Єдиний унікальний номер 219/7160/13-ц Номер провадження 22-ц/775/921/2014
Категорія 48 Головуючий в 1 інстанції Шевченко Л.В.
Доповідач Ларіна Н.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.
при секретарі Забавіній М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - відділ державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції Донецької області про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 28 176 грн.; вирішено питання про судовий збір.
Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції змінити, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, стягнути неустойку (пеню) у розмірі 2 000 грн.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив у повній мірі обставини справи, проігнорував докази відсутності його вини в утворенні заборгованості по аліментам, не звернув увагу на протиріччя у доказах, а саме. Апелянт вважає, що визначаючи розмір неустойки (пені), суд першої інстанції навів невірний розрахунок неустойки за несвоєчасну сплату аліментів, оскільки кількість днів для нарахування неустойки необхідно рахувати відповідно до кількості днів у кожному місяці окремо.
Вказує, що його вини у несплаті аліментів немає, оскільки апелянт є фізичною особою-підприємцем та не має доходів у зв'язку з відсутністю замовлень, що, відповідно, не дозволяє йому проводити виплати по аліментам. Згідно відомостей з центральної бази даних ДРФО ДПА України, річний дохід відповідача у 2012 році склав 5 900 грн., а за 9 місяців 2013 року - 4633 грн. До 01 травня 2010 року, коли апелянт мав прибутки, він повністю сплачував аліменти та не мав заборгованості, у 2011 році він продав автомобіль та у травні сплатив аліменти у розмірі 4999 грн., чим не тільки погасив заборгованість, а й зробив переплату, у червні 2012 року він сплатив ще 500 грн. аліментів. Вважає, що причини несплати аліментів є поважними та просить зменшити розмір неустойки (пені).
Крім того, апелянт зазначає, що ВДВС Артемівського МУЮ Донецької області невірно нарахував аліменти, оскільки виходив з того, що розмір аліментів необхідно розраховувати на підставі ч. 3 ст. 195 СК України, хоча він є фізичною особою-підприємцем. На думку апелянта, суд першої інстанції незважаючи на це, не витребував оновленого помісячного розрахунку заборгованості по аліментам, задовольнившись лише довідкою виконавчої служби, у якій зазначена лише загальна сума заборгованості, яка не відповідає дійсності.
Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду змінити, стягнути неустойку (пеню) у розмірі 2 000 грн.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, до суду надіслала факсограму з заявою про розгляд справи за її відсутністю, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутністю зазначеної сторони.
Представник третьої особи в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином - листом з повідомленням та телефонограмою від 09 січня 2014 року, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутністю зазначеної сторони.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, думку відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
У відповідності до ст. 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
За ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою ст. 72, ч. 2 ст. 129, частиною третьою ст. 138, частиною третьою ст. 139 цього Кодексу.
Згідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», а також у ст.ст. 194-197, 274 СК.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. У разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови державного виконавця. При цьому розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку (доходу) не може бути менше встановленого СК України. У разі якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно виконавчого листа № 2-1411-03-2003, виданого Артемівським міським судом від 28 березня 2003 року, з ОСОБА_1 з 21 березня 2003 року стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, а для осіб, що працюють за контрактом в іноземних державах - не менше 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8). За договором від 25 серпня 2011 року, вона є студенткою денного відділення Артемівського технікуму залізничного транспорту зі строком навчання з 03 вересня 2011 року по 30 червня 2015 року (а.с. 17).
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 2003 року травня місяця 07 числа зроблено запис за № 153, та відділом реєстрації актів громадянського стану Артемівського міського управління юстиції в Донецькій області видано свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 (а.с. 13).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам відділу ДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецької області від 22 липня 2013 року, заборгованість ОСОБА_1 по аліментам перед ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 в період з квітня 2011 року по травень 2013 року становить 9 899,45 грн. (а.с. 53), з вказівкою помісячного нарахування та щомісячної часткової сплати в період з травня 2010 року по червень 2013 року - 14039,45 грн. (а.с. 18).
Також, судом першої інстанції встановлено, що заборгованість по аліментам на час розгляду спору відповідачем оскаржена не була.
Судом першої інстанції наведений розрахунок неустойки:
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, а тому сума пені обчислюється, виходячи із суми несплачених аліментів від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати. Також, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з травня 2010 року по травень 2011 року фактично не сплачував аліменти, погасивши заборгованість у травні у сумі 4999 грн. Судом першої інстанції враховано, що у період, з якого стягується неустойка - з квітня 2011 року по травень 2013 року відповідач був обізнаний про необхідність сплати аліментів на утримання дитини. Доказів тяжкого матеріального стану або стану здоров'я відповідача, наявності утриманців, які унеможливлюють сплату аліментів та дають підстави для зменшення розміру неустойки відповідач не надав, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не спростував позовні вимоги в частині виникнення заборгованості по аліментам не з його вини.
З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки на час розгляду спору заборгованість з аліментів відповідачем оскаржена не була, період заборгованості з 1 квітня 2011 року по 31 травня 2013 року та її помісячний розмір судом встановлений, про необхідність сплати аліментів у спірний період відповідач був обізнаний, спірні суми стягнути судом з урахуванням заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, необхідні та правильні розрахунки пені судом першої інстанції наведені. При цьому, судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів тяжкого матеріального стану або стану здоров'я відповідача, чи наявності утриманців, які унеможливлюють сплату аліментів та дають підстави для зменшення розміру неустойки.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у несплаті аліментів, апеляційний суд приймає критично, оскільки вони суду не доведені, отримання ним як приватним підприємцем низького доходу не є підставами для невиконання рішення суду щодо стягнення аліментів та зменшення розміру неустойки.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного розрахунку з аліментів, апеляційний суд приймає критично на підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України, оскільки на момент слухання справи, судом першої інстанції розмір заборгованості відповідачем не оскаржений. Оскільки у даній справі не заявлені вимоги щодо оскарження розміру заборгованості з аліментів, тому, в суду першої інстанції були відсутні підстави для витребування оновленого помісячного розрахунку заборгованості по аліментам.
Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом сплаченої суми заборгованості у розмірі 4 999 грн. та наявності протиріччя і переплати відповідачем аліментних обов'язків, апеляційний суд приймає критично, оскільки при проведенні розрахунку пені судом першої інстанції правильно враховано сплачену у травні 2011 року заборгованість зі спліти аліментів у розмірі 4 999 грн., яка при наявності заборгованості за період з травня 2010 року по грудень 2010 року у розмірі 3496 грн. та несплачених поточних платежів у розмірі по 485 грн. 40 коп. за період з січня по квітень 2011 року не містить та не складає переплати, а лише доводить наявність заборгованості з якої й стягнута зазначена судом першої інстанції й наведена у мотивувальній частині рішення неустойка.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного вирахування розміру пені, апеляційний суд приймає критично, оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер та повинно виконуватися щомісяця, тому за наявності щомісячній несплати аліментів кількість днів для нарахування неустойки необхідно рахувати з дня виникнення заборгованості за накопичувальним підрахунком.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з'ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: