ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"12" лютого 2014 р. справа № 2а-14341/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про визнання протиправними дій, зобов'язання нарахувати суму недоплаченої пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язати відповідача виплатити недоплачену соціальну допомогу як дитині війни з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року, та з 01 січня 2011 року в подальшому.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 червня 2012 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, за період з 12.11.2010 року по 12.05.2011 року підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", встановленої ч.1 ст.28 Закону України " Про загаьнообов'язкове пенсійне страхування". Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1, за період з 12.11.2010 року по 12.05.2011 року пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", урахуванням проведених виплат.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2008 році дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач з даним позовом звернувся до районного суду 12 травня 2011 року, тобто, після внесення Законом України «Про судоустрій і статус суддів» змін до КАС України, якими змінено строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа "Стаббігс та інш. Проти Великобританії" рішення від 22.10.1996р., "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980р.)

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, ухвала оскарженню не підлягає .

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак