Справа № 407/3577/13-к
Провадження № 11кп/782/40/14
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2014 року м. Луганськ
Апеляційний суд Луганської області в складі:
Головуючого: Кравченко Т.Д.
Суддів: Ігнатова Р.М., Юрченка А.В.
Секретаря: Дорошенко Ю.Б.
за участю прокурора Колесника О.В., захисника ОСОБА_1, представника цивільного відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, представника цивільного позивача ОСОБА_6, потерпілих: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, , ОСОБА_12, ОСОБА_13, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду в місті Луганську кримінальне провадження № 12013030420000007 за апеляційними скаргами прокурора та ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на вирок Антрацитівського міськрайонного суду від 02.12.2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Антрацитівського міськрайонного суду від 02.12.2013 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Антрацит Луганської області, громадянина України, росіянина, з середньою освітою, одруженого, не маючого малолітніх дітей, працював на посаді водія в TOB «Луганське енергетичне об'єднання», в даний час не працює, урядових нагород не має, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1
засуджено за ч.3 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки. На підставі ст.76 КК України зобов,язано протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_5 у вигляді особистої поруки залишено без змін.
В задоволенні позову прокурора відділу прокуратури Луганської області в інтересах Ровеньківської центральної міської лікарні до ОСОБА_5 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілих від правопорушення відмовлено за необґрунтованістю.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати 2844 (дві тисячі вісімсот сорок чотири) гривні.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_9 моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я під час ДТП в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ПП "ОСОБА_2" та ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП задоволено частково.
Стягнуто з ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я під час ДТП в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн.
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_5, ПП "ОСОБА_2" та ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задоволено частково.
Стягнуто з ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_12 моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я під час ДТП в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_8 моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я під час ДТП в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_7 моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я під час ДТП в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн.
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_11 моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я під час ДТП в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Сягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн.
Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнуто з ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_13 моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я під час ДТП в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_10 моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я під час ДТП в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн.
Цивільний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_5, ПП ОСОБА_2 та ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП задоволено частково.
Стягнуто з ЛФ ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_15 моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я під час ДТП в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_15 у рахунок відшкодування моральної шкоди 54000 (п'ятдесят чотири тисячі) грн.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він працював у ПП "ОСОБА_2" на посаді водія автобусу ПАЗ 672 М СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 23.11.12р., нехтуючи правилами проходження в автотранспортному підприємстві щоденного передрейсового технічного огляду транспортного засобу у механіка, та проходження передрейсового огляду водія медичним працівником, завідомо знаючи про несправність гальмівної системи транспортного засобу, не відмовився від подальшої експлуатації вищевказаного транспорту, та виїхав в рейс на автобусі ПАЗ 672 м СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, щодо здійснення перевезень пасажирів за маршрутом шахта "Комсомольська" - с. Михайлівка - шахта "Комсомольська", чим поставив під загрозу особисту безпеку та безпеку пасажирів.
Рухаючись автошляхом сполученням "Рафаїлівка - Ровеньки", зі сторони с. Рафаїлівка в напрямку шахти "Комсомольська", в районі 10 км. + 600 м. вказаного автошляху, на спуску ОСОБА_5 відчув, що не працюють гальма, та під час в,їзду на підйом не зміг увімкнути важіль перемикання коробки передач та загальмувати стояночним гальмом, внаслідок чого, не впоравшись з керуванням, допустив рух автобусу заднім ходом з подальшим його виїздом за межі проїжджої частини в кювет.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автобусу ОСОБА_17 та ОСОБА_18 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинули на місці події, а ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11 з різними тілесними ушкодженнями були госпіталізовані до травматологічного відділення Ровеньківської міської лікарні.
Причиною смерті ОСОБА_17 є закрита тупа травма голови з переломом кісток склепіння черепа яка ускладнилася крововиливами під оболонку головного мозку.
Причиною смерті ОСОБА_18 є закрита тупа травма голови і тулуба, з множинними переломами ребер, грудного відділу хребта, що ускладнилася травматичним шоком.
У ОСОБА_10 встановлено: забій поперекового відділу хребта, травматична люмбалгія праворуч, помірно-больовий синдром, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості і спричинили тривалий розлад здоров'я.
У ОСОБА_11 встановлено: забійна рана, гематома верхньої третини лівої гомілки, забій попереково-крижового відділу хребта травматична кокцігоденія, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості і спричинили тривалий розлад здоров'я.
У ОСОБА_8 встановлено: відкритий вивих середньої фаланги 4-го пальця лівої кисті, забій м'яких тканин голови, садна обличчя, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості і спричинили тривалий розлад здоров'я.
У ОСОБА_7 встановлено: перелом хрящової частини 9-го ребра (клінічно), забій м'яких тканин голови, забій правого плечового суглоба, забій грудної клітини, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості і спричинили тривалий розлад здоров'я.
У ОСОБА_13 встановлено: закритий крайовий перелом епіфіза ліктьової кістки без зміщення, забійна рана голови, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості і спричинили тривалий розлад здоров'я.
У ОСОБА_9 встановлено: вивих правого плечового суглоба з посттравматичною невропатією правого ліктьового нерва, забита рана голови, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості і спричинили тривалий розлад здоров'я.
Згідно з висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 2481/18 від 22.05.2013: на момент проведення дослідження технічний стан робочої гальмівної системи автобуса ПАЗ-672м СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не відповідав нормативним вимогам п. 31.1.. 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України. Причиною невідповідності зазначеним вище вимогам ПДР України стало наявність нижченаведених несправностей: 1) Розгерметизація гідроприводу в місці зчленування трубопроводу задніх гальм з гідровакуумним підсилювачем. Встановлення причини і часу утворення несправності - розгерметизації гідроприводу в місці зчленування трубопроводу з гідровакуумним підсилювачем гальм виходить за межі компетенції експерта-автотехшка. 2) Видалення фрагмента трубопроводу заднього правого колісного гальмового механізму. В результаті чого гальмівний механізм заднього правого колеса знаходився в повністю непрацездатному стані. Дана несправність-видалення фрагмента трубопроводу - носить експлуатаційний характер, виникла до ДТП і до виїзду автобуса на лінію при виробництві робіт з його видалення. Водій та особи, відповідальні за технічний стан автобуса, мали можливість її своєчасного виявлення перед виїздом автобуса на лінію при перевірці технічного стану транспортного засобу. У водія також була можливість виявлення несправності при русі автобусу за погіршившимся гальмівним властивостям автобусу. 3) Знос гальмівних барабанів передніх коліс вище допустимих меж. Знос гальмівних барабанів передніх коліс слід кваліфікувати як несправність експлуатаційного характеру, що виникла до ДТП у процесі природного зносу треться поверхні. У осіб, відповідальних за технічний стан автобуса була технічна можливість виявити дану несправність при проведенні технічного обслуговування № 2. У водія була можливість своєчасного виявлення даної несправності в процесі експлуатації гальмівним властивостям автобуса і необхідності регулювання зазорів між гальмівними барабанами і колодками, в процесі якої могла бути встановлена дана несправність. 4) Замаслення тертьових поверхонь колісного гальмового механізму заднього лівого колеса. Визначити експертним шляхом час утворення даної несправності і, відповідно, можливість її виявлення перед виїздом в рамках даного дослідження не представляється можливим. У водія була можливість виявлення несправності при русі автобуса за погіршившимися гальмівним властивостям автобуса. 5) Несправність сигналізатора у вигляді видалення поршнів і електропроводки, під'єднується до датчика контрольної лампи несправності робочих гальм. Несправності сигналізатора у вигляді видалення поршнів і електропроводки, під'єднується до датчика контрольної лампи несправності робочих гальм, є несправностями експлуатаційного характеру, виникли до моменту події і до виїзду автобуса на лінію при виробництві робіт з їх видалення. Водій та особи, відповідальні за технічний стан автобуса, мали можливість їх своєчасного виявлення перед виїздом автобуса на лінію при перевірці технічного стану транспортного засобу. Умовою повної втрати працездатності (відмови) гальмівної системи автобуса стало наявність несправностей № 1 та № 5. Достатньою умовою збереження працездатності передніх гальм була наявність технічно справного сигналізатора. На момент дослідження технічний стан гальмівної системи автобуса ПАЗ-672м СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не відповідав нормативним вимогам п. 31.1.. 31.4.1. д) Правил дорожнього руху України. Причиною невідповідності зазначеним вище вимогам ПДР України стало наявність несправності експлуатаційного характеру у вигляді надмірного зносу накладок гальмівних колодок, в результаті чого, гальмівна система опинилася в непрацездатному стані. Водій та особи, відповідальні за технічний стан автобуса, мали можливість її своєчасного виявлення перед виїздом автобуса на лінію при перевірці технічного стану транспортного засобу. На момент дослідження технічний стан ходової частини автобуса ПАЗ-672м СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. не відповідало вимогам п. 31.4.5. а) Правил дорожнього руху України в частині допустимих меж зносу шин коліс. Причиною невідповідності є несправність експлуатаційного характеру у вигляді надмірного зносу бігової доріжки протектора шин заднього правого колеса. Дана несправність виникла до ДТП і до виїзду автобуса на лінію у процесі природного зносу. Водій та особи, відповідальні за технічний стан автобуса, мали можливість її своєчасного виявлення перед виїздом автобуса на лінію при перевірці технічного стану транспортного засобу. На момент дослідження технічний стан рульового управління автобуса ПАЗ-672м СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не відповідав нормативним вимогам п. 31.4.2 в) Правил дорожнього руху України з причини видалення гідропідсилювача рульового управління. Відсутність гідропідсилювача рульового управління слід кваліфікувати як несправність експлуатаційного характеру, яка виникла до моменту події і до виїзду автобуса на лінію при виробництві робіт з його видалення. Водій та особи, відповідальні за технічний стан автобуса, мали можливість їх своєчасного виявлення перед виїздом автобуса на лінію при перевірці технічного стану транспортного засобу. На момент дослідження технічний стан приводу перемикання передач автобуса ПАЗ-672м СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не відповідав нормативним вимогам п. 31.1. Правил дорожнього руху України з причини надмірного зносу в з'єднанні «шарнір рукояті - кришка кріпильного кронштейна». Надмірний знос в з'єднанні «шарнір рукояті - кришка кріпильного кронштейна» слід кваліфікувати як несправність експлуатаційного характеру, яка виникла до моменту події і до виїзду автобуса на лінію у процесі природного зносу з'єднання. Водій та особи, відповідальні за технічний стан автобуса, мали можливість її своєчасного виявлення перед виїздом автобуса на лінію при перевірці технічного стану транспортного засобу. Вплив встановлених при дослідженні несправностей автобуса ПАЗ-672м СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на розвиток механізму досліджуваної події може бути встановлено при проведенні автотехнічної експертизи.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 612/18 від 27.05.2013: у даній дорожньо-транспортній ситуації нормативні (належні) дії водія автобуса ПАЗ-672м СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 регламентувалися п.п. 31.1., 31.4.1 а), 31.4.1. д). 31.4.2. у). 31.4.5. а) Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог вищезазначених пунктів водій ОСОБА_5 повинен був відмовитися від експлуатації автобуса з встановленими в ході проведення експертизи технічного стану транспортного засобу несправностями. У даній дорожній обстановці, за умови прийняття рішення про експлуатацію автобуса водієм ОСОБА_5, технічна можливість запобігти пригоді визначалася дотриманням з його боку вимог п.п. 31.1., 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України, для виконання яких у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У даному випадку належний контроль технічного стану гальмівної системи автобуса перед виїздом на лінію забезпечував безпеку руху, оскільки при виконанні даної умови у водія зберігалася можливість зупинки автобуса навіть у разі раптової розгерметизації контуру задніх гальм. Викладене свідчить про те, що в даній дорожній обстановці водій автобуса ПАЗ-672м СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_5 виконуючи належним чином вимоги п.п. 31.1.. 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти пригоді. У даній дорожній обстановці дії водія автобуса ПАЗ-672м СПГ. державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 не відповідали п.п. 31.1., 31.4.1 а), 31.4.1. д), 31.4.2. в), 31.4.5. а) Правил дорожнього руху України, а його дії, що не відповідали вимогам п.п. 31.1., 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору перебували в причинному зв'язку з виникненням аварійної ситуації і настанням даної дорожньо-транспортної пригоди з тяжкими наслідками.
На вирок подано апеляцію старшим прокурором відділу прокуратури Луганської області, в якій він просить його скасувати і ухвалити новий, призначивши ОСОБА_5 покарання за ч.3 ст.286 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, задовольнити цивільний позов прокура в інтересах Ровеньківської центральної міської лікарні в повному обсязі. При призначенні покарання обвинуваченому судом не враховано: скоєно тяжкий злочин, спричинені наслідки, особу винного і його відношення до кримінального првопорушення. У рішенні суду неправильно вказано, що прокурор не підтримав позов і не надано доказів на підтвердження шкоди, так як цивільний позов прокурором підтримано в т.4 на а.п.16, а докази містяться в т.3 на а.п.193 на його підтвердження.
Також подана апеляція представником ЛФ ПрАТ „ Українська пожежно-страхова компанія" в якій він просить скасувати вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 02.12.2013 року стосовно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286 КК України, ухвалите нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до ЛФ ПрАТ "УПСК" у повному обсязі.
В апеляції представник ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" посилається на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права. При ухваленні вироку керувався нормами ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції чинній на дату подання позовної заяви. Однак, ті норми на які посилається позивач, змінено згідно ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 05.07.2012 року, набув чинності 04.11.2012 року.
Також законом встановлений ліміт по відшкодуванню моральної шкоди - не більш ніж п'ять відсотків ліміту. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілих становить 51000 гривень на одного потерпілого, таким чином ліміт відповідальності страховика складає 2550 грн.
Крім того, ОСОБА_26 не являється потерпілим, а лише представник потерпілого, з заявою в страхову компанію не звертався. Права на відшкодування моральної шкоди не має.
На апеляцію прокурора відділу прокуратури Луганської області подані заперечення адвоката ОСОБА_1 діючого в інтересах ОСОБА_5, в яких він вважає вирок суду першої інстанції законним та просить залишити його без змін. Апеляцію прокурора відділу прокуратури Луганської області просить відхилити.
На апеляції прокурора відділу прокуратури Луганської області та ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" подано заперечення потерпілої ОСОБА_11, в якому вона просить вирок суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що з урахуванням обставин ОСОБА_5 діяв гідно, робив все можливе для збереження життя та здоров'я пасажирів автобусу, просив пробачення, визнав свою провину, допомагав слідству, частково відшкодував шкоду матеріально. Вважає, що винними в даній аварії є насамперед перевізник, власник автобусу, я кий ставить на маршрути старі та несправні автобуси.
На апеляції прокурора відділу прокуратури Луганської області та ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" подано заперечення потерпілим ОСОБА_23, в якому він вважає їх необґрунтованими. Вирок суду слід залишити без змін. До ОСОБА_5 ніяких претензій не має, вважає, що водій діяв згідно обставинам, до останнього намагався зупинити автобус та навіть після того як автобус з'їхав в обрив водій не злякався, а навпаки переліз до салону і взявши аптечку намагався надати першу медичну допомогу постраждалим. Винним у аварії вважає недобросовісного перевізника, саме він ставить на маршрути старі та несправні автобуси.
На апеляції прокурора відділу прокуратури Луганської області та ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" подано заперечення потерпілою ОСОБА_7, в якому вона просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляції відхилити. Вважає недоцільним позбавляти волі ОСОБА_5, так як він до останнього залишався в автобусі, допомагав потерпілим як міг, допомагав слідству, просив пробачення, визнав свою провину, частково відшкодував шкоду. Вважає, що аварія виникла з вини перевізника, бо саме він ставить на маршрути старі автобуси.
На апеляції прокурора відділу прокуратури Луганської області та ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" подано заперечення потерпілим ОСОБА_9, в якому він просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляції відхилити. Наполягає не позбавляти волі ОСОБА_5 так як він до останнього залишався на своєму рабочому місці, допомагав потерпілим, допомагав слідству, просив пробачення, визнав свою провину, частково відшкодував шкоду. Аварія виникла з вини перевізника, бо саме він ставить на маршрути старі автобуси.
На апеляції прокурора відділу прокуратури Луганської області та ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" подано заперечення потерпілого ОСОБА_8, в якому він просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляції відхилити. На його думку немає підстав позбавляти волі ОСОБА_5 Важає, що аварія виникла з вини перевізника, бо саме він ставить на маршрути старі автобуси, а у водіїв не має вибору. ОСОБА_5 єдиний хто допомагав потерпілим, допомагав слідству, просив пробачення, визнав свою провину, частково відшкодував шкоду.
Апеляційним судом заслухані учасники судового розгляду:
Прокурор підтримав апеляцію, просив скасувати вирок і постановити новий апеляційним судом, призначивши ОСОБА_5 покарання за ч.3 ст.286 КК України вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Задовольнити цивільний позов прокурора в інтересах лікарні.
Представник цивільного відповідача ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія"-ОСОБА_4 підтримав свою апеляцію, просив рішення суду про стягнення моральної шкоди на користь потерпілих скасувати і відмовити в зодоволенні цивільних позовів за обставин, зазначених в апеляції.
Представник цивільного позивача ОСОБА_6 погодилася з апеляцією прокурора в частині того, що покарання ОСОБА_5 призначено м,яке і не підтримала апеляцію страхової компанії.
Представник цивільного відповідача ОСОБА_3 вважає вирок суду обгрунтованим і просить залишити його без змін, а якщо апеляційний суд знайде підстави для задоволення вимог стархової компанії, тоді змінити його і зменшити розмір моральної шкоди, як вказано в скарзі.
Потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 не погодилися з поданими апеляціями і просять вирок суду першої інстанції залишити без змін. Вважають, що немає необхідності позбавляти волі ОСОБА_5 так як він до останнього залишався на своєму рабочому місці, допомагав потерпілим, слідству, просив пробачення, визнав свою провину, частково відшкодував шкоду. Аварія виникла з вини перевізника, бо саме він ставить на маршрути старі автобуси. Підстав для задоволення вимог страхової компанії також не вбачають.
Потерпілий ОСОБА_12 погодився з апеляцією прокурора, вважаючи, що покарання ОСОБА_5 призначене м,яке, апеляцію страхової компанії просив залишит без задоволення.
Обвинувачений ОСОБА_5 не підтримав апеляцію прокурора в частині неправильного призначення йому покарання. В іншій частині визнав вимоги апеляцій. В поясненнях, даних апеляційному суду вину свою визнав повністю, щиро розкаявся. Фактичні обставини і кваліфікацію дій не оспорював. Висловив бажання відшкодувати завдані збитки, частину з яких він відшкодував у добровільному порядку.
Захисник ОСОБА_1 пояснив, що судом покарання призначено відповідно до вимог ст.65 КК України. Цивільний позов обвинувачений визнає. Вимоги страхової компанії не підлягають задоволенню.
Заслухавши учасників кримінального провадження, провівши часткове судове слідство, обговоривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи в частині даних, які характеризують особу обвинуваченого, а також цивільних позовів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції прокурора, ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" зпідлягають частковому задоволенню.
Після дослідження матеріалів справи, характеризуючих особу обвинуваченого, а також матеріали щодо цивільних позовів, судова колегія прийшла до висновку, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеної міри покарання і розгляду цивільних позовів прокурора, а також ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" з наступних причин.
Судом першої інстанції вірно встновлені фактичні обставини справи та перевірені докази по справі. Кваліфікація дій за ч.3 ст.286 КК України є правильною Дані обставини учасники кримінального провадження не оскаржують.
При апеляційному розгляді перевірені доводи апеляції прокурора щодо заявленого позову прокурором відділу прокуратури Луганської області в інтересах Ровеньківської центральної міської лікарні до ОСОБА_5 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілих від правопорушення.
Встановлено наступне: в порушення вимог ст.347 КПК України на початку судового розгляду після оголошення прокурором обвинувального акта, позов прокурора відділу прокуратури Луганської області оголошено не було, і як слід, він не підтриманий, пояснення не давалися і докази не досліджувалися. Лише в дебатах в промові прокурора вказано: „..... заявлений прокурором позов задовольнити повністю...". При цьому, навіть не зазначено, в чиїх інтересах заявлено позов, відповідач і розмір матеріальної шкоди.
За таких підстав слід вважати, що позов прокурора, заявлений у кримінальному провадженні, не було розглянуто за правилами КПК України. Тому з вироку суду першої інстанції підлягає виключенню рішення про відмову прокурору в задоволонні позовних вимог за недоведенностю. Слід вважати не розглянутим позов прокурора відділу прокуратури Луганської області в інтересах Ровеньківської центральної міської лікарні до ОСОБА_5 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілих від правопорушення, що не позбавляє права звернутися з таким позовом в цивільному порядку.
Що стосується апеляції ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", вона теж підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Суд неправильно розглянув позов ОСОБА_26 в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5.000грн. з ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія". Згідно ст.1168 ч.1 ГК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується ії чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім,єю.
Як вбачається із досліджених матеріалів ОСОБА_26 доводиться племінником загиблої в ДТП ОСОБА_18 В позові він не зазначив, що проживав з потерпілою однією сім,єю (т.5 а.п.6). В судовому засіданні за цими обставинами не допитаний. Разом з тим, згідно його пояснень на досудовому слідстві (т.2 а.п.67), з тіткою вони проживали порізну. В період слухання справи потерпілий ОСОБА_26 помер (т.5 а.п.101). В суд 11.11.2013р. поступила заява від ОСОБА_15 (т.5 а.п.104, 105), що вона являється правонаступницею після смерті сина-ОСОБА_26, тому просила визнати ії позивачем і справу розглянути за ії відсутності. Ніяких документів на підтвердження не надала. Суд, не прийнявши рішення згідно КПК України по заяві, поспішно стягнув моральну шкоду в розмірі 5.000грн. на користь ОСОБА_15.
За таких обставин, з вироку суду підлягає виключенню рішення про стягнення на користь ОСОБА_15 з ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" моральної шкоди в розмірі 5.000грн. Вказані вимоги залишити без розгляду, що не позбавляє права ОСОБА_15 звернутися до суду в цивільному порядку.
Що стосується доводів апеляції ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про незаконне стягнення моральної шкоди на користь потерпілих у розмірі 5.000грн., то вони задоволенню не підлягають.
Потерпілий ОСОБА_12, а також ОСОБА_6 доводяться батьками загиблого в ДТП ОСОБА_17, тому згідно наведеної ст.1168 ГК України вони мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина.
Доводи про неправильний розмір моральної шкоди, а саме-5.000грн., стягнутий на користь потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, , ОСОБА_12, ОСОБА_13, спростовується доказом, наданим страховиком.
На підставі поліса № АВ 6155394 обов,язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.04.2012р. (т.1 а.п.29) страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоровью становить сто тисяч грн.. Цей договір чинний, недійсним не визнано, тому суд першої інстанції правильно стягнув на користь потерпілих по 5.000грн. моральної шкоди, виходячи з умов вказанного договору, тобто страхової суми 100.000грн.
Розглядаючи доводи прокурора про призначення обвинуваченому м,якого покарання, колегія суддів знаходить їх слушними.
Відповідно до положень ст.65 КК України суд при призначенні покарання повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
При цьому покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_5, апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу.
Вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких, ОСОБА_5 за місцем проживання і роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, працює, має сім,ю, враховано стан його здоров,я. Добровільно відшкодував частину матеріальної і моральної шкоди, потерпілі, за вийнятком ОСОБА_12 просили не позбавляти волі обвинуваченого.
Пом'якшуючою покарання обставиною визнається щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючих покарання обставин не встановено.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе лише в місцях позбавлення волі. Вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких, спричинило смерть 2 потерпілих, а 6 зазнали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Обвинуваченому було відомо про несправніть транспортного засобу, але не зважаючи на це, він не відмовився від курування ним, чим поставив під загрозу життя і здоров,я пасажирів. Потерпілий ОСОБА_12, підтримуючи апеляцію прокурора, вважає призначене засудженому покарання несправедливим внаслідок м,якості.
Зазначені у вироку обставини, на думку апеляційного суду, не є такими, що дають можливість застосування ст.75 КК України.
Апеляція прокурора про призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років підлягає частковому задоволенню, так як з урахуванням обставин справи, пом,якшувальних покарання обставин, що кримінальне правопорушення відносится до необережних, виправлення ОСОБА_5 можливе за більш короткий срок.
Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченного та попередження нових злочинів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.
Відповідно до положень ч.2 ст.409 КПК України невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є підставами для скасування вироку суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції призначив винній особі покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм видом є явно несправедливим через м'якість /ст.414 КПК України/.
У зв'язуку з викладеним вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 02 грудня 2013 року у відношенні ОСОБА_5 за ст. 286 ч. 3 КК України підлягає скасуванню у частині призначеної міри покарання та цивільних позовів з постановою вироку апеляційного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 366, 372, 378 КПК України, апеляційний суд, -
З А С У Д И В :
Апеляційні скарги прокурора, ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" задовольнити частково.
Вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 02 грудня 2013 року у відношенні ОСОБА_5 за ст. 286 ч. 3 КК України в частині призначення покарання і частково цивільних позовів скасувати.
Визнати ОСОБА_5 винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначити покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Виключити з вироку рішення суду про відмову в задоволенні позова прокурора відділу прокуратури Луганської області в інтересах Ровеньківської центральної міської лікарні до ОСОБА_5 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілих від правопорушення і залишити його без розгляду.
Виключити з вироку рішення суду про стягнення з ЛФ ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" моральної шкоди в розмірі 5.000грн. на користь ОСОБА_15 і залишити позов в цій частині без розгляду.
Застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взяти його під варту негайно в залі апеляційного суду.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту взяття під варту з 28 березня 2014 року.
В іншій частині вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 02 грудня 2013 року залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено учасниками судового розгляду безросередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної жалоби протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
Судді:
Кравченко Т.Д. Юрченко А.В. Ігнатов Р.М.