Справа № 22-9256\2007                                     Головуючий у 1 інстанції Букрєй С. П.

Категорія 18                                                                        Доповідач        Молчанов С. І.

УХВАЛА

 Іменем України

24 грудня 2007 року.    Апеляційний суд Донецької області

у складі:   Головуючої  Зінов, євої А.Г.

Суддів Рецебуринського Ю.Й.,  Молчанова С. І.

при секретарі Бєжіні В.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.11.2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу.

Заслухавши доповідача,  пояснення відповідачки ОСОБА_1,  яка просила задовольнити апеляційну скаргу,  скасувати рішення суду,  що постановлено з порушенням вимог матеріального і процесуального права,  пояснення позивача ОСОБА_2,  який просив скаргу відхилити,  перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи

ВСТАНОВИВ

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Артемівського міськрайонного суду від 16.11.2007 року,  яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено,  на користь позивача з відповідачки ОСОБА_1 стягнута сума боргу 1000 гривен,  витрати на правову допомогу 200 гривен,  за прострочення виконання зобов, язання 17, 4 гривен,  за користування позикою 158, 3 гривен,  судові витрати 118 гривен,  усього 1575 гривен.

Доводи скарги зводяться до того,  що відповідачка ОСОБА_1 не приймала участі в угоді боргу,  вона складала розписку про борг,  але гроші не отримувала,  тому не повина сплачувати борг. Суд не прийняв до уваги її доводи,  вирішив спір неправильно,  експертизу не призначив,  її доводи не перевірив,  тому просила рішення суду скасувати,  справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду. Письмового заперечення проти апеляційної скарги позивач суду не надав.

Судом першої інстанції встановлено,  що у серпні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом де вказував,  що він з відповідачкою 17.10.2005 року уклав договір позики,  згідно якому відповідачка позичила у нього 1000 гривен,  які зобов, язалася повернути у 2006 році,  про що є письмова розписка. До дня звернення до суду відповідачка умови договору не виконала. Відповідачка повина сплатити йому суму боргу 1000 гривень,  проценти за користування боргом,  за прострочку виконання зобов, язань,  та судові витрати у вигляді витрат на адвоката та мито,  які просив стягнути на його користь.

Відповідачка Козаченко В.І. позовні вимоги не визнала,  та пояснила суду,  що вона не позичала гроші у позивача,  що вона склала розписку під тиском позивача,  гроші фактично не отримувала,  не повина віддавати борг.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 16.11.2007 року позов задоволено,  на користь позивача з відповідачки стягнута сума боргу 1000 гривен,  витрати на правову допомогу та судові витрати,  усього стягнуто 1575 гривен.

Апеляційний суд вважає,  що скарга не підлягає задоволенню,  рішення суду не підлягає скасуванню з таких підстав:

Відповідно до вимог  ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим,  ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України,  шо міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року рішення є законним тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин,  а за їх відсутності - на підставі закону,  що регулює подібні відносини,  або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають значення для справи,  висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до  ст.  1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає другій стороні гроші,  або речі,  а позичальник зобов, язується повернути позикодавцю таку ж суму грошей.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка ОСОБА_1 взяла у борг у позивача 1000 гривен \ а.с.  19 \,  які зобов, язалася повернути на протязі 2006 року. Розписку відповідачка написала власноручно,  про що відповідачка не заперечує.

Заперечуючи проти позову,  відповідачка вказує на те,  що гроші вона не отримувала,  що фактично гроші їй не передавалися.

Апеляційний суд перевірив ці доводи відповідачки,  надав їй можливість у судовому засіданні надати доказі,  які підтвердять її позицію,  але письмових доказів про підтвердження доводів та заперечень відповідачка суду не надала.

Відповідно до  ст.  1051 ЦК України,  позичальник вправі заперечувати договір позики на тій підставі,  що гроші в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця,  або одержані в меньшій кількості,  ніж зазначено у договорі.

Заперечення договору позики за його безгрошевості шляхом пояснень свідків не допускається,  за винятком випадків кримінально карних дій.

Суд встановив,  що позивач у вказаний термін передав відповідачам суму грошей,  яку йому не повернули. Суд перевірив законність розписки,  що розписка написана відповідачкою. Суд прийшов до правильного висновку про те,  що позивач передав гроші по розписці від 17.10.2005 року відповідачці,  прийняв до уваги ту обставину,  що відповідачка повина повернути займодавцю суду бопгу 1000 гривен,  тому зробив правильний виснок,  що слід стягнути на користь позивача суму боргу 1000 гривень,  а також витрати по справі. Рішення суду відповідає вимогам закону і не підлягає скасуванню.

Суд правильно вирішив справу додержуючись вимог матеріального і процесуального права,  тому підстав для скасування рішення апеляційний суд не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції вимог матеріального чи процесуального права,  яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи,  тому постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим,  підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування рішення не вбачається.

Керуючись ч 1 п 1  ст. 307,  ст 308,  ст 313,  315 ЦПК України,  суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.11.2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.