Єдиний унікальний номер 255/15647/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2113/2014

Категорія 55 Головуючий в 1 інстанції Цукуров В.П.

Доповідач Ларіна Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Зінов'євої А.Г.

суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.

при секретарі Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, Мар’їнської районної громадської організації „Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів", діючої в інтересах невизначеного кола споживачів на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13 грудня 2013 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, Мар’їнської районної громадської організації „Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів", діючої в інтересах невизначеного кола споживачів до держави Франція в особі посольства на території України, треті особи: ОСОБА_3, Продовольча та сільськогосподарська організація Організації Об'єднаних Націй, Всесвітня Організація Охорони Здоров'я, Організація Об'єднаних Націй в особі представництва Організації Об'єднаних Націй в Україні, Президент України про захист прав невизначеного кола споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13 грудня 2013 року позовну заяву повернуто позивачам відповідно до ч. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України.

Зазначену ухвалу оскаржили позивачі, в апеляційній скарзі просили ухвалу суду першої інстанції скасувати, оскільки вона не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначають, що звернулись до Ворошиловського районного суду м. Донецька за правилами виключної підсудності, встановленими нормами діючого законодавства, тобто за місцем спричинення шкоди споживачу та за місцем надання медичної допомоги: АДРЕСА_1.

Крім того, зазначають, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі змінено предмет групового позову про захист прав невизначеного кола споживачів та споживача шляхом ліквідації з числа позивачів невизначеного кола споживачів, змінено зміст позову та позовні вимоги, ліквідовано саме поняття групового позову, проігноровано клопотання про забезпечення позову.

Також вказують, що в оскаржуваній ухвалі відсутня дата її виконання.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, ухвалу суду скасувати.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату слухання справи повідомлені належним чином - листами з повідомленням, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутності зазначених представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

У ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року визначені наступні поняття:місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

За положеннями п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року - якщо заява не відповідає вимогам ст.ст. 119,120 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог ст. 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

За положеннями п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» питання про підсудність справ визначається ЦПК, зокрема: главою1 розділу ІІІ - щодо справ позовного провадження.

Якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (ст. 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень ст. 29 ЦК і ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положеннями ст. 93 ЦК.

Не є місцем проживання фізичної особи місце, в якому вона знаходиться під вартою у вигляді запобіжного заходу, місце, в якому особа відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком суду, місце, в якому особа знаходиться на стаціонарному лікуванні.

У відповідності до положень п.п. 36, 37 зазначеної вище Постанови - правила ст. 109 ЦПК (загальної підсудності) застосовуються у випадках, коли відповідачем у справі є держава, Автономна Республіка Крим, відповідна територіальна громада. Відповідно до ст.ст. 170-172 ЦК держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через відповідні органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції, встановленої законом. Отже, підсудність таких справ визначається за місцезнаходженням органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або відповідного органу місцевого самоврядування, до компетенції яких належить здійснення від імені держави, Автономної Республіки Крим чи відповідної територіальної громади певних цивільних прав та обов'язків. Місцезнаходження таких органів встановлюється на підставі відповідних правових актів, наприклад, місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст. 1 Закону України від 15 травня 2003 року «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємств»), а відомості про її місцезнаходження містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст. 16 зазначеного Закону).

За зазначеними положеннями Пленуму право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (ст. 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (ст. 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (ч. 14 ст. 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_1, Мар'їнська районна громадська організація «Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів» звернулися до суду з позовом до держави Франція в особі посольства на території України, треті особи - Продовольча та господарська організація Організації Об'єднаних Націй, Всесвітня Організація Охорони Здоров'я, Організація Об'єднаних Націй в особі представництва ООН в Україні, Президент України, про захист прав споживачів, визнання дії організації по скоєнню помилки, омани через відсутність в атрибутах найменування в інформаційному товарі організації з її найменуванням зі смертельно небезпечними тортурами, завідомим обманом організації про себе, що викликає хворобу споживача, яка приховує геноцид своїх хворих, морячи їх голодом при їхній хворобі, так і роботи з ними, з прихованою підміною товару без попередження споживачів на небезпечний та неякісний фальсифікат.

Також судом першої інстанції з позовної заяви встановлено - відповідачем у справі є держава Франція в особі посольства, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 39. Місце реєстрації позивача Мар’їнської районної громадської організації „Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів" - Донецька область, Мар'їнський район, м. Мар'їнка, пр. Ворошилова, 51/9.

Звертаючись до даного суду, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що на теперішній час він проходить курс реабілітаційного лікування за адресою: АДРЕСА_1, що відноситься до Ворошиловського району м. Донецька.

Вирішуючи питання про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що хоча й позивачі посилаються на Закон України «Про захист прав споживачів» як на підставу звернення до даного суду за місцем проживання, але ОСОБА_1 та товариство не зареєстровані у Ворошиловському районі м. Донецька.

З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

За зазначеними вище нормами процесуального права, суддя вирішуючи питання про прийняття позовної заяви, перевіряє її відповідність ч. 3 ст. 121 ЦПК України та вимогам, зазначеним у ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Насамперед позовна заява повинна бути подана до належного суду. Вирішуючи питання щодо підсудності відповідно до ст.ст. 109, 110, 114, суд першої інстанції виходить з предмету позову, суті позовних вимог та місцезнаходження юридичної особи чи з зареєстрованого місця проживання сторін.

За загальними правилами ст. 109 ЦПК України позовні вимоги до юридичної особи пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Так з матеріалів справи встановлено, що відповідачем у справі є держава Франція в особі посольства, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 39, що не знаходиться на території, яка підсудна Ворошиловському районному суду м. Донецька.

Як вбачається з позову та додатних до нього матеріалів позивач звертається до суду за захистом його права як споживача, такі справи у відповідності до п. 5 ст. 110 ЦПК України (альтернативна підсудність) розглядаються також і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Оскільки за діючим процесуальним законодавством (ч. 14 ст. 110 ЦПК України) право вибору між судами за вимогами загальної чи альтернативної підсудності, належить виключно позивачеві та враховуючи звернення позивачів саме до Ворошиловського районного суду м. Донецька, вирішуючи питання про прийняття позову до провадження суд першої інстанції перевіряє чи підсудний йому зазначений спір.

З матеріалів справи вбачається, що Мар’їнська районна громадська організація „Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів", яка діє в інтересах невизначеного кола споживачів зареєстрована за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, м. Мар’їнка, пр. Ворошилова, 51/9 (що не знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька).

ОСОБА_1 в позові посилається на те, що на теперішній час він проходить курс реабілітаційного лікування за адресою: АДРЕСА_1, що відноситься до Ворошиловського району м. Донецька. Але ж за зазначеними вище вимогами діючого процесуального законодавства не є місцем проживання фізичної особи місце, в якому особа знаходиться на стаціонарному лікуванні. Інших даних щодо належної реєстрації місця проживання у Ворошиловському районі м. Донецька цим позивачем не надано. За зазначених обставин та враховуючи вимоги діючого законодавства, суд першої інстанції позбавлений права залишення позову без руху для витребування доказів належної реєстрації проживання позивача.

До того ж з позовних вимог вбачається, що постійне місце проживання позивача ОСОБА_1, зазначене ним самими у позові - Саудівська Аравія.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що справа не підсудна Ворошиловському районному суду м. Донецька.

Зазначений висновок суду першої інстанції не позбавляє позивачів права звернення з зазначеним позовом до належного суду.

Доводи апеляційної скарги щодо підсудності за місцем надання медичної допомоги та за місцем спричинення шкоди споживачу, апеляційний суд приймає критично на підставі ст.ст. 109, 110, 114 та ч. 1 ст. 303 ЦПК України, оскільки діючим процесуальним законодавством не передбачена підсудність за місцем надання медичної допомоги до того ж, в позові не була зазначена така підстава як спричинення шкоди саме у Ворошиловському районі м. Донецька.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в ухвалі дати її виконання, апеляційний суд приймає критично, оскільки з оскаржуваної ухвали вбачається дата її постановлення - 13 грудня 2013 року, а дата набрання сили зазначається у відповідності до ч. 3 ст. 210 ЦПК України якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню. Зазначена ухвала не має сили виконавчого документу і подальше звернення позивача до належного суду не є обов'язковим в розумінні ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги що судом першої інстанції змінено предмет групового позову шляхом ліквідації з числа позивачів невизначеного кола споживачів, змінено зміст позову та позовні вимоги, ліквідовано саме поняття групового позову, апеляційний суд приймає критично, оскільки не зазначення судом в ухвалі невизначеного кола споживачів, не спростовує висновків суду щодо не підсудності даної справи зазначеному суду першої інстанції. Оскільки суд не розглядав справу за суттю, тому доводи щодо змінення судом змісту позовних вимог чи їх частковому ліквідуванню є передчасними.

Доводи апеляційної скарги що судом першої інстанції проігноровано клопотання про забезпечення позову, апеляційний суд приймає критично на підставі ст. 135 ЦПК України, оскільки позовна заява повернута судом першої інстанції.

Таким чином, ухвала судді про повернення позовної заяви постановлена з додержанням вимог закону. Доводи викладені в апеляційній скарги не ґрунтуються на законі, висновку суду не спростовують, а тому відповідно до п. 1 частини 1 ст. 312 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303-304, 312 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, Мар’їнської районної громадської організації „Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів", діючої в інтересах невизначеного кола споживачів, відхилити.

Ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: