КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа№ Б24/081-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Доманської М.Л.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання Атарщіковій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Таутейтос», товариства з обмеженою відповідальністю «Метпром-Компані», ОСОБА_3, уповноваженої особи учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» ОСОБА_3

на ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 26.09.2013 року

по справі № Б24/081-12 (суддя Лутак Т.В.)

за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_5

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс»

про банкрутство

за участю представників:

заявник 1: ОСОБА_4;

від заявника 2: ОСОБА_6 довіреність № 936 від 03.09.2012;

від боржника: Забродський В.В. довіреність б/н від 18.10.2013;

розпорядник майна: арбітражний керуючий Лінкевич О.М.;

В судовому засіданні присутні:

1) ОСОБА_9;

2) ОСОБА_10;

3) представник ОСОБА_11 - ОСОБА_12 за довіреністю № 407 від 26.12.2012;

4) представник ОСОБА_2 - ОСОБА_13 за довіреністю № 1311 від 09.08.2013;

5) представник ТОВ «Таутейтос» - Дев’ятка О.Г. за довіреністю № 02-13 від 09.08.2013;

6) представник кредитної спілки «Фортеця» - Вінник С.В., ліквідатор (постанова господарського суду Черкаської області № 14/01-10/1523 від 07.05.2013).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 26.09.2013 по справі № Б24/081-12:

відмовлено у задоволенні, поданого уповноваженою особою учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» ОСОБА_3, клопотання б/н від 26.09.2013 (вх. № 20371 від 26.09.2013) про відсторонення керівника боржника від посади;

відмовлено у задоволенні, поданої уповноваженою особою учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» ОСОБА_3, скарги б/н від 26.09.2013 (вх. № 20377 від 26.09.2013) на дії розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» - арбітражного керуючого Лінкевича Олега Миколайовича;

визнано вимоги кредиторів в сумі 3 349 733,10 грн. та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» в наступному складі:

1) ОСОБА_4 - 584 220,00 грн. (вимоги четвертої черги) та 1 074 640,00 (вимоги шостої черги) та 5 365,00 грн. (вимоги 1 черги);

2) ОСОБА_5 - 16 536,76 грн. (вимоги четвертої черги) та 125 700,00 грн. (вимоги шостої черги);

3) ОСОБА_9 - 295 425,00 грн. (вимоги 4 черги), 6 314,18 грн. (вимоги 6 черги) та 1 076,00 грн. (вимоги 1 черги);

4) Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції - 373,78 грн. (вимоги другої черги);

5) ОСОБА_11 - 576 995,06 грн. (вимоги четвертої черги) та 1 073,00 грн. (вимоги 1 черги);

6) ОСОБА_10 - 451 967,04 грн. (вимоги 4 черги) та 1 076, 00 грн. (вимоги 1 черги);

7) Броварський міськрайонний центр зайнятості - 324,18 грн. (вимоги другої черги);

8) Кредитна спілка «Фортеця» - 207 574,10 грн. (вимоги 4 черги) та 1 073,00 грн. (вимоги 1 черги);

кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Метпром-компані» в розмірі 5 100 000,00 грн. відхилено;

кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Добра оселя» в розмірі 3 520 373, 00 грн. відхилено;

кредиторські вимоги ОСОБА_3 в розмірі 698 555,60 грн. відхилено;

кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Таутейтос" в розмірі 2 309 423,60 грн. відхилено;

кредиторські вимоги ОСОБА_2 в розмірі 52 539 006,38 грн. відхилено;

кредиторські вимоги компанії «Аїсі Кепітал Лімітед» в розмірі 104 838 884,00 грн. відхилено, та інше.

Не погодившись з винесеною ухвалою попереднього засідання, ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити оскаржувану ухвалу, визнати його кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на суму 52 539 006,38 грн. та затвердити реєстр вимог кредиторів з урахуванням його вимог.

Ухвалою суду від 14.11.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Не погодившись з винесеною ухвалою попереднього засідання, товариство з обмеженою відповідальністю «Таутейтос» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити оскаржувану ухвалу, визнати його кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на суму 2 309 423,60 грн. та затвердити реєстр вимог кредиторів з урахуванням його вимог.

Ухвалою суду від 14.11.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Не погодившись з винесеною ухвалою попереднього засідання, товариство з обмеженою відповідальністю «Метпром-Компані» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд частково скасувати оскаржувану ухвалу в частині відхилення його вимог, визнати його кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на суму 5 100 000,00 грн. та затвердити реєстр вимог кредиторів з урахуванням його вимог.

Ухвалою суду від 14.11.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Не погодившись з винесеною ухвалою попереднього засідання, ОСОБА_3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу в частині відхилення її кредиторських вимог, визнати її кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на суму 698 555,60 грн., включити її вимоги до реєстру вимог боржника та покласти судові витрати на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс».

Ухвалою суду від 14.11.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Не погодившись з винесеною ухвалою попереднього засідання, уповноважена особа учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою: направити судовий запит до державного органу з питань банкрутства щодо надання висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс»; визнати незаконними дії розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Лінкевича О.М., усунути його від виконання обов'язків розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» та призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Долича О.В.; відсторонити ОСОБА_16 від посади директора боржника та покласти виконання обов'язків директора на розпорядника майна; відхилити вимоги ОСОБА_4 в розмірі 1 074 640,00 грн., ОСОБА_5 в розмірі 125 700,00 грн., а ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, кредитної спілки «Фортеця» в повному обсязі; змінити ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 26.09.2013 по справі № Б24/081-12 в мотивувальній частині відхилення кредиторських вимог ТОВ «Метпром-Компані» та покласти судові витрати на боржника.

Ухвалою суду від 14.11.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 26.11.2013 апеляційні скарги ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Таутейтос», товариства з обмеженою відповідальністю «Метпром-Компані», ОСОБА_3 та уповноваженої особи учасників боржника ОСОБА_3 об'єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

Під час апеляційного розгляду боржником було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/10521/13-ц за позовом ОСОБА_4 до боржника про стягнення боргу. Обґрунтовуючи подане клопотання боржник посилався на той факт, що ним подано до Броварського міськрайонного суду Київської області заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення на якому базуються вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_4, і на його думку, здійснення провадження по справі про банкрутство неможливе до розгляду справи позовного провадження на якій базуються вимоги ініціюючого кредитора.

Також боржником було подано клопотання про припинення провадження по справі. Обґрунтовуючи клопотання боржник вказував, що 06.12.2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області, за наслідками розгляду заяви СТОВ «Юнайтед Гроуверс» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 До СТОВ «Юнайтед Гроуверс» про стягнення боргу, винесено ухвалу, якою рішення Броварського міськрайонного суду Київської області на підставі якого базуються вимоги ініціюючого кредитора скасовано.

Суд відмовив боржнику в задоволенні зазначених клопотань, оскільки, по-перше, як встановлено матеріалами справи, скарга боржника, станом на дату звернення, Броварським міськрайонним судом Київської області по суті не розглянута, рішення щодо підставності вимог ОСОБА_4 не прийнято, а по-друге, станом на дату прийняття ухвали попереднього засідання, що переглядається в апеляційному порядку, зазначене рішення було чинне, а апеляційний суд перевіряє дійсність обставин і фактів, встановлених місцевим судом саме на дату прийняття спірного рішення.

16.12.2013 року боржником подано клопотання про направлення матеріалів справи № Б24/081-12 про банкрутство СТОВ «Юнайтед Гроуверс» до господарського суду Київської області. Боржник зазначає, що 09.12.2013 року СТОВ «Юнайтед Гроуверс» було подано до господарського суду Київської області клопотання про припинення провадження по справі № Б24/081-12 у зв'язку з безпідставністю вимог ініціюючого кредитора.

Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання оскільки, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Господарський процесуальний кодекс України не передбачають можливості скерування матеріалів справи до суду першої інстанції до завершення апеляційного перегляду спірного рішення.

Розгляд справи відкладався, останній раз на 25.03.2014 відповідно до ухвали суду від 11.03.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014, у зв'язку із перебуванням судді Сотнікова С.В. на лікарняному та участю судді Гарник Л.Л. у роботі круглого столу щодо обговорення питань практичного застосування Закону про банкрутство, склад колегії було змінено та доручено здійснювати розгляд справи колегії у складі: головуючого судді - Копитової О.С. суддів: Доманської М.Л., Разіної Т.І.

Ухвалою суду від 25.03.2014 колегією суддів справу прийнято до свого провадження.

До відділу документального забезпечення суду від уповноваженої особи учасників боржника ОСОБА_3 та представника уповноваженої особи учасників боржника надійшли клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг.

Обґрунтовуючи свої клопотання уповноважена особа учасників боржника ОСОБА_3 та представник уповноваженої особи учасників боржника зазначають про неможливість бути присутніми у судовому засіданні за станом здоров'я. При цьому, жодних доказів на підтвердження викладених обставин не надано.

Дослідивши клопотання колегія суддів не знайшла підстав для їх задоволення.

По-перше, відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в межах строків передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. По-друге, представництво інтересів скаржника не обмежено законом певним колом осіб і відповідно неможливість бути присутнім в судовому засіданні одного представника за різних умов не позбавляє сторону права видати довіреність іншому представникові та направити його для участі в судовому засіданні.

Крім того, аналогічні клопотання уповноваженої особи учасників боржника ОСОБА_3 та боржника про відкладення розгляду апеляційних скарг були задоволені ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 та відкладено розгляд справи на 25.03.2013. Однак ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, доказів на підтвердження поважності причин неявки не надала.

В судове засідання призначене на 25.03.2014 також не з'явився представник апелянта - товариства з обмеженою відповідальністю «Метпром-Компані», про причини неявки представника суд не повідомив.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності представників апелянтів.

Щодо розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Метпром-Компані».

Обґрунтовуючи свою ухвалу попереднього засідання в оскаржуваній ТОВ «Метпром-Компані» частині господарський суд Київської області посилався на той факт, що дані вимоги мають характер поточних, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство і не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном.

Не погодившись з винесеною ухвалою попереднього засідання в зазначеній вище частині, товариство з обмеженою відповідальністю «Метпром-Компані» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити оскаржувану ухвалу, визнати його кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на суму 5 100 000,00 грн. та затвердити реєстр вимог кредиторів з урахуванням його вимог.

Скаржник зазначає, що прийнята господарським судом ухвала є частково незаконною, оскільки наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, і наданим скаржником доказів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 15.05.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Метпром-Компані» та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» було укладено договір поставки № 15/05-12.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, номенклатура, ціна, кількість та загальна вартість якого визначається наданими видатковими накладними.

Згідно з п. 1.2 договору видаткові накладні постачальник передає покупцю разом з товаром.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, поставленого відповідно до видаткових накладних та на момент підписання договору орієнтовно становить 5 000 000,00 грн.

Згідно з п. 3.2 договору оплата виконується на протязі 30 днів з дня підписання договору безготівковими грошовими засобами на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в даному договорі.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що прийом товару відбувається відповідно видаткових накладних на кожну партію товару з наступним оформленням актів прийому-передачі.

Відповідно до п. 6.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання та скріплення печатками сторонами та діє в частині поставок до 31.12.2012.

Згідно з п. 6.2 договору кінцевий строк дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань в повному обсязі.

Враховуючи викладене, ТОВ «Метпром-Компані» просило визнати його конкурсним кредитором боржника на суму 5 100 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Постановою № 15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 передбачено, що конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно наявних матеріалів суд першої інстанції дійшов висновку, що незважаючи на невиконання покупцем взятого на себе обов'язку передбаченого п. 3.2. договору з оплати за товар на протязі 30 днів з дня підписання договору, строк виконання покупцем обов'язку з оплати отриманого товару виник після 26.09.2012, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство і відповідно зазначені вимоги є поточними.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Дослідивши наявні матеріали та враховуючи факти встановлені судом першої інстанції колегія суддів погоджується з висновком суду щодо того, що зазначені вимоги є поточним та не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Щодо апеляційної скарги уповноваженої особи учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» ОСОБА_3

Не погодившись з винесеною ухвалою попереднього засідання, уповноважена особа учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою: направити судовий запит до державного органу з питань банкрутства щодо надання висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс»; визнати незаконними дії розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Лінкевича О.М., усунути його від виконання обов'язків розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» та призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Долича О.В.; відсторонити ОСОБА_16 від посади директора боржника та покласти виконання обов'язків директора на розпорядника майна; відхилити вимоги ОСОБА_4 в розмірі 1 074 640,00 грн., ОСОБА_5 в розмірі 125 700,00 грн., а ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, кредитної спілки «Фортеця» в повному обсязі; змінити ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 26.09.2013 по справі № Б24/081-12 в мотивувальній частині відхилення кредиторських вимог ТОВ «Метпром-Компані» та покласти судові витрати на боржника.

Як убачається з матеріалів справи ухвалою попереднього засідання від 26.09.2013 року визнано кредиторами та включено до реєстру. серед інших, вимоги ініціюючих кредиторів ОСОБА_4 (надалі по тексту ОСОБА_4) в розмірі 584 220 грн. - 4 черга, 1 074 640 грн. - шоста черга та 5 365 грн. включено до першої черги, ОСОБА_5 (надалі по тексту ОСОБА_5)- 16 536,76 грн. - четверта черга, 125 700, 00 грн. - шоста черга.

Визнаючи заявлені вимоги в повному обсязі господарський суд виходив з їх безспірності, оскільки і вимоги ОСОБА_17 і вимоги ОСОБА_5 підтверджені набравшими законної сили судовими рішеннями.

Не погоджуючись з висновками господарського суду Київської області щодо визнання вимог в частині штрафних санкцій, апелянт зазначає, що після публікації оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство ініціюючі кредитори не звертались до суду з заявою (вимогами до боржника) щодо суми пені, а тому у відповідності до статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначені вимоги не розглядаються і вважаються погашеними.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази колегія суддів встановила, що в вересні 2012 року до господарського суду Київської області звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство СТОВ «Юнайтед Гроуверс» визначаючи свої безспірні грошові вимоги до боржника в розмірі 1 658 860 грн. та 142 236,14 грн. відповідно.

Як убачається з матеріалів справи вимоги ОСОБА_4 підтверджувались рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2011 року у справі №2-3884/2011р., яким присуджено до стягнення з боржника на користь ОСОБА_4 борг в сумі 1 657 040 грн., з яких 280 000 грн. - основний борг, 302 400 грн. - 48% річних, 1 064 000 грн. -пеня, 10 640 грн. - штраф та 1 820 грн. - судові витрати.

Вимоги ОСОБА_5 підтверджені рішенням господарського суду Київської області від 21.04.2009 року у справі №2/018-09/6, яким присуджено до стягнення з боржника на користь ОСОБА_5 125 700 грн. - пені, 1 257 грн. -державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2011 року у справі №12/101-10, яким присуджено до стягнення з боржника на користь ОСОБА_5 14 782,62 грн. - боргу, 147,83 грн. -витрат на сплату державного мита та 231,31 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання зазначених рішень було видано виконавчі документи і органами державної виконавчої служби відкриті виконавчі провадження, зокрема, згідно постанов відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції від 13.02.2012 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 2-3884/2011р., виданого 16.12.2011 року, від 06.07.2009 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу у справі №2/018-09/6 виданого 26.05.2009 року, від 06.05.2009 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу у справі №12/101-10 виданого 12.03.2011 року.

Згідно даних виконавчої служби станом на дату звернення зазначені рішення судів не виконані боржником, заборгованість не погашена.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення абзацу 8 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначені вимоги в повному обсязі є безспірними вимогами до боржника.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до абзацу 7 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Однак, як визначено в п. 4.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неустойка (штраф, пеня) не враховуються господарськими судами у складі грошових зобов'язань при вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження по справі про банкрутство.

Тобто, згідно викладених положень, неустойка (штраф, пеня) не можуть бути включені до складу мінімального розміру грошового зобов'язання боржника перед кредитором за наявності якого можливе ініціювання справи про банкрутство такого боржника. Згідно приписів частини 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначений розмір складає 300 мінімальних розмірів заробітної плати. При цьому, жодна норма закону не зобов'язує ініціюючого кредитора розділяти свої безспірні вимоги та спочатку, при зверненні до суду з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство, заявляти до боржника лише основну заборгованість, а в разі порушення провадження по справі за цими вимогами додатково заявляти штрафні санкції.

Наявність безспірних вимог до боржника у розмірі, що складає не менше 300 розмірів мінімальної заробітної плати без включення до їх складу штрафних санкцій, за редакцією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяла до 19.01.2013 року, суд встановлює при вирішенні питання про прийняття заяви до розгляду та порушення провадження по справі, оцінка, ж, всім іншим безспірним вимогам ініціюючого кредитора надається на підготовчому судовому засіданні.

Остаточне рішення щодо визнання заявлених до боржника вимог, господарський суд, у відповідності до статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» приймає на попередньому судовому засіданні при розгляді та затвердженні реєстру вимог кредиторів.

В даному випадку слід зазначити, що вказане в Рекомендаціях № 04-5/1193 від 04.06.2004 року право кредитора звернутись з вимогами щодо сплати неустойки (штрафів, пені) в порядку та строки визначені в частині 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є загальним та не обов'язково стосується безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Враховуючи той факт, що всі безспірні вимоги були заявлені ініціюючими кредиторами в поданій до суду заяві про порушення провадження по справі про банкрутство боржника, а також той факт, що остаточне рішення щодо визнання вимог кредиторів приймається судом на попередньому засіданні, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду м. Києва про їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів шостої черги.

За таких обставин апеляційна скарга в цій частині відхиляється апеляційним судом в повному обсязі.

Заперечує уповноважена особа учасників боржника і щодо визнання господарським судом Київської області вимог ОСОБА_9 (надалі по тексту ОСОБА_9).

Ухвалою попереднього засідання господарським судом Київської області частково визнано кредиторські вимоги ОСОБА_9 та включено до реєстру вимог кредиторів 295 425 грн. - четверта черга, 6 314,18 грн. - шоста черга, 1 076 - судовий збір - перша черга. Господарський суд Київської області на підставі наявних матеріалів визнав доведеним факт надання ОСОБА_9 боржнику коштів в розмірі 199 385 грн. згідно укладеного між сторонами договору позики № 005 від 04.07.2010 року та неповернення їх боржником у визначені строки. Вимоги ОСОБА_9 в частині пені на суму 758 404,6 грн. відхилені господарським судом Київської області з підстав пропуску строку позовної давності та здійснення нарахувань без врахування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Також частина вимог в розмірі 200 грн. (позика) визнана судом поточними вимогами і відхилена.

Обґрунтовуючи свою скаргу в цій частині апелянт зазначає, що боржник не отримував грошові кошти (позику) від ОСОБА_9, кошти за договором позики до каси боржника не вносились, не оприбутковувались та не відображались в звітності, на момент укладання договору директор боржника був звільнений з посади та не мав повноважень на укладання договору. При цьому скаржник зазначає, що договір в будь-якому випадку було укладено з перевищенням повноважень, оскільки, рішеннями загальних зборів боржника повноваження директора на укладання договорів були обмежені.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_9 звернувся до господарського суду Київської області з заявою про визнання кредитором у справі № Б24/081-12 про банкрутство боржника та просив визнати грошові вимоги у загальному розмірі 1 061 637, 38 грн., з яких 199 385, 00 грн. - сума основного боргу та 862 252, 38 грн. - відсотки за користування позикою, пеня на позику та відсотки. Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором позики № 005 від 04.07.2010 р., актом порівняння розрахунків № 1 від 01.10.2012 р., квитанціями до прибуткового касового ордера № 08 від 28.03.2011 р., № 17 від 05.07.2010 р., № 10 від 17.05.2011 р.., № 02 від 16.02.2011 р., № 01 від 24.01.2012 р., № 18 від 22.08.2011 р., № 02 від 24.01.2012 р., № 21 від 29.09.2011 р., № 10 від 14.09.2012 р., № 04 від 31.01.2012 р., № 05 від 03.02.2012 р.

При цьому, ОСОБА_9 посилається на наявні в нього меморіальні ордери, надані боржником, а саме № 27-81/Т/27 від 29.09.2011 р., № 135/134/16 від 05.07.2010 р., № 027-1/3/27 від 03.02.2012 р., № 003-15/V/3 від 31.01.2012 р., № 27-52/M/3 від 22.08.2011 р., № 27-52/N/27 від 24.01.2012 р., № 240/207/27 від 17.05.2011 р., № 27-53/N/27 від 24.01.2012 р., № S12/11/16 від 28.03.2011 р., № G262/82/16 від 16.02.2011 р.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.07.2010 між ОСОБА_9 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» було укладено договір позики № 005.

Відповідно до п. 1.2 якого, позикодавець передає позичальникові грошові кошти на загальну суму 200 000,00 грн. Грошові кошти передаються не одним траншем, а по частинах, необхідних позичальнику на кожен окремо взятий момент. Надходження грошових коштів від позикодавця до позичальника фіксується додатками 1 або 2 до цього договору (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики в розмірі 3% кожного першого числа починаючи з наступного за укладенням цього договору місяця.

Відповідно до п. 2.3 договору форма надання займу готівка, в розмірі 200 000,00 грн.

Згідно з п. 2.5 договору позикодавець надає позику у вигляді декількох траншів.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позику повинно бути повернуто у термін до 90 днів від кожної видачі, але останню до 01.10.2012.

Відповідно до п. 4.1 договору при порушенні позичальником строків повернення позики або процентів, установлених договором він повинен сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,5 % від розміру неповернутої частини позики або процентів, або і того і іншого разом за кожен день прострочення.

Згідно з п. 5.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до моменту виконання сторонами в повному обсязі своїх обов'язків згідно з цим договором.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи квитанцій до прибуткових касових ордерів, кредитором було надано боржнику суму позики в розмірі 199 385,00 грн., останній транш кредитором здійснено 14.09.2012 у розмірі 200,00 грн.

Відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 передбачено, що конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо визнання ОСОБА_9 конкурсним кредитором боржника в частині суми позики на підставі договору позики № 005 від 04.07.2010 на суму 199 185, 00 грн. Також, оскільки строк виконання позичальником обов'язку повернення траншу позики в розмірі 200,00 грн., згідно квитанції № 8891 від 14.09.12 виник 01.10.2012, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, місцевий суд дійшов вірного висновку про відхилення вимог ОСОБА_9 в цій частині. Погоджується апеляційний суд з судом першої інстанції і в частині зменшення 3% річних до 96 240 грн. і в частині застосування строків позовної давності до вимог кредитора по пені.

Таким чином вимоги ОСОБА_9 правомірно визнані на суму 295 425,00 грн. (вимоги 4 черги), 6 314,18 грн. (вимоги 6 черги) та 1 076,00 грн. (судовий збір - вимоги 1 черги).

Твердження апелянта, що боржник не отримував від ОСОБА_9 коштів у заявленому ним розмірі не підтвердились під час апеляційного розгляду, а неналежне ведення бухгалтерського обліку керівництвом боржника не спростовує ні факту укладання договору, ні передачі коштів.

Станом на дату проведення попереднього судового засідання зазначений договір є чинним, в судовому порядку недійсним або неукладеним не визнавався, а відтак апеляційна скарга в цій частині відхиляється апеляційним судом в повному обсязі.

Заперечує уповноважена особа учасників боржника і щодо визнання господарським судом Київської області вимог ОСОБА_11 (надалі по тексту ОСОБА_11).

Ухвалою попереднього засідання господарським судом Київської області визнано кредиторські вимоги ОСОБА_11 та включено до реєстру вимог кредиторів 576 995,06 грн. - четверта черга та 1 073,00 грн. - судовий збір? - перша черга.

Обґрунтовуючи свою скаргу в цій частині апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено належним чином документів на підтвердження заявлених ОСОБА_11 грошових вимог, зокрема відповідного договору, розрахунків заборгованості, доказів проведення претензійно-позовної роботи тощо.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення апелянта та розпорядника майна, Київський апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції, щодо наявності підстав для визнання ОСОБА_11 кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на суму 576 995,06 грн.

Доводи скаржника відхиляються судом апеляційної інстанції з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_11 звернувся до господарського суду Київської області з заявою про визнання кредитором у справі № Б24/081-12 про банкрутство боржника та просив визнати грошові вимоги у загальному розмірі 576 995,06 грн., з яких 529 353,29 грн. - основної заборгованості та 47 641,77 грн. - 3 % річних. Грошові вимоги кредитор обґрунтовував рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2008 по справі № 2-4038/08, виконавчим листом Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2010, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.11.2012 по справі № 1007/11526/2012, постановою відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції від 28.11.2012 про відкриття виконавчого провадження та довідкою відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції № 50229 від 05.09.2013.

Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2008 по справі № 2-4038/08 стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на користь ОСОБА_11 527 123, 00 грн. основного боргу, 1 700, 00 грн. судового збору, 30, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення та 500,00 грн. за оплату праці адвоката, а всього 529 353,29 грн.

На виконання зазначеного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист від 12.02.2010.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.11.2012 по справі № 1007/11526/2012 ОСОБА_11 поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2008.

Постановою Броварського міськрайонного управління юстиції від 28.11.2012 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2010.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції №50229 від 05.09.2013 станом на 05.09.2013 грошові кошти по виконавчому листу від 12.02.2010 з боржника на користь ОСОБА_11 не стягувались.

Крім того, звертаючись із заявою ОСОБА_11, з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, просив визнати його кредитором боржника на суму нарахованих 3% річних за період з 01.08.2008 по 01.08.2011, що становить 47 641,77 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судового рішення про стягнення заборгованості, яке не виконано боржником не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, то застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України є обґрунтованим.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо визнання ОСОБА_11 кредитором боржника на суму 576 995, 06 грн. грн. (вимоги четвертої черги) та 1 073, 00 грн. (судовий збір - вимоги 1 черги).

За таких обставин апеляційна скарга в цій частині відхиляється апеляційним судом в повному обсязі.

Заперечує уповноважена особа учасників боржника і щодо визнання господарським судом Київської області вимог ОСОБА_10 (надалі по тексту ОСОБА_10).

Ухвалою попереднього засідання господарським судом Київської області частково визнано кредиторські вимоги ОСОБА_10 та включено до реєстру вимог кредиторів 451 967,04 грн. - четверта черга та 1 076 - судовий збір - перша черга. Господарський суд Київської області на підставі наявних матеріалів визнав доведеним факт надання ОСОБА_10 боржнику коштів в розмірі 1 673 952,00 грн. згідно укладеного між сторонами договору позики № 02/2011 від 01.12.2011 та неповернення їх боржником у визначені строки. Однак зазначені вимоги ОСОБА_10 відхилені господарським судом Київської області, як поточні. При цьому, суд визнав ОСОБА_10 кредитором боржника на суму нарахованих відсотків за користування позикою, що згідно розрахунку суду становлять 451 967,04 грн.

Обґрунтовуючи свою скаргу в цій частині апелянт зазначає, що боржник не отримував грошові кошти (позику) від ОСОБА_10, кошти за договором позики до каси боржника не вносились, не оприбутковувались та не відображались в звітності, на момент укладання договору директор боржника був звільнений з посади та не мав повноважень на укладання договору. При цьому скаржник зазначає, що договір в будь-якому випадку було укладено з перевищенням повноважень, оскільки, рішеннями загальних зборів боржника повноваження директора на укладання договорів були обмежені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін Київський апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції, щодо наявності підстав для визнання ОСОБА_10 кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на суму 451 967,04 грн.

Доводи скаржника відхиляються судом апеляційної інстанції з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_10 звернулася до господарського суду Київської області з заявою про визнання кредитором у справі № Б24/081-12 про банкрутство боржника та просила визнати грошові вимоги у загальному розмірі 2 226 356, 16 грн., з яких 1 673 952,00 грн. - сума основного боргу та 552 404,16 грн. - несплачені відсотки за користування грошима. Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором позики № 02/2011 від 01.12.2011, актом порівняння розрахунків № 3 від 31.10.2012, квитанцією до прибуткового касового ордера № 28 від? 01.12.2011, квитанцією № 27 від 18.11.2008, банківською випискою від 19.11.2008, платіжною вимогою до договору позики № 02/2011 від 01.12.2011 станом на 01.12.2012 та договором позики № 07/2008 від 18.11.2008.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2011 між ОСОБА_10 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» було укладено договір позики № 02/2011.

Відповідно до п. 1 якого позикодавець передає, а позичальник приймає позику в розмірі 1 673 952,00 грн., яка виникла внаслідок несплати по договору позики № 07/2008 від 18.11.2008, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю до 01.12.2012 таку ж суму в розмірі 1 673 952,00 грн., а також сплатити проценти в порядку, в розмірі та в строки, передбачені діючим договором.

Пунктом 2 договору встановлено, що діючий договір вважається укладеним з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань обома сторонами.

Відповідно до діючого договору процентна ставка по позиці складає 36 % річних, проценти сплачуються щомісячно з розрахунку 3% в місяць кожного першого числа та складають 50 218,56 грн. (п. 4 договору).

Згідно п. 6 договору позичальник зобов'язується повертати позикодавцю позику та відсотки за користування позикою в строк та в порядку, передбаченому діючим договором (п.10) та платіжним зобов'язанням.

Відповідно до п. 7 договору позичальник має право виплачувати позику та відсотки раніше встановленого в платіжному зобов'язанні строку у відповідності з особливостями, передбаченими п. 6 діючого договору.

Пунктом 10 договору передбачено, що розрахунки виконуються кожного першого числа поточного місяця за попередній повний місяць, у випадку невиплати відсотків за місяць їх сума додається до суми позики та в наступний місяць відсотки нараховуються на загальну суму позики плюс несплачені відсотки за попередній місяць.

Відповідно до п. 17 договору у випадку несплати суми позики або відсотків (або і суми позики та відсотків) договір вважається продовженим на тих же умовах та сумою позики рахуються несплачені відсотки плюс пеня плюс основна сума позики.

Як вбачається з матеріалів справи, грошове зобов'язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» перед ОСОБА_10 підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордера № 28 від 01.12.2011.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи положення п. 1 договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення вимог в частині основного боргу, оскільки строк виконання позичальником обов'язку повернення позики в розмірі 1 673 952,00 грн. виник з 01.12.2012, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, а відтак заявлені ОСОБА_10 вимоги в цій частині є поточними в розумінні приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Крім того, звертаючись до суду із заявою про визнання кредитором боржника ОСОБА_10 просила визнати її на суму нарахованих відсотків за користування позикою на підставі п. 4 в розмірі за період з 01.12.2011 р. по 30.10.2012 в розмірі 552 404,16 грн.

Відповідно до п. 4 договору сума нарахованих відсотків за користування позикою становить 50 218, 56 грн. в місяць, отже строк виконання позичальником обов'язку повернення відсотків за користування позикою виник 01.01.2012, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме до 11.09.2012, тому вимоги кредитора щодо відсотків за користування позикою нараховані до 11.09.2012 є конкурсними, а вимоги кредитора щодо відсотків за користування позикою які нараховані після 11.09.2012 є поточними.

Таким чином, Київський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового визнання ОСОБА_10 кредитором боржника в розмірі 451 967, 04 грн. (вимоги 4 черги) та 1 076,00 грн. - (судовий збір - вимоги 1 черги).

Твердження апелянта, що боржник не отримував від ОСОБА_10 коштів у заявленому нею розмірі не підтвердились під час апеляційного розгляду, а неналежне ведення бухгалтерського обліку керівництвом боржника не спростовує ні факту укладання договору, ні передачі коштів.

Станом на дату проведення попереднього судового засідання зазначений договір є чинним, в судовому порядку недійсним або неукладеним не визнавався, а відтак апеляційна скарга в цій частині відхиляється апеляційним судом в повному обсязі.

Заперечує уповноважена особа учасників боржника і щодо визнання господарським судом Київської області вимог кредитної спілки «Фортеця» (надалі по тексту КС «Фортеця»).

Ухвалою попереднього засідання господарським судом Київської області частково визнано кредиторські вимоги КС «Фортеця» та включено до реєстру вимог кредиторів 207 574,10 грн. (вимоги 4 черги), з яких 195 917,66 грн. - основний борг, 4 516,44 грн. - 3% річних, 7 1400, 00 грн. - інфляційні втрати та 1 073,00 грн. (судовий збір - вимоги 1 черги). Господарський суд Київської області на підставі наявних матеріалів визнав доведеним факт наявності заборгованості в заявленому КС «Фортеця» розмірі та непогашення її боржником. Однак, розмір зазначених вимог було зменшено у зв'язку із застосуванням судом строку позовної давності.

Обґрунтовуючи свою скаргу в цій частині апелянт зазначає, що заявлені КС «Фортеця» вимоги до боржника не є безспірними в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема заявником не надано доказів того, що виконавче провадження триває до часу звернення з кредиторськими вимогами, що в процесу такого виконавчого провадження подовжують здійснюватись дії направлення на стягнення з боржника заборгованості, а грошові вимоги в розмірі 268 730,00 грн. не підтверджені належними доказами та заявлені з пропуском строку позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи КС «Фортеця» звернулась до господарського суду Київської області з заявою про визнання кредитором у справі № Б24/081-12 про банкрутство боржника та просило визнати грошові вимоги, з урахуванням заяви про уточнення, у загальному розмірі 222 397,74 грн., з яких 195 917,66 грн. - основна заборгованість, 7 347,12 грн. - 3% річних, 18 060,00 грн. - інфляційні втрати та 1 073,00 грн. - судовий збір. Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором кредитної лінії № 1860кп від 29.12.2005, договором поруки № 693 від 29.12.2005, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.03.2009 по справі № 2-900/09, виконавчим листом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2009 по справі № 2-900/09, заявою КС «Фортеця» №1836 від 07.09.2009 про відкриття виконавчого провадження, поясненнями Головного управління юстиції у Київській області № 63-15-24 від 09.03.2010 та постановою ВДВС Броварського МУЮ Київської області від 13.12.2010 про закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2009 р. у справі № 2-900/09.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.12.2005 між КС «Фортеця» та ОСОБА_18 було укладено договір кредитної лінії № 1860кп.

Відповідно до умов вказаного договору, спілка відкриває позичальнику кредитну лінію загальним розміром не більше 70 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повертати отримані в спілці позички на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору строк дії договору становить 12 місяців, тобто з 29.12.2005 по 29.12.2006.

Позичальник зобов'язується повертати всі отримані в рамках цього договору позички в спілці та проценти за їх користування в строки, встановлені в додатках, а всі позички мають бути повернуті не пізніше 29.12.2006 (п. 1.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору позичальник зобов'язується розраховуватись зі спілкою згідно графіку, вказаного в додатку, сплачувати позички та плату за їх користування (надалі - проценти), планова річна відсоткова ставка по позичці становить 3,75 % на місяць і здійснюється відповідно до договору за час користування позичкою.

З метою забезпечення своєчасного повернення позички та сплати відсотків за користування позичкою, 29.12.2005 між КС «Фортеця», боржником та ОСОБА_18 було укладено договір поруки № 693.

Відповідно до умов договору поруки поручитель зобов'язується солідарно відповісти перед кредитором за виконання всіх зобов'язань боржника, що виникли з договору кредитної лінії № 1860кп від 29.12.2005.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено відповідальність поручителя, що настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої зобов'язання згідно договору кредитної лінії № 1860кп від 29.12.2005, право звернення на майно поручителя та боржника в повному обсязі несплаченої суми кредиту, відсотків, санкцій та завданої шкоди виникає в день невиконання останнім сплати кредиту в цілому, невчасного і неповного виконання останнім хоча б одного з періодичних платежів, а також інших обов'язків боржника, передбачених вищезазначеним кредитним договором.

Згідно п. 2.1 договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов'язаннях боржника в повному обсязі, тобто за повернення кредиту, виплату плати за його користування, за сплату штрафних санкцій, а також за відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умов кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.03.2009 по справі № 2-900/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_18 та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» 195 917,66 грн., з яких заборгованість по договору кредитної лінії в розмірі 194 187,66 грн., 1700,00 грн. судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційного - технічне забезпечення розгляду справи.

На виконання зазначеного рішення Придніпровським районним судом м. Черкаси 23.03.2009 видано виконавчий лист, який в подальшому відповідно до заяви КС «Фортеця» № 1836 від 07.09.2009 про відкриття виконавчого провадження, було пред'явлено до виконання Придністровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міськрайонного управління юстиції, що підтверджується відміткою Придністровського ВДВС Черкаського МУЮ від 07.09.2009.

Постановою ВДВС Броварського МУЮ від 13.12.2010 закінчено виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.03.2009 по справі № 2-900/09.

Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості під час виконавчого провадження ні ОСОБА_18, ні боржником.

При цьому, КС «Фортеця» відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано 3% річних за період з 14.03.2009 по 10.09.2012 в розмірі 7 347,12 грн. та інфляційні втрати за період з 2009 по 2012 рік в розмірі 18 060,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що боржником, розпорядником майна та уповноваженою особою учасників боржника заявлено про застосування судом строку позовної давності щодо стягнення несплачених процентів за користування кредитом та інфляційних втрат, в порядку ст. 257 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст.ст. 553 та 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 266 Цивільного кодексу України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що строк позовної давності не поширюється на грошові вимоги кредитора КС «Фортеця» у розмірі 195 917,66 грн., оскільки підставою їх стягнення є виконавчі документи.

Крім того, в зв'язку з неналежним виконанням боржником рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.03.2009 р. у справі № 2-900/09, КС «Фортеця» було нараховано на суму основного боргу в розмірі 70 000,00 грн., 3% річних за період з 14.03.2009 по 10.09.2012, що становить 7 347,12 грн. та інфляційних втрат за період з 14.03.2009 по 10.09.2012, що становить 18 060,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судового рішення про стягнення заборгованості, яке не виконано боржником не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, а відтак застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України є обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2009 на виконання вищезазначеного рішення Придніпровським районним судом м. Черкаси було видано відповідний виконавчий лист і саме з 24.03.2009 почав свій перебіг строк позовної давності для вимог кредитора по нарахуванню інфляційних втрат та 3% річних, а відтак до вимог КС «Фортеця» в частині нарахованих інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.03.2009 до 19.07.2010 місцевим господарським судом було правомірно застосовано строк позовної давності, оскільки строк позовної давності до зазначених вимог за цей період сплинув.

Отже, належним періодом нарахування інфляційних втрат є період з 19.07.2010 по 10.09.2012 (саме цю дату зазначив заявник у своєму розрахунку), відтак виходячи з суми боргу 70 000,00 грн. та згідно перерахунку суду інфляційні втрати складають 7 140,00 грн.

Також, належним періодом нарахування 3% річних є період з 19.07.2010 по 10.09.2012 (саме цю дату зазначив заявник у своєму розрахунку), відтак виходячи з суми боргу 70 000,00 грн. та згідно перерахунку суду 3 % річних складають 4 516,44 грн.

Аналогічна позиція застосування строку позовної давності до нарахування 3% річних та інфляційних втрат викладена в постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2013 по справі № 27/5014/2306/2012.

Враховуючи вищевикладене, зокрема застосування місцевим господарським судом позовної давності до вимог в частині нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Київської області щодо часткового визнання КС «Фортеця» кредитором боржника на суму 207 574,10 грн. (вимоги 4 черги), з яких основного боргу в розмірі 195 917,66 грн., 4 516,44 грн. - 3% річних, 7 1400,00 грн. - інфляційних втрат та 1 073,00 грн. - судовий збір (вимоги 1 черги).

Твердження уповноваженої особи учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс», що заявлені КС «Фортеця» не є безспірними в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегія суддів відхиляє з підстав викладених вище.

За таких обставин апеляційна скарга в цій частині відхиляється апеляційним судом в повному обсязі.

Заперечує уповноважена особа учасників боржника щодо підстав відхилення господарським судом Київської області вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Метпром-компані» (надалі по тексту ТОВ «Метпом-компані»).

Обґрунтовуючи свою ухвалу попереднього засідання в частині відхилення вимог ТОВ «Метпром-Компані» господарський суд Київської області посилався той факт, що дані вимоги мають характер поточних, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство і не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном.

Апелянт не погоджується з таким висновком місцевого суду та стверджує, що кредиторські вимоги ТОВ «Метпом-Компані» є незаконним та фіктивними, оскільки відсутні докази поставки кредитором товару боржнику, відсутні докази отримання товару боржником від кредитора, заборгованість перед зазначеним кредитором не обліковується згідно даних боржника, а також директором перевищено повноваження при укладанні договору. В зв'язку з чим скаржник просить апеляційний суд змінити саме мотивувальну частину оспорюваної ухвали.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу в цій частині з підстав викладених вище.

Доводи апеляційної скарги в частині направлення судового запиту до державного органу з питань банкрутства для надання висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс», колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку. Державний орган з питань банкрутства, зокрема, готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків.

Дослідивши матеріали справи та подані скаржником документи, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» не є державним підприємством чи підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, а відтак відсутні правові підстави для направлення відповідного судового запиту до державного органу з питань банкрутства, про що вірно було зазначено місцевим судом в оскаржуваній ухвалі.

Щодо апеляційної скарги в частині визнання незаконними дій розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Лінкевича О.М., усунення його від виконання обов'язків розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Долича О.В.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в оскаржуваній частині, апелянт вказує, що дії розпорядника майна в рамках даної справи є упередженими, непрофесійними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема: розпорядником майна боржника не проведено аналіз фінансового стану боржника; розпорядником майна боржника вчиняються дії в інтересах певних кредиторів, всупереч інтересам інших кредиторів, а саме вимоги одних кредиторів неправомірно визнаються, а інших - неправомірно відхиляються; розпорядник майна не вчиняє дій по ініціюванню припинення повноважень керівника боржника та визнання недійсними договорів позики, укладених з кредиторами - ОСОБА_19 та ОСОБА_9

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення апелянта та розпорядника майна, Київський апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції, щодо наявності підстав для відмови в задоволенні скарги уповноваженої особи учасників боржника на дії розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» арбітражного керуючого Лінкевича О.М.

Доводи скаржника відхиляються судом апеляційної інстанції з підстав наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом. Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. У разі визнання кредитора конкурсним він має право отримати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та /або розпорядником майна. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядником майна направлялись листи на адресу боржника про ознайомлення з документами фінансово-господарської діяльності та подавались до місцевого господарського суду нормативно-правові обґрунтування щодо визнання або відхилення заявлених кредиторських вимог.

Зазначений факт на думку колегії суддів свідчить про те, що розпорядник майна при здійсненні своїх повноважень діяв відповідно до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

При цьому, належних та допустимих доказів про вчинення розпорядником майна боржника упереджених та непрофесійних дій матеріали справи не містять. Не надано зазначених доказів скаржником і до апеляційного суду, а відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні поданої уповноваженою особою учасників боржника скарги на дії розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» арбітражного керуючого Лінкевича О.М.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо здійснення заміни одного арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на іншого під час апеляційного розгляду, а лише перевіряє законність та обґрунтованість вчинення таких дій судом першої інстанції при розгляді скарг на дії арбітражних керуючих.

Щодо апеляційної скарги в частині відсторонення ОСОБА_16 від посади директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» та покладення виконання обов'язків директора на розпорядника майна.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в оскаржуваній частині, апелянт посилається на той факт, що директор боржника ОСОБА_16 перешкоджає діяльності розпорядника майна, а також вчиняє дії, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів, зокрема, незаконно та необґрунтовано визнає вимоги одних кредиторів та безпідставно не визнає вимоги інших кредиторів. Апелянт стверджує, що господарський суд безпідставно відмовив їй в задоволенні відповідного клопотання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство, або розпорядника майна, що містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна.

Як зазначено судом першої інстанції, присутні у судовому засіданні представники кредиторів заперечили щодо задоволення апеляційної скарги уповноваженої особи учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» ОСОБА_3 в частині клопотання про відсторонення керівника боржника від посади.

Матеріали справи не містять жодних заяв та клопотань розпорядника майна боржника щодо перешкоджання керівником боржника його діям.

Враховуючи викладені обставини, зокрема той факт, що скаржником не надано конкретних відомостей, фактів та доказів, які б свідчили про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна та вчинення ним дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів, станом на дату прийняття оспорюваної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в цій частині. Крім того, слід зазначити, що апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо припинення повноважень керівника боржника та покладення його обов'язків на розпорядника майна, а лише перевіряє законність дій господарського суду при прийнятті відповідного рішення.

Таким чином апеляційна скарга уповноваженої особи боржника відхиляється апеляційним судом в повному обсязі, а оспорювана ухвала підлягає залишенню без змін.

Щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи свою ухвалу попереднього засідання в оскаржуваній ОСОБА_2 частині господарський суд Київської області посилався на ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, а саме пропуск кредитором строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі та відхилив повністю кредиторські вимоги ОСОБА_2 в розмірі 52 539 006,38 грн., а також на фактичні обставини встановлені ухвалою господарського суду Київської області, прийнятою за наслідками попереднього судового засідання 26.09.2013 року.

Не погоджуючись з ухвалою попереднього засідання в частині відхилення його кредиторських вимог, ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити оскаржувану ухвалу, визнати його кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на суму 52 539 006,38 грн. та затвердити реєстр вимог кредиторів з урахуванням його вимог.

Скаржник зазначає, що прийнята господарським судом ухвала є частково незаконною, оскільки наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, і наданим скаржником доказів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_2 посилався на укладені між ним та боржником договором позики № 01-05/2006 від 11.05.2006 та додатковими угодами до нього № 1 від 03.06.2006, № 01-05/2006 від 11.05.2006, № 2 від 08.11.2006, № 01-05/2006 від 11.05.2006; акти прийому-передачі від 11.05.2006, від 03.06.2006, від 08.11.2006; договори про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги № 27-03/2007 від 27.03.2007 та б/н від 18.06.2007; виписку по рахунку від 18.06.2007; договори оренди житлових приміщень від 05.01.2005, № 2 від 05.12.2005 та № 3 від 05.11.2006.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції боржником, розпорядником майна та кредитором ОСОБА_4 було подано заяву про застосування до кредиторських вимог ОСОБА_2 строку позовної давності в порядку ст.ст. 257 та 258 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 договору договір позики № 01-05/2006 від 11.05.2006 укладеного між ОСОБА_2 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс», позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути отриману суму позики у строк, вказаний діючим договором, а також виплатити за користування позикою винагороду вказану в договорі.

Згідно п. 2.1 договору загальна сума позики на момент підписання договору складає 220 000,00 євро та може бути збільшена за взаємною згодою сторін, що буде оформлено додатковою угодою до діючого договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що мета надання позики: оформлення права власності на земельні ділянки площею 218,87 гектар, внесення учасниками позикодавця в статутний фонд, а також організація переведення земельної ділянки площею 61,7896 гектар (с. Рожни, Броварського району, Київської області).

Відповідно до п. 2.4 договору позикодавець надає позику позичальнику на 6 місяців, з 11.05.2006 по 10.11.2006 включно. Факт передачі позики сторони оформлюють актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною діючого договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що забезпечення позики є майно позичальника, в тому числі належні позичальнику на праві власності земельні ділянки площею 218,87 гектар, розташовані на території Рожнівської та Богданівської сільських рад Броварського району Київської області.

Однак, як зазначає позикодавець, взятих на себе за договором зобов'язань позичальником виконано не було.

Крім того, згідно додаткової угоди № 1 укладеної 03.06.2006 між ОСОБА_2 та боржником, загальна сума позики на момент підписання договору складає 190 000,00 доларів США, а згідно додаткової угоди № 2 від 08.11.2006, загальна сума позики на момент підписання договору становить 250 000,00 доларів США.

Відповідно до розрахунку апелянта, загальний розмір заборгованості боржника перед ним за договором позики № 01-05/2006 від 11.05.2006 становить 1 557 835,07 євро, з яких: винагороди 1 287 000,00 євро, пені 1 000,00 євро та 3% річних 39 835,07 євро; згідно додаткової угоди № 1 від 03.06.2006 до договору - 1 331 153,01 доларів США, з яких: винагороди 1 097 250,00 доларів США, пені 9 500,00 доларів США та 3% річних 34 403,01 доларів США; згідно додаткової угоди № 2 від 08.11.2006 до договору - 2 118 438,36 доларів США, з яких: винагороди 800 000,00 доларів США, пені 25 000,00 доларів США та 3% річних 43 438,36 доларів США.

При цьому, 27.03.2007 між ОСОБА_2 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» було укладено договір про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги № 27-03/2007, відповідно умов якого, позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу в розмірі 115 000,00 грн. для здійснення авансових платежів ДП «Державний інститут землеустрою» та ДІ «УкрНДІПроцивільсільбуд» щодо розробки проектно-вишукувальної документації та детального плану території житлової забудови на площі 61,7896 га в с. Рожни Броварського району Київської області, та інших пов'язаних з цим робіт.

Відповідно до розрахунку кредитора, розмір заборгованості боржника перед ним за договором № 27-03/2007 від 27.03.2007 становить 817 203,42 грн., з яких пені - 591 100,00 грн., 3% річних - 19 433,42 грн. та інфляційних втрат - 91 770,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, боржник частково погасив основну заборгованість за договором на суму 120 848,00 грн., що підтверджується банківською випискою ПАТ «Банк Столиця» від 26.09.2007.

Крім того, 18.06.2007 між ОСОБА_2 та боржником укладено договір про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги б/н, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу в розмірі 55 000,00 грн. для здійснення авансових платежів ДП «Державний інститут землеустрою» та ДІ «УкрНДІПроцивільсільбуд» щодо розробки проектно-вишукувальної документації та детального плану території житлової забудови на площі 61,7896 га в с. Рожни Броварського району Київської області, та інших пов'язаних з цим робіт.

Згідно розрахунку кредитора, загальний розмір заборгованості за договором від 18.06.2007 перед ним становить 376 117,50 грн., з яких: пені 271 012,50 грн., 3% річних 8 910,00 грн. та інфляційних втрат 41 195,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що боржник повністю погасив основну заборгованість в розмірі 55 000,00 грн. за договором від 18.06.2007, що підтверджується банківською випискою ПАТ «Банк Столиця» від 27.09.2007.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2005 між ОСОБА_2 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» було укладено договір оренди житлового приміщення, згідно умов якого, орендодавець, на підставі права власності на квартиру № 61 загальною площею 137,4 кв.м., розташовану в буд. № 17 по вул. Ковпака, м. Київ, здає а орендар приймає в термінове оплатне користування приміщення площею 42,4 кв.м., обладнане під офіс. Термін оренди житлового приміщення: 11 місяців, з 05.01.2005 по 04.12.2005 включно (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору за оренду приміщення орендар вносить орендну плату щомісяця, в розмірі 176, 75 грн. за 1 кв. м. та додатково 13% для сплати податку, не пізніше 05-го числа місяця, наступного за місяцем користування.

Згідно з п. 4.2 договору при несплаті орендарем орендної плати, комунальних і інших платежів у встановлений договором термін, нараховується пеня в розмірі 1% із простроченої суми за кожен день прострочення.

В зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань, у останнього виникла заборгованість в розмірі 2 386 033,00 грн., що складається з заборгованості за орендну плату в сумі 93 152,95 грн., пені в сумі 2 175 460,15 грн., 3% річних на суму 19 516,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 97 903,75 грн.

05.12.2005 між ОСОБА_2 та боржником було укладено договір оренди житлового приміщення № 2, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі права власності на квартиру № 61 загальною площею 137,4 кв.м., розташовану в буд. № 17 по вул. Ковпака, м. Київ, здає а орендар приймає в термінове оплатне користування приміщення площею 42,4 кв.м., обладнане під офіс. Термін оренди житлового приміщення: 11 місяців, з 05.12.2005 по 04.11.2006 включно (п. 1.4 договору). За оренду приміщення орендар вносить орендну плату щомісяця, в розмірі 202,00 грн. за 1 кв.м. та додатково 13% для сплати податку, не пізніше 05-го числа місяця, наступного за місяцем користування (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору при несплаті орендарем орендної плати, комунальних і інших платежів у встановлений договором термін, нараховується пеня в розмірі 1% із простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку кредитора розмір заборгованості боржника за договором № 2 від 05.12.2005 складає 2 737 114,76 грн., з яких за орендної плати на суму 106 460,42 грн., пені 2 518 563,18 грн., 3% річних 19 364,13 грн. та інфляційних втрат 92 727,03 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості боржника перед кредитором за договором становить грн.

Крім того, 05.11.2006 між ОСОБА_2 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» було укладено договір оренди житлового приміщення № 3, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі права власності на квартиру № 61 загальною площею 137, 4 кв.м., розташовану в буд. № 17 по вул. Ковпака, м. Київ, здає, а орендар приймає в термінове оплатне користування приміщення площею 42, 4 кв.м., обладнане під офіс. Термін оренди житлового приміщення: 11 місяців, з 05.11.2006 по 04.10.2007 включно (п.1.4 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що за оренду приміщення орендар вносить орендну плату щомісяця, в розмірі 227,25 грн. за 1 кв.м. та додатково 13% для сплати податку, не пізніше 05-го числа місяця, наступного за місяцем користування.

Згідно п. 4.2 договору при несплаті орендарем орендної плати, комунальних і інших платежів у встановлений договором термін, нараховується пеня в розмірі 1% із простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку кредитора розмір заборгованості боржника перед останнім за договором № 3 від 05.11.2006 становить 2 598 993,05 грн., з яких: орендної плати - 121 887,81 грн., пені - 2 475 763,04 грн., 3% річних - 18 824,15 грн. та інфляційних втрат - 82 518,05 грн.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_2 просив суд визнати його кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на загальну суму 52 539 006,38 грн.

Як убачається з оспорюваної ухвали та встановлено вище, господарський суд відхилив вимоги ОСОБА_2 В зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 266 Цивільного кодексу України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Під час судового розгляду ОСОБА_2 подано заяву про визнання причин пропущення позовної давності поважними, в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції кредитором ОСОБА_2 на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності надано виписку з медичної картки а/к № 09180 ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС щодо хворого ОСОБА_2 та довідку Київського СІЗО серії ВИВ № 05911 про звільненення ОСОБА_2.

Відповідно до виписки з медичної картки а/к № 09180 ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС хворого ОСОБА_2, зазначено наступне:

- 27.03.2009 ОСОБА_2 було проведено операцію;

- з 28.11.2011 по 08.12.2011 ОСОБА_2 лікувався в денному неврологічному стаціонарі;

- з 23.05.2012 по 01.06.2012 ОСОБА_2 лікувався в денному терапевтичному стаціонарі;

- з 05.06.2012 по 27.06.2012 ОСОБА_2 стаціонарно лікувався в Центрі загальної нейрохірургії КП «Феофанія» ДУС;

- з 10.07.2013 по 12.07.2013 ОСОБА_2 лікувався в Київській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока» та 11.07.2013 ОСОБА_2 було проведено операцію.

Відповідно до довідки Київського СІЗО серії ВИВ № 05911 про звільнення ОСОБА_2, останній відбував покарання в Київському СІЗО з 16.07.2012 по 16.01.2013.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, строк позовної давності за договором позики № 01-05/2006 від 11.05.2006 сплинув 11.11.2009; за додатковою угодою № 1 від 03.06.2006 до договору позики № 01-05/2006 від 11.05.2006 сплинув 11.11.2009; за додатковою угодою № 2 від 08.11.2006 до договору позики № 01-05/2006 від 11.05.2006 сплинув 07.02.2010; за договором про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги № 27-03/2007 від 27.03.2007 сплинув 11.04.2010; за договором про надання зворотної фінансової допомоги від 18.06.2007 сплинув 05.07.2010; за договором оренди житлового приміщення від 05.01.2005 сплинув 05.12.2008; за договором оренди житлового приміщення № 2 від 05.12.2005 сплинув 05.11.2009; за договором оренди житлового приміщення № 3 від 05.11.2006 сплинув 05.10.2010.

Враховуючи той факт, що відповідно до виписки з медичної картки а/к № 09180 ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС щодо хворого ОСОБА_2, останньому було проведено операцію 27.03.2009, але не зазначено, який період він перебував в лікарні після операції, подальше лікування ОСОБА_2 проходив починаючи з 28.11.2011 та перебував в Київському СІЗО з 16.07.2012 по 16.01.2013, а строк позовної давності по вищезазначеним договорам сплинув 2008-2010 роках, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо відсутності підстав для визнання причин пропуску позовної давності поважними, а відтак вважає правомірною відмову суду першої інстанції кредитору ОСОБА_2 у задоволенні заяви про визнання причини пропущення позовної давності поважними.

Під час апеляційного розгляду представником ОСОБА_2 також подано клопотання про визнання поважними причини пропуску позовної давності. При цьому, як на підставу такого пропуску ОСОБА_2 посилається на додаткові обставини та докази, які не були подані суду першої інстанції, зокрема ОСОБА_2 наголошує на тому факті, що згідно трудового договору з жовтня 2009 року по травень 2012 року працював за кордоном і постійно проживав у Москві.

Колегія суддів не приймає зазначені доводи ОСОБА_2, оскільки, по-перше, вказані обставини не досліджувались судом першої інстанції під час розгляду справи і скаржником не доведено підставності не подання таких доказів, а по-друге, вказані обставини не спростовують висновків суду щодо недоведеності поважності причин пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи скаржника відхиляються судом апеляційної інстанції з підстав зазначених вище.

Щодо розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Таутейтос».

Обґрунтовуючи свою ухвалу попереднього засідання в оскаржуваній товариством з обмеженою відповідальністю «Таутейтос» частині господарський суд Київської області посилався на ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, вказавши на пропущення кредитором строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі та відхилив повністю кредиторські вимоги ТОВ «Таутейтос» в розмірі 2 309 423,60 грн., а також на фактичні обставини встановлені ухвалою господарського суду Київської області, прийнятою за наслідками попереднього судового засідання 26.09.2013 року.

Не погоджуючись з ухвалою попереднього засідання в частині відхилення його кредиторських вимог, ТОВ «Таутейтос» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити оскаржувану ухвалу, визнати його кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на суму 2 309 423,60 грн. та затвердити реєстр вимог кредиторів з урахуванням його вимог.

Скаржник зазначає, що прийнята господарським судом ухвала є частково незаконною, оскільки наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, і наданим скаржником доказів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

29.11.2012 (заяву зареєстровано 03.12.2012) товариство з обмеженою відповідальністю «Таутейтос» звернулось до господарського суду Київської області з заявою про визнання його кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс», з урахуванням заяви про визнання причини пропущення позовної давності поважними та просить визнати грошові вимоги на загальну суму 2 309 423,60 грн.

Обґрунтовуючи заявлені грошові вимоги ТОВ «Таутейтос» посилається на укладені між сторонами договір про надання зворотної фінансової допомоги від 14.12.2007, договір про надання зворотної фінансової допомоги від 25.12.2007 та додаткові угоди до них.

Кредитором ОСОБА_4 було подано заяву про застосування до кредиторських вимог ТОВ «Таутейтос» строку позовної давності в порядку ст.ст. 257 та 258 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, колегія суддів встановила, що 14.12.2007 між ТОВ «Таутейтос» та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» було укладено договір про надання зворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу для здійснення розрахунків з кредиторами та для сплати податку на землю за 2007 рік.

Згідно з п. 1.2 договору позичальник зобов'язується отримати зворотну фінансову допомогу, витратити її за призначенням та повернути позикодавцю у термін, встановлений цим договором.

Загальний розмір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги складає 87 000, 00 грн. (п.2.1 договору).

Згідно з п. 2.4 договору термін на який надається безвідсоткова зворотна фінансова допомога, складає 45 календарних днів, починаючи з 17.12.2007 та закінчується 31.01.2008.

Відповідно до п. 3.1 договору по закінченню строку, який вказаний в п. 2.4. цього договору, позичальник повинен повернути зворотну фінансову допомогу шляхом перерахування коштів в повному обсязі на банківський рахунок позикодавця, вказаний в цьому договорі, протягом 2-х банківських днів.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з 14.12.2007 та діє до моменту повного виконання сторонами всіх зобов'язань, передбачених цим договором.

Згідно з п. 5.1 договору за порушення умов, викладених у пунктах 1.1 та 2.2 цього договору позикодавець несе відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення повернення безвідсоткової зворотної фінансової допомоги в розмірі 0, 25 % від загальної суми даного договору.

Відповідно до п. 5.2. договору за порушення умов, викладених у пунктах 1.2. та 3.1. цього договору позичальник несе відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення повернення безвідсоткової зворотної фінансової допомоги в розмірі 0, 25 % від загальної суми даного договору.

Згідно банківської виписки від 17.12.2007 р. кредитором на рахунок боржника перераховано кошти в розмірі 87 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку кредитора загальний розмір заборгованості боржника перед кредитором за договором від 14.12.2007 про надання зворотної фінансової допомоги становить 526 777,25 грн., з яких 382 147,50 грн. пені, 12 563,75 грн. 3% річних та 45 066,00 грн. інфляційних втрат.

Крім того, 25.12.2007 між ТОВ «Таутейтос» та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» було укладено договір про надання зворотної фінансової допомоги.

Відповідно до умов якого, позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу для здійснення розрахунків з кредиторами та для сплати податку на землю за 2007 рік, а позичальник зобов'язується отримати зворотну фінансову допомогу, витратити її за призначенням та повернути позикодавцю у термін, встановлений цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору загальний розмір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги складає 94 000,00 грн.

Згідно з п. 2.4 договору термін на який надається безвідсоткова зворотна фінансова допомога, складає 38 календарних днів, починаючи з 25.12.2007 та закінчується 31.01.2008.

По закінченню строку, який вказаний в п. 2.4. цього договору, позичальник повинен повернути зворотну фінансову допомогу шляхом перерахування коштів в повному обсязі на банківський рахунок позикодавця, вказаний в цьому договорі, протягом 2-х банківських днів. (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з 14.12.2007 та діє до моменту повного виконання сторонами всіх зобов'язань, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 5.1 договору за порушення умов, викладених у пунктах 1.1. та 2.2. цього договору позикодавець несе відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення повернення безвідсоткової зворотної фінансової допомоги в розмірі 0,25 % від загальної суми даного договору.

Згідно з п. 5.2 договору за порушення умов, викладених у пунктах 1.2. та 3.1. цього договору позичальник несе відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення повернення безвідсоткової зворотної фінансової допомоги в розмірі 0,25 % від загальної суми даного договору.

При цьому, між сторонами було укладено: додаткову угоду № 1 від 14.01.2008 до договору про надання зворотної фінансової допомоги від 25.12.2007, відповідно до умов якої загальний розмір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги складає 109 000,00 грн.; додаткову угоду № 2 від 15.02.2008 до договору про надання зворотної фінансової допомоги від 25.12.2007, згідно якої загальний розмір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги складає 113 000,00 грн. та додаткову угоду № 3 від 21.02.2008 до договору про надання зворотної фінансової допомоги від 25.12.2007 про збільшення загального розміру безвідсоткової зворотної фінансової допомоги до 125 000,00 грн.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи банківської виписки від 25.12.2007, платіжного доручення № 06 від 21.02.2008, платіжного? доручення № 01 від 14.01.2008 та платіжного доручення № 04 від 15.02.2008 кредитором на рахунок боржника перераховано кошти в розмірі 125 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку кредитора загальний розмір заборгованості боржника перед кредитором за вищезазначеним договором становить 675 985,29 грн., з яких 478 782,50 грн. пені, 15 740,79 грн. 3% річних та 56 462,00 грн. інфляційних втрат.

Також кредитор в своїй заяві посилається на укладений між ним і боржником договір про надання зворотної фінансової допомоги № 07-03/08 від 07.03.2008.

Відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу для здійснення розрахунків з кредиторами та для сплати податку на землю за 2007 рік в розмірі 187 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати зворотну фінансову допомогу, витратити її за призначенням та повернути позикодавцю у термін, встановлений цим договором.

Відповідно до п. 2.4 договору термін на який надається безвідсоткова зворотна фінансова допомога, складає 60 календарних днів, починаючи з 07.03.2008 та закінчується 06.05.2008.

По закінченню строку, який вказаний в п. 2.4 цього договору, позичальник повинен повернути зворотну фінансову допомогу шляхом перерахування коштів в повному обсязі на банківський рахунок позикодавця, вказаний в цьому договорі, протягом 2-х банківських днів (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з 07.03.2008 р. та діє до моменту повного виконання сторонами всіх зобов'язань, передбачених цим договором.

Згідно з п. 5.1 договору за порушення умов, викладених у пунктах 1.1. та 2.2. цього договору позикодавець несе відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення повернення безвідсоткової зворотної фінансової допомоги в розмірі 0, 25 % від загальної суми даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення умов, викладених у пунктах 1.2. та 3.1. цього договору позичальник несе відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення повернення безвідсоткової зворотної фінансової допомоги в розмірі 0, 25 % від загальної суми даного договору.

Згідно додаткової угоди № 1 від 26.03.2008 укладеної між ТОВ «Таутейтос» та сільськогосподарським ТОВ «Юнайтед Гроуверс» до договору про надання зворотної фінансової допомоги № 07-03/08 від 07.03.2008, загальний розмір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги складає 195 000,00 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 07 від 07.03.2008 та платіжного доручення № 11 від 26.03.2008 кредитором на рахунок боржника перераховано кошти в розмірі 195 000,00 грн.

Згідно розрахунку кредитора загальний розмір заборгованості боржника перед ним за договором № 07-03/08 від 07.03.2008 становить 1 106 661,06 грн., з яких 810 712,50 грн. пені, 26 653,56 грн. 3% річних та 74 295,00 грн. інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами подано заяву про застосування позовної давності в порядку ст.ст. 257 та 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 266 Цивільного кодексу України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

При цьому, кредитором надано суду заяву про визнання причини пропущення позовної давності поважними, в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності при розгляді справи в суді першої інстанції, кредитор зазначав, що згідно статутних документів виконавчим органом ТОВ «Таутейтос» є директор, на момент підписання вказаних договорів директором підприємства був ОСОБА_2, який продовжує займати цю посаду станом на дату проведення попереднього судового засідання, згідно виписки з медичної картки а/к № 09180 ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС та довідки Київського СІЗО серії ВИВ № 05911 про звільнення ОСОБА_2, останній перебував на лікуванні з березня 2009 по липень 2013 та під вартою в Київському слідчому ізоляторі з 16.07.2012 по 16.01.2013, в штаті підприємства інших посад, крім посади директора, не має, тому замінити відсутнього директора було ніким, та додано до заяви витяг з ЄДР.

Розглянувши заяву про визнання причини пропущення позовної давності поважними, дослідивши матеріали справи та подані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови ТОВ «Таутейтос» в визнанні кредитором боржника, у зв'язку з відсутністю наявних обставин, які з об'єктивних, незалежних від кредитора підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє підприємство (установу, організацію) в судовому процесі, останнє не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі іншої уповноваженої особи (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, строк позовної давності за договором про надання зворотної фінансової допомоги від 14.12.2007 сплинув 01.02.2011; за договором про надання зворотної фінансової допомоги від 25.12.2007, додатковою угодою № 1 від 14.01.2008 до договору про надання зворотної фінансової допомоги від 25.12.2007, додатковою угодою № 2 від 15.02.2008 до договору про надання зворотної фінансової допомоги від 25.12.2007 та додатковою угодою № 3 від 21.02.2008 до договору про надання зворотної фінансової допомоги від 25.12.2007 сплинув 01.02.2011; за договором про надання зворотної фінансової допомоги № 07-03/08 від 07.03.2008 та додатковою угодою № 1 від 26.03.2008 до договору про надання зворотної фінансової допомоги № 07-03/08 від 07.03.2008, сплинув 07.05.2011.

Під час апеляційного розгляду представником ТОВ «Таутейтос» також подано клопотання про визнання поважними причини пропуску позовної давності. При цьому, як на підставу такого пропуску ТОВ «Таутейтос» посилається на додаткові обставини та докази, які не були подані суду першої інстанції, зокрема наголошує на тому факті, що згідно трудового договору з жовтня 2009 року по травень 2012 року директор і єдиним працівник підприємства працював за кордоном і постійно проживав у Москві.

Колегія суддів не приймає зазначені доводи ТОВ «Таутейтос», оскільки, по-перше, вказані обставини не досліджувались судом першої інстанції під час розгляду справи і скаржником не доведено підставності не подання таких доказів, а по-друге, вказані обставини не спростовують висновків суду щодо недоведеності поважності причин пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи скаржника відхиляються судом апеляційної інстанції з підстав зазначених вище.

Щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3.

Обґрунтовуючи ухвалу попереднього засідання в оскаржуваній ОСОБА_3 частині господарський суд Київської області посилався на той факт, що справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19.01.2013, не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства та відхилив повністю кредиторські вимоги ОСОБА_3 в розмірі 698 555,60 грн., а також на фактичні обставини встановлені ухвалою господарського суду Київської області, прийнятою за наслідками попереднього судового засідання 26.09.2013 року.

Не погодившись з винесеною ухвалою попереднього засідання, ОСОБА_3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу в частині відхилення її кредиторських вимог, визнати її кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на суму 698 555,60 грн., включити її вимоги до реєстру вимог боржника та покласти судові витрати на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс».

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2012 (заява зареєстрована 03.12.2012) ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з заявою про визнання її кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» на суму 698 555,60 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 посилається на наказ № 4-К від 31.01.2006 про призначення на посаду заступника директора, розрахунок заборгованості по зарплаті від 29.11.2012, розрахунок індексації заробітної плати від 29.11.2012, лист ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 15.08.2011 та відомості з центральної бази даних реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2008 по 31.03.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядником майна та боржником, заявлені ОСОБА_3 кредиторські вимоги відхилені в повному обсязі.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів встановила, що наказом директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» № 4-К від 31.01.2006 ОСОБА_3 було призначено на посаду заступника директора з питань земельних відносин з посадовим окладом в розмірі 8 000,00 грн., в якому зазначено, що? приступити до виконання обов'язків заступника директора з питань земельних відносин ОСОБА_3 має з 01.02.2006.

В поданій заяві ОСОБА_3 вимагає від боржника сплати суму заборгованості по заробітній платі, з урахуванням індексації заробітної плати, нараховану за період з 01.02.2006 по 30.11.2011 у розмірі 698 555,60 грн.

При цьому, як вбачається з довідки ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 5025/9/23-611 від 15.08.2011 та відомостей з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_3 в період з 01.01.2008 по 31.03.2011 сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс», за перший квартал 2008 нараховано доходу 7 500,00 грн., виплачено доходу 5 000,00 грн., нараховано податку 1 085, 64 грн. та перераховано в бюджет податку 725,03 грн.; за другий квартал 2008 нараховано доходу 3 580,00 грн., виплачено доходу 7 500,00 грн., нараховано податку 519,02 грн. та перераховано в бюджет податку 1 085,64 грн.; за третій квартал 2008 нараховано доходу 1 620,00 грн., виплачено доходу 2 160,00 грн., нараховано податку 235,71 грн. та перераховано в бюджет податку 314,28 грн.; за четвертий квартал 2008 нараховано доходу 622,17 грн., виплачено доходу 903,91 грн., нараховано податку 90,53 грн. та перераховано в бюджет податку 131,52 грн.; за перший квартал 2009 нараховано доходу 797,14 грн., виплачено доходу 0,00 грн., нараховано податку 115,86 грн. та перераховано в бюджет податку 0,00 грн.

Починаючи з другого кварталу 2009 по перший квартал 2011 відомості про суми нарахованих та виплачених доходів кредитору ОСОБА_3 відсутні.

Згідно довідки Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 705/10/1701 від 02.08.2013 щодо інформації про заробітну плату ОСОБА_3 з 31.01.2006 по теперішній час відповідно до поданих розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за ф.1ДФ сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» із заробітної плати ОСОБА_3 за період з 31.01.2006 по теперішній час, зазначено: за четвертий квартал 2007 року нараховано доходу 7 500,00 грн., виплачено доходу 5 000,00 грн., нараховано податку 1 089,45 грн. та перераховано в бюджет податку 726,30 грн.; за перший квартал 2008 року нараховано доходу 7 500,00 грн., виплачено доходу 5 000,00 грн., нараховано податку 1 085,64 грн. та перераховано в бюджет податку 725,03 грн.; за другий квартал 2008 року нараховано доходу 3 580,00 грн., виплачено доходу 7 500,00 грн., нараховано податку 519,02 грн. та перераховано в бюджет податку 1 085,64 грн.; за третій квартал 2008 року нараховано доходу 1 620,00 грн., виплачено доходу 2 160,00 грн., нараховано податку 235,71 грн. та перераховано в бюджет податку 314,28 грн.; за четвертий квартал 2008 року нараховано доходу 622,17 грн., виплачено доходу 903,91 грн., нараховано податку 90,53 грн. та перераховано в бюджет податку 131,52 грн.; за перший квартал 2009 року нараховано доходу 797,14 грн., виплачено доходу 0,00 грн., нараховано податку 115,86 грн. та перераховано в бюджет податку 0,00 грн.

За період з 31.01.2006 по 30.09.2007 та з 01.04.2009 по теперішній час (дату видачі вищезазначеної довідки) розрахунки за формою 1 ДФ до Броварської ОДПІ не надходили.

Відповідно до довідки УПФУ в м. Броварах та Броварському районі Київської області Київської області № 6591/09 від 03.09.2013 та індивідуальних відомостей за формою ОК-% на ОСОБА_3, за 4-й квартал сума для нарахування пенсії становить 7 500,00 грн.; за 2008 рік сума для нарахування пенсії становить 13 322,17 грн.; за перший квартал 2009 року сума для нарахування пенсії становить 797,14 грн.

Наказом директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» № С-07/2-9 від 30.01.2009 заступника директора ОСОБА_3 було звільнено з 01.04.2009 з займаної посади.

Виходячи зі змісту ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, самостійно визначає розмір своїх кредиторських вимог та підтверджує їх відповідними документами.

Згідно ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані ОСОБА_3 докази на підтвердження кредиторської заборгованості у розмірі 698 555,60 грн. по стягненню заробітної плати за період з 01.01.2008 по 31.03.2011 спростовуються довідками ДПІ у Оболонському районі м. Києва, Броварської ОДПІ, УПФУ в м. Броварах та Броварському районі Київської області Київської області, оскільки відповідно до зазначених довідок кредитору нараховувася та виплачувався дохід, проводились нарахування та перерахування до бюджету податку по березень 2009 року та наказом директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» № С-07/2-9 від 30.01.2009 заступника директора ОСОБА_3 звільнено з 01.04.2009 з займаної посади.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_3 належними та допустимими доказами наявними в матеріалах справи станом на дату проведення попереднього судового засідання, заявлені нею до визнання грошові вимоги на суму 698 555,60 грн. не доведено.

Доводи скаржника відхиляються судом апеляційної інстанції з підстав зазначених вище.

На підставі викладеного вище та, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 26.09.2013 по справі № Б24/081-12 в частині відмови в визнанні його кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» - без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Таутейтос» залишити без задоволення, а ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 26.09.2013 по справі № Б24/081-12 в частині відмови в визнанні його кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» - без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Метпром-Компані» залишити без задоволення, а ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 26.09.2013 по справі № Б24/081-12 в частині відмови в визнанні його кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» - без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 26.09.2013 по справі № Б24/081-12 в частині відмови в визнанні його кредитором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс»- без змін.

Апеляційну скаргу уповноваженої особи учасників боржника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 26.09.2013 по справі № Б24/081-12 в частині відмови в задоволенні клопотання б/н від 26.09.2013 року про відсторонення керівника боржника від посади; відмови у задоволенні скарги від 26.09.2013 року на дії розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Гроуверс» арбітражного керуючого Лінкевича О.М., визнання вимог ОСОБА_4 в розмірі 1 074 640,00 грн., ОСОБА_5 в розмірі 125 700,00 грн., ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, кредитної спілки «Фортеця» в повному обсязі; підстав відхилення кредиторських вимог ТОВ «Метпром-Компані»- без змін.

Матеріали справи № Б24/081-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді М.Л. Доманська

Т.І. Разіна