В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

20.11.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Дворніченка В.І. (головуючого), Дацківа В.В., Машкаринця М.М., при секретарі: Герасько М.М., з участю прокурора - Ільчука І.М., засудженого: ОСОБА_3., його захисника - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою начальника відділу прокуратури Закарпатської області на вирок Виноградівського районного суду від 06.09.2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Надвірна Надвірнянського району Івано-Франківської області, мешканця АДРЕСА_1, тимчасово непрацюючого, раніше судимого вироком Хустського районного суду Закарпатської області за ч.1 ст.115 КК України до позбавлення волі строком на 7 років, 10.02.2011 року звільненого умовно-достроково з місця позбавлення волі з невідбутим строком 1 рік 7 місяців і два дні,

- визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.125 і п.13 ч.2 ст.115 КК України та призначено йому покарання : за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 510 гривень; за п.13 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років.

Покарання у виді штрафу в розмірі 510 гривень, за злочин передбачений ч.1 ст.125 КК України, відповідно до ч.3 ст.72 КК України за сукупністю злочинів в порядку, передбаченому ст..70 КК України складанню не підлягає і виконується самостійно.

До набрання вироком законної сили обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його затримання - 02.05.2013 року.

Речові докази по справі: чоловічі спортивні штани 1 шт., наволочка 1 шт., шматок ковдри 1 шт., шматки килимів 2 шт., пластикові чашки 5 шт. із зішкрібами, скляні уламки, 2 шматки марлі, нігті рук, дактилоплівки, які вилучені при огляді місця події, проведенні обшуку та слідчих дій, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі за проведення експертиз в загальній сумі 6006,6 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Згідно встановлених судом обставин, ОСОБА_3, 30.04.2013 року приблизно о 08 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні кухні будинку АДРЕСА_2, під час конфлікту, який на грунті неприязних відносин виник між ним та його матір'ю - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, умисно наніс останній руками, зажатими в кулак декілька ударів у ділянки голови та тулуба, умисно заподіявши останній, згідно висновку судово-медичної експертизи від 22.05.2013 року № 410, легкі тілесні ушкодження.

Він же, ІНФОРМАЦІЯ_5 приблизно о 18 годині, будучи раніше судимим за умисне вбивство, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні кухні будинку АДРЕСА_2, під час конфлікту, що виник на грунті особистих неприязних відносин між ним та його матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, діючи умисно, з метою позбавлення життя, усвідомлюючи характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, схопив з кухонного стола скляну салатницю, якою наніс ОСОБА_5 ряд ударів у ділянку голови, від яких остання впала на підлогу. Після цього, ОСОБА_3, руками та ногами наніс ОСОБА_5, яка внаслідок свого безпорадного стану не могла захищатись, серію ударів по різним ділянкам голови та тулуба. Далі, незважаючи на безпорадний стан потерпілої, обвинувачений, продовжуючи свої протиправні дії, схопив її руками за ноги та відтягнув до спальної кімнати, де руками та ногами наніс їй ще серію потужних ударів по різним ділянкам голови та тулуба. Таким чином ОСОБА_3, з метою умисного позбавлення ОСОБА_5 життя, наніс їй несумісні з життям тяжкі тілесні ушкодження, від яких остання померла на місці події.

В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури Закарпатської області, не оспорюючи фактичні обставини справи, юридичної кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання а п.13 ч.2 ст.115 КК України скасувати через його м'якість. Апелянт просить ухвалити новий вирок та призначити обвинуваченому за п.13 ч.2 ст.115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі ст..70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, передбаченого ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 510 гривень, більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі. Свої доводи прокурор мотивує тим, що при призначенні покарання ОСОБА_3 суд не взяв до уваги, що останній, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство і відбувши покарання, вчинив два кримінальні правопорушення, одне з яких, передбачене п.13 ч.2 ст.115 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, злочин скоєно в стані алкогольного сп'яніння відносно власної матері - жінки похилого віку, яка фізично не спроможна чинити опір при зазначених у вироку обставинах.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив вирок суду в частині призначення покарання за п.13 ч.2 ст.115 КК України скасувати через м'якість покарання, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню в частині призначеного за п.13 ч.2 ст.115 КК України покарання з таких підстав.

У відповідності до ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Частина 1 статті 421 КПК України визначає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке покарання тільки у випадку, якщо за цими підставами апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий або його представник.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування і судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 та п.13 ч.2 ст.115 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ніким із учасників кримінального провадження не оскаржуються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження та за п.13 ч.2 ст.115 КК України як умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В той же час, у відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 - визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

У відповідності до ч.1 ст..370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Визначення законності, обґрунтованості та вмотивованості вироку суду наведені у частинах 2-4 зазначеної статті.

Цим вимогам закону вирок суду першої інстанції не відповідає.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції належним чином не виконав вимоги ст. 65 КК України, згідно якої при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових злочинів.

Як правильно зазначено в апеляції, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, судом не в повній мірі враховано дані про особу обвинуваченого, що він будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності за умисне вбивство і відбувши покарання, вчинив два кримінальні правопорушення, одне з яких, передбачене п.13 ч.2 ст.115 КК України, у відповідності до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.

У відповідності до ст. 65 КК України і ч.3 ст.374 КПК України суди зобов'язані мотивувати свої висновки щодо виду покарання і міри покарання, яке слід призначити підсудному, зокрема, призначення покарання у виді довічного позбавлення волі та призначити покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини зазначеного Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Всупереч зазначеним вимогам закону, суд призначив ОСОБА_3 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого та являється явно несправедливим внаслідок м'якості.

Так, суд у вироку, хоча формально і послався на ступінь тяжкості злочину та дані про особу обвинуваченого, проте фактично їх не врахував, оскільки вчинений засудженим злочин згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів; ОСОБА_3 є осудним, характеризується негативно, раніше судимий за вчинення умисного вбивства, судимість не погашена і не знята, на шлях виправлення не став; обставинами, які обтяжують покарання засудженого - є вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів; не враховано, що злочин було скоєно щодо особи похилого віку - власної матері, жінки, яка фізично не була спроможна чинити опір при зазначених у вироку обставинах; обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, по справі взагалі не встановлено.

З урахуванням зазначеного, а також того, що обвинувачений, як особа, становить підвищену небезпеку для суспільства, враховуючи дані про особу, умисно протиправно позбавлену ОСОБА_3 життя - його власну матір, обставини вчинення злочину та поведінку обвинуваченого після скоєння ним умисного вбивства власної матері, відсутність каяття з його боку, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Таке покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно не є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження з його боку нових злочинів.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що вирок в частині призначення засудженому покарання за п.13 ч.2 ст. 115 КК України має бути скасований, з постановленням нового вироку, за яким ОСОБА_3 повинно бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Саме покарання у виді довічного позбавлення волі відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів, тому апеляція прокурора, який вказує на це - є обґрунтованою.

У відповідності до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за їх сукупністю визначається шляхом поглинення зазначеним видом покарання будь-яких менш суворих.

З врахуванням наведеного та положень ст..70 КК України, судова колегія вважає, що за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання(штрафу в розмірі 510 гривень призначеного судом першої інстанції за ч.1 ст.125 КК України) більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 слід визначити у виді довічного позбавлення волі.

З метою забезпечення виконання вироку в даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст.374 КПК України, апеляційний суд приходить до переконання про необхідність залишення ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області задовольнити

Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_3 в частині призначення покарання за п.13 ч.2 ст.115 КК України - скасувати.

Призначити ОСОБА_3 за п.13 ч.2 ст.115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ст..70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, у виді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.1 ст.125 КК України, більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді довічного позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його затримання - 02.05.2013 року.

У решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення

Судді: