ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2014 року Справа № 925/178/14
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю прокурора Лук'яненко А.В. (посвідчення №011855 від 28.10.2012 р.), представника позивача - Свириденко В.М. юрисконсульт за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом Черкаського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Біла Церква (позивач) до Уманської міської ради (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - автогаражний кооператив "Зоря", м.Умань про визнання нечинним п.9 рішення Уманської міської ради №2.8-48/5 від 19.06.2009р., -
ВСТАНОВИВ :
До господарського суду Черкаської області подано позовну заяву, у якій прокурор просить визнати нечинним п.9 рішення Уманської міської ради №2.8-48/5 від 19.06.2009 "Про розгляд звернень підприємств, установ та громадян з питань землекористування, приватизації земельних ділянок" (далі вживається - спірний пункт рішення).
Позовні вимоги мотивовані наступним: спірним пунктом рішення Уманської міської ради надано згоду на прийняття у комунальну власність земельної ділянки площею 0,5 га, яка пропонується до вилучення зі сфери управління Міністерства оборони України для розширення автогаражного кооперативу "Зоря". Спірний пункт рішення прийнятий міською радою з перевищенням встановлених законом повноважень, з порушенням ст.ст.77, 84, 116, 149 Земельного кодексу України, ст.ст.3, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст.1,10 Закону України "Про оборону України" за відсутності належного звернення і згоди Міністерства оборони України, чим порушені його права і охоронювані законом інтереси. Також прокурор зазначив, що при поданні позовної заяви формально пропущена, встановлена ст.257 Цивільного кодексу України (далі вживається скорочено - ЦК України) загальна позовна давність тривалістю у три роки, проте це відбулось через відсутність у прокурора інформації про прийняте рішення, тобто з причин, які не залежали від прокурора і носили об'єктивний характер, а тому причини пропуску цього строку просить вважати поважними.
Позивач подав заяву про підтримання позову прокурора.
У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у позові, посилаючись на пропуск, встановленої ст.257 ЦК України загальної позовної давності тривалістю у три роки, оскільки про спірне рішення правопопереднику позивача було відомо, позовна давність сплила ще у 2012 році. Посилання прокурора на те, що позовна давність повинна обчислюватись від дня, коли про рішення дізнався прокурор, є необґрунтованими та суперечать правовим позиціям постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №10.
Третя особа у письмових поясненнях вказала, що земельна ділянка кооперативу не надавалась, дозволів на будівництво гаражів кооператив не надавав і будь-якого відношення до обставин будівництва гаражів на спірній земельній ділянці не має.
Ухвалою суду від 04 березня 2014 року відкладено розгляд справи на 25 березня 2014 року, зобов'язано прокурора та позивача надати додаткові докази.
Від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких він вказує, що спірним рішенням міська рада лише надала згоду на прийняття земельної ділянки у комунальну власність, а не надання її у користування третій особі, тому прийняттям спірного пункту рішення не порушено жодних прав позивача та держави, на спірній земельній ділянці гаражі побудовані самовільно невстановленими особами, у зв'язку з чим міська рада зверталась до Інспекції ДАБК в Черкаській області. Також просить розглянути справи за відсутності його представника.
Клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника задоволено судом.
Ухвалою суду від 25 березня 2014 року задоволено клопотання прокурора та представника позивача, відкладено розгляд справи на 03 квітня 2014 року, повторно зобов'язано прокурора та позивача надати нові докази, необхідні для вирішення спору.
У судовому засіданні:
- прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві, спростовуючи доводи відповідача та третьої особи, вказали, що спірним пунктом рішення надано право автогаражному кооперативу "Зоря" використовувати земельну ділянку площею 0,5 га, яка знаходиться у користуванні позивача, про що свідчать обставини будівництва гаражів на цій земельній ділянці, отже з метою захисту права користування спірною частиною земельної ділянки слід визнати нечинним спірний пункт рішення відповідача.
Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.
14 січня 1976 року на засіданні виконавчого комітету Уманської міської ради депутатів трудящих ухвалено затвердити межі і площі землекористування Білоцерківській квартирно-експлуатаційній частині загальною площею 293,72 га, у тому числі: містечко 9 - 5,09 га, містечко 6 - 0,28 га, містечко 4 - 2,34 га, містечко 25 - 286,01 га., що підтверджується архівним витягом Державного архіву Черкаської області від 06.08.2013 року №288-р/05-08.
Розпорядженням начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління №235/1 від 29.09.2005 зобов'язано начальника Черкаської КЕЧ (району) прийняти військові містечка Уманського гарнізону №№8, 23, 25 (м.Умань); 1, 2, 3, 4 (с.Маньківка), 1 (с.Леськово); 1,2 (с.Роги); 1, 2, 3, 4 (с.Розсішки); 2 (с.Христинівка), (ПС - №26, 8, 25, УН-7); Смілянський гарнізон (ПС-№18); Золотоніський гарнізон (ПС - №8, 10, 4); Жашківський гарнізон (ПС - №2, 3).
На виконання вказаного розпорядження, 01.11.2005 складено Акт №22 прийому-передачі казармено-житлового фонду, комунальних споруд та обладнання, квартирного майна та території військового містечка №25 м.Умань, яким Білоцерківська КЕЧ здала, а Черкаська КЕЧ району прийняла майно, у тому числі технічну документацію на казармено-житловий фонд, комунальні споруди та обладнання, документи на землекористування та інші, згідно з доданим до акту описом №4.
15 березня 2009 року між автогаражним кооперативом "Зоря" (скорочено АГК "Зоря") та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір №10 щодо виконання робіт по топографо-геодезичній зйомці М1:500 під розширення АГК "Зоря" у м.Умань по вул.Леніна, 102.
28 квітня 2009 року між АГК "Зоря" та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір №1-2009 щодо виконання проектних робіт по відведенню земельної ділянки під розташування АГК "Зоря".
08 травня 2009 року між АГК "Зоря" та спільним Українсько-Російським підприємством "Фавор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладено Договір №08-04/09-З про розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Умань, вул.Леніна, 102.
Згідно пояснень голови АГК "Зоря" Договір №08-04/09-З був укладений, оскільки кооператив розраховував, що питання відведення земельної ділянки буде вирішено позитивно, однак договір не був виконаний, що підтверджується відсутністю акта приймання-передачі робіт.
08 червня 2009 року голова АГК "Зоря" подав голові Уманської міської ради заяву "Про надання земельної ділянки для розширення кооперативу "Зоря", у якій у зв'язку з тим, що земельна ділянка розміром близько 0,5 га (240 м на 12 м), яка розташована в межах автомобільної дороги та АГК "Зоря", по якій пролягають зовнішні мережі водопостачання та водовідведення, передана у 2006 році Північним управлінням капітального будівництва МО України на баланс виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Уманського міськвиконкому, з метою впорядкування прилеглої території, запобігання самочинного будівництва на ній, просив вирішити питання щодо прийняття зазначеної земельної ділянки у комунальну власність з подальшим закріпленням за АГК "Зоря".
19 червня 2009 року 48 сесія Уманської міської ради прийняла рішення №2.8-48/5 "Про розгляд звернень підприємств, установ та громадян з питань землекористування, приватизації земельних ділянок", у пункті 9 якого зазначено: "Дати згоду на прийняття в комунальну власність земельної ділянки площею 0,5 га, яка пропонується до вилучення зі сфери управління Міністерства оборони України для розширення автогаражного кооперативу "Зоря" (далі - спірний пункт рішення) (примітка: в лапках дослівно по тексту спірного пункту рішення).
01 вересня 2011 року начальник квартирно-експлуатаційного відділу м.Черкаси направив міському голові міста Умань для відома лист (відповідь) начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗС України від 28.07.2011 №303/6/27/790, щодо передачі до земель запасу земельної ділянки у м.Умань загальною площею 0,4659 га, на якій проходять мережі електро-, водо- тепло- забезпечення до будинку розташованому у м.Умань по вулиці Комарова 13а (в/м №25). У листі зазначено, що Міністерство оборони України може надати матеріали щодо погодження передачі земельної ділянки на розгляд Уряду після розроблення спільно з Уманською міською радою (за рахунок місцевого бюджету) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки військового містечка №25 з метою визначення площі земельної ділянки під переданими раніше мережами водопостачання та водовідведення, яка може бути вилучена зі складу земель оборони та передана у комунальну власність територіальної громади Уманської міської ради.
19 грудня 2011 року начальник квартирно-експлуатаційного відділу м.Черкаси направив начальнику Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління м.Чернігів лист, у якому вказав, що рішенням №28-48/5 від 19.06.2009 Уманська міська рада надала попередню згоду на прийняття у комунальну власність міста земельної ділянки, використання в подальшому земельної ділянки площею 0,4659 га для потреб Міністерства оборони України не планується, тому просив порушити клопотання перед Міністерством оборони України щодо передачі зазначеної земельної ділянки до земель запасу міста Умані.
Листом від 19.03.2012 №37-91-10/4218 Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило Міністерству оборони України про недоліки у наданій копії довідки, тому для прийняття виваженого рішення просило надати довідку територіального органу земельних ресурсів стосовно земельної ділянки площею 0,4659 га із зазначенням власника (землекористувача), правового статусу земельної ділянки, цільового призначення, категорії земель та складу угідь, місяця розташування земельної ділянки (в межах чи за межами населених пунктів), віднесення її до особливо цінних земель та ґрунтів.
Листом від 29.03.2012 №3213-04/11755-06 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило Міністерству оборони України про необхідність надання відповідного рішення Міноборони та матеріалів щодо обґрунтування та розрахунку площі земельної ділянки.
06 червня 2013 року начальник квартирно-експлуатаційного відділу м.Черкаси направив прокурору Черкаського гарнізону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері лист №1106, у якому вказав про проведення незаконного будівництва гаражів на території військового містечка №25 у м.Умань.
05 липня 2013 року складено Акт огляду території поблизу вивільненого військового містечка №25 по вул.Леніна, у якому вказано, що в притик до гаражів гаражного кооперативу "Зоря", задня стінка яких являється суцільною стіною, вздовж дороги, яка з'єднує вул.Леніна та вул.Комарова, наявне розпочате будівництво. На даній території викопано та частково залито бетоном котловани під будівництво 7 будівель, наявні 3 прямокутники котловану залитого бетоном та 4 прямокутники котловану не залитого бетоном, відстань між вказаною дорогою та гаражним кооперативом становить 13 м 40 см. До акту додана фототаблиця та графічна схема території.
Наказом Міністерства оборони України від 02 вересня 2013 року №130 з 31.12.2013 розформовано квартирно-експлуатаційний відділ м.Черкаси Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління. Правонаступником розформованого квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси визначено квартирно-експлуатаційного відділ міста Біла Церква.
12 листопада 2013 року виконавчий комітет Уманської міської ради направив до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області лист №1031/01-3, у якому повідомив про ведення несанкціонованого будівництва гаражів на території біля автогаражного кооперативу "Зоря", та просив вжити заходів щодо зупинення самочинного будівництва.
10 грудня 2013 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області направила міському голові м.Умані лист №01-08/2903, у якому вказала, що неможливо встановити суб'єктів містобудування та доказати їх винність у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності, та послалась на ст.335 Цивільного кодексу України щодо обліку безхазяйних нерухомих речей.
Згідно листа Управління містобудування та архітектури Уманської міської ради від 18.02.2014 №88 містобудівні умови для забудови земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів суміжно з автогаражним кооперативом "Зоря" на розі вулиць Комарова та Леніна у м.Умань не надавались.
Згідно листа СП ТОВ "Фавор" від 18.02.2014 №8 роботи згідно договору №08-04/09-З від 08.05.2009 не виконувались, оскільки замовник не надав дозвільні документи, необхідні для оформлення даної земельної ділянки.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є визнання нечинним окремого пункту рішення органу місцевого самоврядування щодо надання згоди на прийняття у комунальну власність земельної ділянки, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України.
Спірний пункт рішення являється окремим пунктом рішення Уманської міської ради (відповідач) прийнятого за результатами розгляду звернень підприємств, установ та громадян з питань землекористування, приватизації земельних ділянок.
Уманська міська рада являється представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Умані, її правовий статус, повноваження визначені Конституцією України, зокрема ст.ст.140, 142 - 144 Конституції України, а також спеціальним Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено - ЗУ "Про місцеве самоврядування").
Відповідні норми ЗУ "Про місцеве самоврядування" застосовані судом у редакції на дату виникнення спірних правовідносин, зокрема, щодо спірного пункту рішення на дату прийняття рішення, тобто 19 червня 2009 року.
Згідно ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Статтею 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Повноваження міських рад, визначені главою 1 ЗУ "Про місцеве самоврядування".
Зі змісту рішення, пункт якого оспорюється, вбачається, що воно прийнято представницьким органом місцевого самоврядування - міською радою, на 48-й сесії міської ради, у формі рішення, при здійсненні повноважень у галузі земельних відносин. Спірним пунктом рішення міська рада вирішила дати згоду на прийняття у комунальну власність частини земельної ділянки, яка у користуванні позивача.
Відповідно до підпунктів 34, 51, п.1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються, у тому числі, питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.
З огляду на наведені зміст рішення та зміст його спірного пункту, норми права, суд вважає, що рішення, пункт якого оспорюється, прийнято Уманською міською радою (відповідачем) у спосіб, передбачений законом, з питання, віднесеного до встановлених законом повноважень міської ради.
Отже являються безпідставними доводи прокурора та позивача про те, що спірний пункт рішення міської ради від 19.06.2009 прийнятий поза межами повноважень органу місцевого самоврядування.
Суд не погоджується з доводами прокурора та позивача щодо наведених ними порушень законодавства при прийнятті спірного пункту рішення та порушення цим пунктом прав і охоронюваних законом інтересів позивача, як землекористувача, з огляду на наступне.
Зі змісту спірного пункту рішення вбачається, що відповідач лише надав згоду на прийняття земельної ділянки у комунальну власність, а не вирішив питання щодо надання зазначеної у цьому рішенні частини земельної ділянки у власність або користування іншим особам. Зазначення у цьому пункті АГК "Зоря" відноситься до обставин можливого подальшого використання земельної ділянки, на яку надана згода щодо її прийняття у комунальну власність. Спірним пунктом рішення не змінюється правовий статус земельної ділянки.
Нормами ст.ст.77, 84, 116, 149 Земельного кодексу України (скорочено - ЗК України), у редакції на дату прийняття рішення міської ради, на порушення яких вказують прокурор та позивач, встановлювалось:
- Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом (ст.77 ЗК України);
- У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать: б) землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення (ст.84 ЗК України).
- Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст.116 ЗК України).
- Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (ст. 149 ЗК України).
Порушення вказаних норм земельного законодавства прокурор та позивач вбачають у тому, що спірним пунктом рішення відповідача, земельна ділянка, що відноситься до земель оборони і знаходиться у користуванні позивача, передана третій особі без рішення власника та погодження у встановленому законом порядку із землекористувачем, чим порушені права і охоронювані законом інтереси Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м.Біла Церква.
Однак, спірний пункт рішення не являється рішенням про вилучення та надання земельної ділянки у користування іншій особі. Отже на підставі спірного пункту рішення спірна частина земельної ділянки не вибула із користування позивача.
З вищенаведених доказів у справі вбачається, що земельна ділянка площею 0,5 га, на яку спірним пунктом рішення відповідача дана згода на її прийняття у комунальну власність і яка пропонувалась до вилучення зі сфери управління Міністерства оборони України, входить до складу земельної ділянки площею 230,47 га, яку займає військове містечко №25. По цій частині земельної ділянки проходять мережі електро-, водо-, тепло- забезпечення до житлового будинку по вул.Комарова,13а (в/м №25) у м.Умані. У 2001 році правопопередник позивача звертався до вищестоящих організацій Міністерства оборони України з клопотанням щодо передачі в запас цієї частини земельної ділянки, оскільки по ній проходять комунікації до житлового будинку по вул.Комарова,13а, який вже побудований і переданий до житлового фонду міста. Зазначене клопотання розглядалось Міністерством оборони України, про що свідчить його звернення до Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України). Мінагрополітики у листі від 19.03.2012 Міністерству оборони України повідомило, що протокольним рішенням пропонувалось підтримати пропозицію Міністерства оборони України щодо надання добровільної відмови від права постійного користування частиною земельної ділянки площею 0,4659 га військового містечка №25 по вул.Комарова,13а у м.Умані. Також Мінагрополітики повідомляв, що для прийняття виваженого і правильного рішення необхідно надати ряд документів щодо правового статусу земельної ділянки, її цільового призначення, категорії, складу угідь, місця розташування (в межах чи за межами населеного пункту), тощо.
У процесі вирішення спору, на підтвердження правового статусу спірної частини земельної ділянки площею 0,4659 га (0,5 га по тексту спірного пункту рішення), її цільового призначення, категорії, складу угідь, місця розташування (в межах чи за межами населеного пункту) прокурор та позивач надали опис №4 технічної документації на казармено-житловий фонд, комунальні споруди, обладнання і земельні ділянки, які передаються Черкаській КЕЧ району (додаток до акту приймання-передачі від 01.11.2005 року), у якому перераховані документи обліку казармено-житлового фонду, документи паспортизації комунальних споруд і обладнання, документи по землекористуванню, а саме: облікові картки на земельні ділянки; схеми земельних ділянок; ситуаційні плати земельних ділянок. Також надані копії абрису частини земельної ділянки, схему її розташування, які додавались до листа - звернення про передачу цієї частини земельної ділянки. При чому, у зверненні щодо передачі спірної частини земельної ділянки зазначалось, що міська рада надала згоду на прийняття її у комунальну власність.
З огляду на встановлені обставини щодо спірної частини земельної ділянки, суд вважає недоведеним належність її до земель оборони, у розумінні ст. 77 ЗК України, зміст якої наведений вище. Отже являється недоведеним посилання прокурора на порушення при прийнятті спірного пункту рішення норм Закону України "Про Збройні Сили України". Оскільки спірна частина земельної ділянки знаходиться під комунікаціями до об'єкту житлового призначення, згідно ст.84 ЗК України вона не відноситься до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність.
З матеріалів справи також вбачається, що на земельній ділянці ведеться самочинне будівництво невстановленими особами. Прокурор та позивач не спростували доводи відповідача і не підтвердили належними та допустимими доказами, що виявлене ними на земельній ділянці будівництво, здійснюється з волевиявлення відповідача і саме третьою особою.
Захист прав на землю врегульовано главою 23 ЗК України. Зокрема, ст.152 ЗК України встановлено, що землекористувачі користуються захистом прав на земельні ділянки від порушень, пов'язаних з позбавленням володіння та від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння, шляхом застосування способів, передбачених п. 3 зазначеної статті, а також застосуванням інших, передбачених законом способів.
Одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування.
Прокурор та позивач просять визнати нечинним спірний пункт рішення органу місцевого самоврядування, що за встановлених фактичних обставин справи, не являється належним способом захисту права користування земельною ділянкою від порушення, викликаного самочинним будівництвом на земельній ділянці.
З огляду на викладене, суд вважає, недоведеним порушення спірним пунктом рішення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, тому відмовляє у позові повністю.
Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Відмовити у позові повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 08 квітня 2014 року.
СУДДЯ Н.М. Курченко