'янським районним судом м.Києва за ч.2 ст.309 КК України до трьох років позбавлення волі,

- визнано винним та призначено покарання: за ч.2 ст.305 КК України - у виді позбавлення волі строком на шість років з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметом контрабанди та з конфіскацією всього майна, що є його власністю; за ч.2 ст.309 КК України - у виді позбавлення волі строком на два роки; за ч.2 ст.315 КК України - у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

На підставі ст..70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметом контрабанди та з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому рахувати з дня його затримання - 13.06.2012 року.

Майно та грошові кошти, на які накладено арешт, згідно постанов про накладення арешту від 17.08.2012 року та від 22.08.2012 року, - звернено в дохід держави в рахунок конфіскації всього майна, що є власністю ОСОБА_3.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до ст..81 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати по справі в розмірі 2328,64 грн.

В с т а н о в и в:

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що на початку червня 2012 року вступив в злочинну змову з ОСОБА_5, який тривалий час проживає на території Франції, щодо переміщення через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, наркотичного засобу «бупренорфін», обіг якого, згідно висновку експерта № 170/5 від 21.06.2012 року, на території України обмежено. Згідно досягнутої злочинної домовленості, ОСОБА_5 на початку червня 2012 року придбав у м.Парижі у невстановлених досудовим слідством осіб 42 таблетки із вмістом наркотичного засобу «бупренорфін». Надалі, з метою приховування від митного контролю, помістив зазначені 42 таблетки в кавовий порошок, який знаходився в непрозорій вакуумній упаковці чорного кольору із написом «Carte Noire», яку розмістив серед продуктів харчування та пляшкою з вином в посилці із написом «Б.М. № 340». Після цього ОСОБА_5, перебуваючи в м.Парижі, на зупинці автомобілів біля станції метро «Шевалярет», передав згадану посилку громадянину ОСОБА_6 - одному з водіїв мікроавтобусу марки «Мерседес Бенц 316 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1, який здійснює регулярні перевезення вантажів та пасажирів з Франції в Україну, і яку просив передати в м.Івано-Франківськ.

11.06.2012 року о 15 год.15 хв. зазначений мікроавтобус перетнув митний кордон україни в п/п «Тиса» Чопської митниці, де під час митного контролю вказана посилка з прихованими 42 таблетками із вмістом наркотичного засобу «бупренорфін» була виявлена та вилучена.

12.06.2012 року, в ході проведення ГУ БКОЗ СБ України оперативно-розшукового заходу «контрольованої поставки», вище зазначена посилка була доставлена в м.Івано-Франківськ, і її, на прохання ОСОБА_3, отримала на руки ОСОБА_8, з метою передачі підсудному. Цього ж дня, ОСОБА_3, будучи обізнаним про наявність в посилці наркотичного засобу, з'явився в домовлене місце і, після отримання посилки з наркотичним засобом, мав намір доставити її додому для особистого вживання та подальшого зберігання без мети збуту, однак під час отримання зазначеної посилки був викритий та затриманий.

Також, ОСОБА_3, всередині січня 2012 року в м.Івано-Франківськ, випадково знайшов суху подрібнену речовину рослинного походження масою 21,32 г, яка згідно висновку спеціаліста № 170/5 від 23.07.2012 року, є сумішшю частин верхівок рослин коноплі, містить основні канабіноїди і іменується канабісом(марихуаною), яку постійно зберігав до 12.06.2012 року по місцю своєї реєстрації та проживання в АДРЕСА_1. Маса канабісу(марихуани) в перерахунку на суху речовину становить 19,62 г. Зазначений наркотичний засіб, який є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, ОСОБА_3 зберігав для власного вживання.

Крім того, ОСОБА_3 в період з січня 2012 року по 12 квітня 2012 року, за місцем свого постійного проживання в АДРЕСА_1, схилив неповнолітню громадянку України ОСОБА_9, 1996 року народження, до вживання особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу(марихуани), що полягало у неодноразовому спільному вживанні такого, за пропозицією ОСОБА_3.

Засуджений ОСОБА_3 у поданій апеляції, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, вказує на незаконність вироку в частині призначеного покарання. Зазначає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував його активне сприяння у розкритті злочину, всі пом'якшуючі та обтяжуючі обставини, а також дані, що характеризують його особу, зокрема, що він тяжко хворіє, щиро розкаявся у вчиненому, а тому покарання у виді реального позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметом контрабанди та з конфіскацією всього майна, негативно впливає на стан його здоров'я і є занадто суворим. Тому, просить вирок змінити та із застосуванням ст..69 КК України призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах відбутого строку тримання під вартою або звільнити його від відбування покарання з випробуванням за правилами ст.75 КК України.

Інші учасники судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржили.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, який апеляцію підтримав, прокурора, який заперечив апеляцію і просив вирок залишити без зміни, а апеляцію - без задоволення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Дії ОСОБА_3 кваліфікував за ч.2 ст.305 КК України - як контрабанда наркотичного засобу, тобто переміщення наркотичного засобу через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, за попередньою змовою групою осіб; за ч.2 ст.309 КК України - незаконне придбання, зберігання, пересилання наркотичного засобу, без мети збуту, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та за ч.2 ст.315 КК України - схиляння неповнолітньої особи до вживання наркотичних засобів, - і така кваліфікація його дій є правильною. Його винуватість у вчинених злочинах повністю стверджується зібраними і перевіреними у суді першої інстанції доказами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року з послідуючими змінами до неї «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався у повній мірі.

Зокрема врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 злочинів; обставини, що пом'якшують покарання підсудного - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину; у відповідності до ч.2 ст.66 КК України суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, його стан здоров'я - наявність хронічного мікст-гепатиту В+С з помірно вираженою активністю та хронічного холециститу; обставини, що обтяжують покарання підсудного - рецидив злочинів, вчинення злочинів у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

По відношенню до особи підсудного суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_3 є раніше судимою особою, в тому числі за вчинення злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, на шлях виправлення не став, по місцю проживання характеризується позитивно, хворіє на хронічний мікст-гепатит В+С з помірно вираженою активністю та хронічний холецистит.

З врахуванням зазначених вище обставин суд першої інстанції, беручи до уваги вимоги ч.2 ст.65 КК України, та ч.2 ст.50 КК України, прийшов до переконання, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_3 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства і дійшов вірного висновку, що саме таке покарання буде відповідати вимогам ст..50 КК України і сприяти виправленню ОСОБА_3, а також запобіганню вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд першої інстанції врахував усі обставини справи, в тому числі і щире каяття засудженого, повне визнання ним своєї вини, активне спияння розкриттю злочину, наявності у нього ряду хронічних захворювань та стан його здоров'я в цілому, тобто врахував всі обставини, на які останній посилається у своїй апеляції, як на підстави пом'якшення покарання.

Відповідно роз'яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненного злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

В свою чергу, у відповідності до п.9 цитованої Постанови Пленуму ВСУ Судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається. Звільнити з випробуванням засуджену особу від відбування іншого виду покарання або позбавлення волі на строк понад п'ять років суд не вправі. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Рекомендації щодо порядку призначення покарання за сукупністю злочинів(ст..70 КК України) викладено в п.п.20-22 вказаної Постанови Пленуму ВСУ.

Врахувавши тяжкість злочинів, конкретні обставини справи, особу винного ОСОБА_3, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом першої інстанції підставно не застосовано ст.ст.69, 75 КК України, позаяк таке рішення суперечило би вище наведеним вимогам кримінального закону та рекомендаціям викладеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Тому, доводи засудженого ОСОБА_3 про призначення йому надто суворого покарання не відповідають фактичним обставинам справи і є безпідставними.

Колегія суддів судової палати вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирок суду першої інстанції є мотивованим. Підстав для зміни вироку і звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням або призначення йому покарання в порядку та на мовах, визначених ст..69 КК України, немає.

Керуючись ст. ст.365, 366, 374, 377, 379 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду від 17.06.2013 року щодо нього - без змін.

Судді: