ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

06 липня 2006 р.

№ 23/57

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Муравйов О.В.

 

суддів :

Полянський А.Г. Коробенко Г.П.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріумф часу”

 

на постанову

від 11.05.2006р. Київського апеляційного господарського суду

 

у справі

№ 23/57 господарського суду міста Києва

 

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріумф часу”

 

до	Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

 

про	стягнення 1148603грн.

 

в судовому засіданні взяли участь  представники :

 

від позивача:

Лоботрас І.Ю. -директор, Герцев В.О. -адвокат, посв. № 742/10 від 04.05.1995р.

 

від відповідача:

не з'явилися

 

В С Т А Н О В И В:

 

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Демидова А.М.) від 13.03.2006 року по справі № 23/57 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріумф часу” про забезпечення позову частково, а саме накладено арешт на майно Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, яке належить відповідачеві на праві власності і знаходиться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. В іншій частині клопотання відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Моторний О.А., Кошіль В.В., Алданова С.О.) від 11.05.2006 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2006 року по справі № 23/57 скасовано. Накладено арешт на ювелірні вироби, що знаходяться у Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на підставі договору № НОМЕР_1 та передані Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 на зберігання до Відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_3) гідно договору оренди сейфа №НОМЕР_2 та додаткових угод до нього від 25.01.2006 та від 19.04.2006, в межах суми 1148603,00грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою апеляційного суду Товариство з обмеженою відповідальністю “Тріумф часу” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006р., а ухвалу господарського суду міста Києва від 13.03.2006р. по справі №23/57 залишити без змін, мотивуючи скаргу тим, що апеляційний господарський суд допустив грубі порушення норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу відповідач не надав.

Оскільки суд касаційної інстанції не визнав явку сторін обов'язковою, у відповідача документи не витребовувалися, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про можливість розгляду справи № 23/57 за наявними в ній документами відповідно до ст. 75, 111⁵ ГПК України.

Розпорядженням в.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 05.07.2006р., у зв'язку з хворобою судді Фролової Г.М., для перегляду в касаційному порядку справи № 23/57, призначеної до розгляду на 06.07.2006р., утворено колегію суддів у складі: головуючого -судді Муравйова О.В., суддів -Полянського А.Г.,  Коробенка Г.П.

Заслухавши присутніх представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є стягнення збитків у розмірі 1148603грн., що становлять вартість ювелірних виробів, переданих позивачем для продажу відповідачу на підставі договору консигнації №НОМЕР_1.

В клопотанні про забезпечення позову позивач, зазначає, що у зв'язку з тим, що розмір завданих збитків за договором № НОМЕР_1. є особливо великим та враховуючи невиконання відповідачем протягом тривалого строку своїх зобов'язань, існують достатні підстави вважати, що невжиття запобіжних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків.

Згідно з ст.66 ГПК України господарський суд має право вжити заходів до забезпечення позову за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи. Законом передбачено, що забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд має право для вжиття заходів до забезпечення позову, визначених ст.67 ГПК України. Одним з таких заходів є накладання арешту на майно, що належить відповідачеві.

Враховуючи, що вжиття заходів щодо забезпечення позову є правом суду, і, при цьому, закон не містить точного переліку господарських спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суд першої інстанції припустився процесуальних порушень в частині здійснення дій по забезпеченню позову ТОВ “Тріумф часу”.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, відзначив, що в даному випадку забезпечення позову повинно бути  з урахуванням обставин, за яких виник спір, а саме припущенням позивача, що ювелірні вироби, передані відповідачу зникли і вартість яких як збитки позивач просить стягнути, а тому дійшов висновку, щодо накладення арешту саме на ювелірні вироби, в межах суми, яка не перевищує розміру позовних вимог.

Проте, з таких висновком апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного 01.10.2005р. договору консигнації на продаж продукції № НОМЕР_3, який за своїм правовим змістом є договором комісії.

Оскільки договір комісії належить до посередницьких договорів, все майно, що передано комісіонеру (в даному випадку відповідачу) або отримано ним за кошти комітента, є власністю комітента.

Таким чином, неповернуті позивачу ювелірні вироби, на час розгляду справи залишаються власністю позивача, а тому, на них не може бути накладено арешт відповідно до вимог ГПК України, оскільки питання заміни арештованого майна на ювелірні вироби не було предметом розгляду.

Що ж стосується посилань апеляційного господарського суду на те, що судом першої інстанції не визначено індивідуальні ознаки майна, на яке накладено арешт, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” обираючи,   який   саме  засіб  забезпечення  позову  слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити, зокрема, з того, що арешт на  майно громадянина-підприємця може бути накладено на загальних підставах за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Доказів того, що на майно, на яке суд першої інстанції наклав арешт, не може бути звернено стягнення відповідачем не надано, отже місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку стосовно накладення арешту саме на майно відповідача, яке належить йому на праві власності, що не протирічить чинному законодавству.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанцій в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України розглянув і дослідив обставини, наведені в клопотанні позивача, і, з огляду на ст.33 ГПК України,  дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, оскільки існує вірогідність, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував ухвалу місцевого суду внаслідок неправильного застосування норм процесуального права, а тому постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду міста Києва, як законна та обґрунтована,   має бути залишена без змін.

Враховуючи наведене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріумф часу” підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.85, 111⁵ Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників позивача  оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111⁵, 111⁷, п.1 ч.1 ст.111⁹, ст.111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  -

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁸, п.6 ч.1 ст.111⁹, ст.ст. 111¹¹, 111¹³ ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “” Тріумф часу” задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 року по справі № 23/57 скасувати.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2006 року по справі № 23/57 залишити без змін.

 

Головуючий    суддя                                                                   Муравйов О.В.

Судді                                                                                            Полянський А.Г.

 

                                                                                                   Коробенко Г.П.