Справа № 2-н-3702/11

Провадження № 22ц/782/688/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року, березня місяця, 31-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі : головуючого судді: Яресько А.В., суддів: Луганської В.М., Борисова Є.А., при секретарі: Веселові С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганську апеляційну скаргу ЛМКП «Теплокомуненерго» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 січня 2014 року у цивільній справі за заявою ЛМКП «Теплокомуненерго» про поновлення строку на пред'явлення до виконання судового наказу за заявою ЛМКП «Теплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу у якій просив видати судовий наказ, яким стягнути з боржника ОСОБА_1 заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.07.1996 року по 01.05.2011 р. у сумі 11493,53 грн. основного боргу; 2248,89 грн. - втрати від інфляційних процесів; 569,91 грн. - 3% річних, а всього стягнути - 14312,33 грн. Стягнути солідарно з боржника ОСОБА_1 на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» витрати по сплаті державного мита ІТЗ розгляду справи. 21.01.2014 року заявник подав до суду заяву про поновлення пропущення строку у якій просив поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання судових наказів щодо стягнення з боржників суми заборгованості на один рік з моменту отримання судового наказу. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 січня 2014 року було відмовлено ЛМКП «Теплокомуненерго» у задоволенні вимог за заявою про поновлення строку пред'явлення до виконання судового наказу №2 - н - 3702/11, що був виданий Жовтневим районним судом м. Луганська від 19.09.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Теплокомуненерго» заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання та судових витрат.

Заявник не погодився із винесеною ухвалою суду та подав на неї апеляційну скаргу, у якій просив апеляційну скаргу задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ЛМКП «Теплокомуненерго» про поновлення пропущеного строку в повному обсязі.

Вислухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно судового наказу №2-н-3702/11 виданого Жовтневим районним судом м. Луганська від 19.09.2011 року з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Теплокомуненерго» заборгованість за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання у розмірі 14312 грн. 33 коп. та судові витрати у розмірі 71 грн. Даний наказ з доданими до нього документами був направлений на адресу боржника, однак поштою був повернутий без вручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання. 19.09.2011 року на адресу заявника був надісланий судовий наказ для відома. Відповідно до ст. 371 ЦПК України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Відповідно до ст. 104 ЦПК України, після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів.

Відмовляючи у задоволенні вимог суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано до суду даних які б могли свідчити про складнощі чи перешкоди для звернення заявника до суду з заявою про отримання копії судового наказу та на те, що немає відомостей про наявність будь-яких інших підстав для поновлення строку для пред'явлення судового наказу для виконання.

Проте, колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, адже він він не узгоджується із обставинами справи та не відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Так, відповідно до ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, як судові накази.

Згідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 вказаного Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його постановлення.

Ст. 24 цього Закону передбачає, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

Згідно ч. ч 1, 2 ст. 104, ч. 1 ст. 106 ЦПК України, після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом з повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів. Боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування. У разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Наведені вище норми процесуального закону не містять обов'язку стягувача звертатись до суду із заявою про видачу копії судового наказу після набрання ним законної сили, оскільки стягувач з вини суду не мав належної інформації про дату набрання ним законної сили. Між тим, ЦПК України зобов'язує суд надіслати копію судового наказу стягувачеві після набрання наказом законної сили для пред'явлення його до виконання (ч. 3 ст. 103 ЦПК Україна). У судовому наказі є зазначеним, що він набрав законної сили 27.10.2011 року, строк пред'явлення його до виконання 1 рік. Судовий наказ виданий 09.09.2013 року (а.с.13). В справі відсутні докази отримання стягувачем копії судового наказу.

Таким чином, висновки суду про те, що стягувач тривалий час не звертався із заявою про видачу копії судового наказу та не навів будь-яких доводів, що перешкоджали йому в цьому, а тому відсутні підстави для поновлення строку пред'явлення судового наказу до виконання, не ґрунтуються на обставинах справи та положеннях процесуального закону та є хибними. Суд першої інстанції не врахував всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення питання про поновлення процесуального строку та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати з постановленням нової ухвали про задоволення заяви стягувача.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п. 2 ч. 2 ст. 307,ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганськ від 27 січня 2014 року, скасувати.

Поновити Луганському міському комунальному підприємству "Теплокомуненерго" строк для пред'явлення до виконання судового наказу № 2-н-3702/2011 року від 19.09.2011 року, виданий Жовтневим районним судом м. Луганська у справі за заявою ЛМКП «Теплокомуненерго» про поновлення строку на пред'явлення до виконання судового наказу за заявою ЛМКП «Теплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно.

Головуючий:________________ Судді:________________________