ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

У Х В А Л А

"03" квітня 2014 р. Справа № 911/1164/13

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»

на рішення державного виконавця

у справі № 911/1164/13

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»

про стягнення 11 581, 44 грн.

Суддя Лутак Т.В.

Представники:

від Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві: Кизима О.О.

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»: Ткаченко М.В., Худяков А.Г.

від Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції: не з'явилися

Обставини справи:

Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» 11 581, 44 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2013 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві 11 581, 44 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2013 року та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» в доход Державного бюджету України 1 720, 50 грн. судового збору.

03.09.2013 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. у справі № 911/1164/13 видано відповідні накази.

24.02.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» надійшла скарга на рішення державного виконавця б/н від 24.02.2014 р. (вх. № 27/14 від 24.02.2014 р.), у якій скаржник просить скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Літвінчуком Д.М., від 10.02.2014 р. про арешт коштів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» при примусовому виконанні рішення господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. у справі № 911/1164/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві 11 581, 44 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2014 р. розгляд вищезазначеної скарги призначено на 06.03.2014 р. та зобов'язано сторін і відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції надати суду певні документи.

05.03.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві надійшли заперечення на скаргу № 3791/08 від 03.03.2014 р. (вх. № 3958/14 від 05.03.2014 р.), у яких стягувач просить суд відмовити в задоволення скарги на рішення державного виконавця.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2014 р. розгляд скарги відкладено на 20.03.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та невиконання останнім вимог суду.

14.03.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві надійшло клопотання № 4443/08 від 13.03.2014 р. (вх. № 4569/14 від 14.03.2014 р.) про долучення до матеріалів справи копії постанови головного державного виконавця МВ ДВС БЦ МРУЮ від 10.02.2014 р. про поновлення виконавчого провадження № 39748488.

Присутній у судовому засіданні 20.03.2014 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» надав суду копію банківської виписки про перерахування Управлінню Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві коштів та в усному порядку пояснив суду, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс» було сплачено Управлінню Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві заборгованість, стягнуту рішенням господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. у справі № 911/1164/13.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2014 р. розгляд справи відкладено на 03.04.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, невиконання останнім вимог суду та необхідністю витребування додаткових документів по справі.

03.04.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції надійшло клопотання № В-24/5803/03-02-04 від 31.03.2014 р. (вх. № 6102/14 від 03.04.2014 р.) про розгляд справи без участі його представника. До зазначеного клопотання додано письмові пояснення № В-24/5804/03-02-04 від 31.03.2014 р. та копії матеріалів виконавчого провадження № 39748488 з виконання рішення господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. у справі № 911/1164/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві 11 581, 44 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2013 року.

До господарського суду Київської області від Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві надійшло клопотання б/н від 03.04.2014 р. (вх. № 6096/14 від 03.04.2014 р.) про долучення до матеріалів справи документів.

Присутні у судовому засіданні 03.04.2014 р. представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» підтримали подану ними скаргу.

Представник Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві у судовому засіданні 03.04.2014 р. заперечив проти задоволення скарги на рішення державного виконавця.

Представник відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у судове засідання 03.04.2014 р. не з'явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе здійснити розгляд скарги за відсутності представника відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши доводи, що наведені скаржником в обґрунтування поданої скарги, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві, дослідивши подані сторонами матеріали, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2014 р. головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Літвінчуком Д.М. було винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої на підставі рішення суду накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» у межах суми 11 581, 44 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс» звернулося до суду із скаргою на рішення державного виконавця б/н від 24.02.2014 р., у якій, посилаючись на п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 19, п. 1 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», стверджує, що головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Літвінчуком Д.М. при винесенні оскаржуваної постанови про арешт майна боржника було порушено норми чинного законодавства України, які прямо забороняють вчиняти будь-які дії, спрямовані на задоволення вимог кредиторів, зокрема, проводити виконавчі дії.

Відповідно до п. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених, зокрема, п. 8 ч. 1 ст. 37 цього Закону до закінчення строку дії зазначених обставин.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що необхідною умовою зупинення виконавчого провадження є не лише порушення господарським судом справи про банкрутство боржника, а й поширення при цьому на вимогу стягувача дії мораторію.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

У ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено поняття конкурсних та поточних кредиторів.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на конкурсні вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, і не поширюється на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто поточні вимоги кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві є поточним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», оскільки заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2013 року у розмірі 11 581, 44 грн. виникла 21.05.2013 р., що встановлено рішенням господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. у справі № 911/1164/13, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс».

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. у справі № 911/1164/13 не може бути зупинено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно зазначеного рішення заборгованість є поточною, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на яку дія мораторію не поширюється.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, з системного аналізу вищезазначених норм законодавства України та матеріалів справи вбачається, що заборона щодо вчинення таких виконавчих дій, як винесення постанови про арешт коштів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» при примусовому виконанні рішення господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. у справі № 911/1164/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві 11 581, 44 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2013 року, відсутня.

Щодо усного твердження скаржника про те, що ним було сплачено Управлінню Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві заборгованість, стягнуту рішенням господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. у справі № 911/1164/13, що підтверджується копією банківської виписки з рахунку ТОВ «Поліс» в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» від 04.10.2013 р., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Відповідно до вищезазначеної норми, Закон покладає обов'язок на сторони виконавчого провадження письмово повідомляти державного виконавця про повне або часткове самостійне виконання рішення боржником.

Разом з тим, добровільним виконанням у даному випадку є сплата (перерахування) коштів присуджених до стягнення судовим рішенням саме стягувачу (позивачу), як це зазначено в резолютивній частині рішення та наказі суду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з будь-якими заявами або клопотаннями про повне чи часткове самостійне виконання рішення господарського суду Київської області від 19.08.2013 р. у справі № 911/1164/13 боржник до державного виконавця не звертався, доказів про перерахування коштів стягувачу не подавав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на рішення державного виконавця б/н від 24.02.2014 р. є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Поліс» у задоволенні скарги на рішення державного виконавця б/н від 24.02.2014 р. (вх. № 27/14 від 24.02.2014р.).

2. Примірники даної ухвали направити учасникам провадження, які були відсутні у судовому засіданні.

Суддя Т.В. Лутак