ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
08.04.2014 Справа № 907/168/14
За позовом Заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, м. Львів та Ужгородського військового лісництва, м. Перечин
до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1, м. Перечин
про стягнення 167 847,23 грн.
Суддя Й.Й. Кадар
За участю представників:
від прокуратури - Продан О.С. прокурор, посвідчення № 012745 від 06.11.12р.;
від позивача (Ужгородське військове лісництво) - не з"явився,
від відповідача - не з"явився
СУТЬ СПОРУ: Закрпатським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєєній сфері Західного регіон України в інтересах держави в особі Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, м.Львів в особі відособленого підрозділу Ужгородського військового лісництва, м.Перечин заявлено позов до приватного підприємця ОСОБА_1, м.Перечин про стягнення 167 847,23 грн.
На виконання вимог суду прокурор подав письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору, а також банківські виписки в підтвердження проведення відповідачем розрахунків по спірним поставкам на суму 104 000,00 грн.
Прокурор просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Вважає, що вимоги підтверджені належними доказами долученим до матеріалів справи.
Позивач для участі в судовому засіданні не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі від 05.03.2014р. надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зазначену у позовній заяві та отримана відповідачем 07.03.2014р. про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.03.2014р. Вимог ухвали суду від 05.03.2014р. відповідач не виконав, витребуваних судом письмових доказів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.
За таких обставин, суд вирішує спір в даному судовому засіданні в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади» до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть маги свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року за № З-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У відповідності до вимог ст. З Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 10 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Вимогами ст. З Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організаційно складається з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.
Відповідно до вимог ст. ст. З, 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» Міністерство оборони України є органом державного управління ЗС України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб'єктами господарської діяльності у ЗС України є військові об'єднання, військові частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Начальник Західного ТКЕУ несе повну відповідальність за стан та діяльність вказаної військової установи, ефективне використання закріпленого за управлінням державного майна, витрачення грошових коштів, контроль за виконанням зобов'язань.
Із врахуванням вищенаведених вимог чинного законодавства Західне територіальне квартирно-експлуатаційний управління є органом державної військової влади на місцях в системі Збройних Сил України, уповноважений державою виконувати відповідні функції у відносинах, що виникають з її діяльності.
Відповідно до п. 1.2 Положення про Ужгородське військове лісництво, затвердженого начальником Західного ТКЕУ Ужгородське військове лісництво є відокремленим підрозділом Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, має розрахунковий рахунок в банку, печатку, штами та бланки зі своєю назвою та емблемою.
Інтереси держави є оціночним поняттям і їх захист закріплюється як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів і в їх основі є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій (програм), у тому числі спрямованих на захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання (п. З описової частини рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 року).
Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, держава може вбачати свої інтереси не тільки в діяльності державних органів, а й у діяльності інших суб'єктів господарювання, тому числі - державних підприємств.
Оскільки, захист інтересів держави включає в себе захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, то несплата грошових коштів внаслідок неналежного виконання умов договору Відповідачем, порушує інтереси держави в сфері господарської діяльності, які потребують захисту.
Так, 15.01.2013 року між Ужгородським військовим лісництвом (далі - Позивач) і приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 5 (далі - Договір), згідно умов п. п. 1.1, 2.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання продати лісопродукцію, а відповідач - оплатити її по факту (в той же день) відвантаження партії лісопродукції.
Аналогічний договір купівлі-продажу лісопродукції укладений 05.08.2013 року № 68.
Вказана обставина підтверджується договорами купівлі-продажу від 15.01.2013 року № 5 та від 05.08.2013 року № 68, копії яких долучені до матеріалів справи.
На виконання договірних зобов'язань позивачем здійснено відпуск лісопродукції на загальну суму 271847,23 грн., що підтверджується накладними від 22.01.2013 року № 5, від 31.01.2013 року № 24, від 13.02.2013 року № 32, від 14.02.2013 року № 35, від 19.02.2013 року № 41, від 25.02.2013 року № 48, від 28.02.2013 року № 57, від 11.03.2013 року № 68, від 29.03.2013 року №96, від 31.05.2013 року № 160, від 17.06.2013 року № 168, від 25.06.2013 року № 196, від 27.06.2013 року № 213, від 22.07.2013 року № 239, від 31.07.2013 року № 276, від 21.08.2013 року № 300, від 28.08.2013 року № 332, від 09.09.2013 року № 353, від 24.09.2013 року № 371, від 30.09.2013 року № 403, від 23.10.2013 року № 423, від 31.10.2013 року № 453, від 24.12.2013 року № 546 (а.с. 14-25).
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав лише частково, а саме здійснив оплату за отриману лісопродукцію у розмірі 104000 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с.36-49).
Таким чином, заборгованість приватного підприємця ОСОБА_1 перед Ужгородським військовим лісництвом за отриману лісопродукцію становить 167847,23 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.26).
У відповідності до вимог ст. ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк.
Незважаючи на належне виконання Ужгородським військовим лісництвом взятих на себе зобов'язань, приватний підприємець ОСОБА_1, всупереч вищенаведених вимог закону, допустив порушення зобов'язання, а саме повний розрахунок за поставлену лісопродукцію не провів.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки, в даному випадку відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договорами купівлі-продажу по оплаті за лісопродукцію отриману згідно з накладними, порушене право позивача підлягає захисту шляхом примусового стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 167847,23 грн., яка останнім в установленому порядку не заперечена.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
У задоволені клопотання прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі ціни позову, суд відмовляє, у зв'язку із недоведеністю підстав його застосування, відповідно до положень ст.66 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, зокрема, органи прокуратури - при здійснені представництва інтересів громадян або держави в суді.
За таких обставин, витрати з оплати судового збору в розмірі 3356,94грн. підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Ужгородського військового лісництва Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (Закарпатська область, Перечинський район, м.Перечин, пров. Червоноармійський, 5, код 22999043) суму 167 847,23 грн. (сто шістдесят сім тисяч вісімсот сорок сім гривень двадцять три копійки) заборгованості за отриману лісопродукцію.
Видати наказ.
3. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету (отримувач коштів - Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) - 812016, рахунок отримувача - №31211206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, найменування суду - господарський суд Закарпатської області) суму 3356,94 грн. (три тисячі триста п'ятдесят шість гривень дев'яносто чотири копійки) судового збору.
Видати наказ.
4. У задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову відмовити.
5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 09.04.2014 р.
Суддя Й.Й.Кадар