АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження №22ц/790/2987/14 Головуючий 1 інст. - Зуб Г.А.
Справа №640/16273/13-ц Доповідач - Крилова Т.Г.
Категорія: відшкодування шкоди
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 квітня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Крилової Т.Г.
Суддів - Маміної О.В.
- Пилипчук Н.П.
при секретарі - Карамишевій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Київського районного суду міста Харкова від 04 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування позову посилався на те, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.12.10 року він був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України та засуджений до десяти років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 19.07.11 року, вирок суду залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.02.2012 року вказаний вирок Київського районного суду м. Харкова та ухвала апеляційного суду Полтавської області від 19.07.2011 року скасовані, а кримінальна справа направлена на додаткове розслідування. Постановою слідчого відділу УСБ України в Харківській області від 25.09.2012 року кримінальну справу відносно нього закрито у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні вказаних злочинів. З набранням чинності вирока Київського районного суду м. Харкова від 13.12.10 року, на підставі виконавчого листа, було здійснено конфіскацію його майна: 3600 доларів США, 36 000 грн., 15 золотих зливків 999,9 проби загальною вагою 182 гр. Постановою слідчого відділу УСБ України в Харківській області від 19.11.2012 року про відшкодування вартості вилученого майна, постановлено відшкодувати йому за рахунок Державного бюджету України вартість вилученого майна. Але при зверненні до Управління Державного казначейства служби України в Київському районі м. Харкова, йому письмово повідомили про можливість повернення лише 36 000 грн. за умови подання (висновку) щодо помилково сплачених коштів контролюючого органу - Державної виконавчої служби України. Така відповідь обгрунтована положеннями «Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів», має інший предмет правового регулювання - повернення податків та зборів, а не відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Уточнивши свої позовні вимоги, просив: стягнути з Державної казначейської служби України на його користь суму майнової шкоди у розмірі 149 784 грн. 92 коп., з урахуванням визначення вартості майна за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди, за рахунок відповідного бюджетного призначення Державного бюджету України, яким передбачено відшкодування громадянинові вартості конфіскованого майна, стягнутого в дохід держави.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 04 березня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України суму майнової шкоди у розмірі 149 784 грн. 92 коп. за рахунок відповідного бюджетного призначення Державного бюджету України, яким передбачено відшкодування громадянинові вартості конфіскованого майна стягнутого в дохід держави.
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки не прийнято до уваги їхні доводи і пояснення по справі. Не враховано, що підстави закриття провадження у даній кримінальній справі не відносяться до переліку підстав, передбачених діючим законодавством для відшкодування шкоди.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.12.10 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України та засуджено до десяти років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 19.07.11 року, вирок суду залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.02.2012 року вказаний вирок Київського районного суду м. Харкова та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 19.07.2011 року скасовано, а кримінальну справу направлено на додаткове розслідування.
На підставі виконавчого листа № 1-86/10/04 від 13.12.2010 року (а.с. 21), виданого Київським районним судом м. Харкова, у ОСОБА_2 було конфісковано належне йому майно на користь держави, а саме: 15 шт. золотих зливків 999,9 проби, загальною вагою 182 гр., які передані для реалізації Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України (а.с. 22-23), грошові кошти у розмірі 36 000 гривень відповідно до платіжно доручення №1794 від 08.12.2011 року перераховані на користь держави в особі УДКС України в Київському районі м. Харкова (а.с. 25). Грошові цінності в іноземній валюті у розмірі 3599,58 доларів США перераховані до Державного казначейства України м. Києва відповідно до платіжного доручення № 6 від 06.12.11 року (а.с. 24).
Постановою начальника 2-го відділу слідчого відділу УСБ України в Харківській області від 25.09.2012 року кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України закрито у зв'язку із недоведеністю його участі у скоєнні даних злочинів, тобто на підставі п. 2 ст. 213 КПК України (в редакції 1960 року, яка діяла на момент винесення постанови) (а.с. 9-15).
Постановою начальника 2-го відділу слідчого відділу УСБ України в Харківській області від 19.11.2012 року, постановлено: відшкодувати ОСОБА_2 через Державне казначейство України за рахунок коштів державного бюджету вартість вилученого майна, зверненого в дохід держави, а саме: грошових коштів в сумі 3 600 доларів США, грошових коштів в сумі 36 000 гр., банківських зливків золота 999.9 проби в кількості 15 шт., загальною вагою 182 грами (а.с. 16-17).
27.11.12 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Державної казначейської служби України в Київському районі м. Харкова із заявою щодо виконання вказаної постанови слідчого від 19.11.2012 року (а.с. 18-19), але вартість канфіскованого майна не отримав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.94 року із змінами і доповненнями (в редакції, що діяла на момент винесення постанови слідчим), підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, в тому числі, і незаконного накладення арешту на майно. Частиною другою вказаної статті передбачається, що шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
В даному випадку, із постанови слідчого від 19.11.2012 року видно, що на майно ОСОБА_2 накладався арешт. Зняти цей арешт неможливо, оскільки майно в подальшому було звернено в доход держави.
Відповідно до п. 2 ст. 2 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент винесення постанови слідчим), право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, в тому числі і, закриття кримінальної справи за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
В даному випадку, справу закрито у зв*язку з недоведеністю участі ОСОБА_2 у вчиненні вказаних злочинів, тобто за п.2 ст. 213 КПК України ( в редакції 1960 року, яка діяла на момент винесення постанови).
Відповідно до п. 2 ст. З Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (в редакції, що діяла на момент винесення постанови слідчим), громадянинові відшкодовується майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.
Згідно до ст. 4 вказаного Закону майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна відшкодовується за рахунок державного бюджету. Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди.
За постановою слідчого від 19.11.2012 року позивачеві його майно Державним казначейством України повернуто не було.
Тому, поверненню ОСОБА_2 підлягають грошові кошти у розмірі 36000 гр., валютні цінності у розмірі 3 600 доларів США, що в перерахуванні за офіційним курсом гривні на момент ухвалення рішення складає 35 972,64 грн. (3600*9,9924=35 972,64 грн.) та 15 шт. банківських зливків золота 999.9 проби, загальною вагою 182 грами, що в перерахуванні за офіційним курсом золота на момент ухвалення рішення складає 77812,28 грн. (1 гр.*427,54 грн. = 77 812,28 грн.), а всього 149 784,92 грн.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Харкова від 04 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий -
Судді: