ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

13 червня 2006 р.

№ 14/186

Виший господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючого у засіданні (доповідач),

Панченко Н.П., Самусенко С.С.

розглянувши касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства “Укрросметал”

на рішення

господарського суду м. Києва від 28.07.2004р.

та постанову

Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р.

у справі

№14/186

за позовом

Закритого акціонерного товариства “Укрросметал”

до	Закритого акціонерного товариства “Укрбудінвест”

про	спонукання до укладання додаткової угоди

та зустрічним позовом

Закритого акціонерного товариства “Укрбудінвест”

до	Закритого акціонерного товариства “Укрросметал”

про	розірвання договору, стягнення збитків та пені

за участю представників:

-          ЗАТ “Укрросметал”: Грищенка А.М. (дов. від 00.00.0000.), Фої О.В. (дов. від 09.02.2006р., №03/01-363);

-          ЗАТ “Укрбудінвест”:  КорячкоВ.О. –голова правління; Козяр Н.В. (дов. від 02.06.2006р. №32);

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Укрросметал” (надалі –“ЗАТ “Укрросметал”) звернулось до суду з позовом про спонукання Закрите акціонерне товариство “Укрбудінвест” (надалі –“ЗАТ “Укрбудінвест”) до укладення додаткової угоди №1 до договору від 17.10.2002р. №3-3/1-2002 на дольову участь в завершенні будівництва житлового будинку за адресою: м. Суми, вул. Ковпака,14/1.

В обґрунтування заявлених вимог ЗАТ “Укрросметал” посилався на порушення ЗАТ “Укрбудінвест” зобов'язань в частині своєчасних розрахунків за договором від 17.10.2002р. №3-3/1-2002, що призвело до уповільнення темпів будівництва житлового будинку, у зв'язку з чим виконання робіт по розцінках, вказаних у проектно-кошторисній документації, стало неможливим та потребує збільшення розміру дольової участі ЗАТ “Укрбудінвест” у будівництві і перенесення строків виконання робіт.

В ході судового розгляду ЗАТ “Укрбудінвест” в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України (надалі –“ГПК України”) подало зустрічний позов про розірвання договору на дольову участь в завершенні будівництва житлового будинку за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 14/1, стягнення з ЗАТ “Укрросметал” 2268000 грн. збитків, завданих невиконанням зобов'язань за вказаним договором та 282690,40 грн. пені за порушення строків виконання робіт.

В обґрунтування позовних вимог ЗАТ “Укрбудінвест” посилалось на те, що через неналежне виконання ЗАТ “Укрросметал” своїх зобов'язань за договором від 17.10.2002р. №3-3/31-2002 ЗАТ “Укрбудінвест” завдано збитків, подальше продовження виконання зобов'язань ЗАТ “Укрросметал” втратило інтерес для ЗАТ “Укрбудінвест”.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.2004р. у справі №14/186 у задоволенні первісного позву відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю: договір від 17.10.2002р. року №3-3/31-2002 на дольову участь в завершенні будівництва житлового будинку розірвано та стягнуто з ЗАТ “Укрросметал” на користь ЗАТ “Укрбудінвест” 2268000 грн. збитків, завданих невиконанням зобов'язань за вказаним договором та 282690,40 грн. пені за порушення строків виконання робіт.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду м. Києва, ЗАТ “Укрросметал” звернулось до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого суду та прийняте нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, в зустрічному позові відмовити.

В обґрунтування поданої скарги ВАТ “Укрросметал” посилалось на те, що господарським судом першої інстанції не повністю з'ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Крім того ВАТ “Укрросметал” посилався на порушення Київським апеляційним господарським судом чинного законодавства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р. у справі №14/186 апеляційну скаргу ВАТ “Укрросметал” залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2004р. у справі за №14/186 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеною постановою Київського апеляційного господарського суду ВАТ “Укрросметал” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2004р. та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі №14/186 та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

В обґрунтування поданої скарги ВАТ “Укрросметал” посилається на порушення судами попередніх інстанцій під час розгляду справи положень ст. 43 ГПК України та ст. 632 ЦК України, а також на неправильне застосування ст. 844 ЦК України, оскільки, з точки зору скаржника, спірний договір не є різновидом цивільно-правового договору будівельного підряду, а має ознаки договору про сумісну діяльність, довірчого управління грошовими коштами, надання фінансових послуг. Таким чином, до правовідносин у даній справі необхідно застосовувати положення розділів 70, 77 ЦК України, а не норми ЦК України, які регулюють договір будівельного підряду.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

В силу ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій в ході судового розгляду справи встановлено, що 17.10.2002р. між “ЗАТ “Укрросметал” та “ЗАТ “Укрбудінвест” укладено договір №3-3/31-2002 на дольову участь в завершенні будівництва житлового будинку за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 14/1 (надалі –“Договір”), відповідно до якого ЗАТ “Укрбудінвест” (Інвестор) передає ЗАТ “Укрросметал”(Замовник) грошові кошти в сумі 6196416 грн. з метою участі у завершенні будівництва житлового будинку за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 14/1, а ЗАТ “Укрросметал” виконує будівельні роботи і передає ЗАТ “Укрбудінвест”, після закінчення будівництва, житло загальною площею 5664 м.

Чинний ЦК України не передбачає існування окремого договору дольової участі в завершенні будівництва житлового будинку.

Водночас, положення ч. 1 ст. 174 ГК України а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Згідно зі ст. 4 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Таким чином, в даному випадку, правильне застосування норм матеріального права визначається наданням правильної кваліфікації спірного Договору, оскільки існування в Договорі певних умов того чи іншого зобов'язання можуть зумовити юридичні наслідки Договору.

Як вбачається з матеріалів справи Договір містить в собі елементи як договору будівельного підряду, так і договору про спільну діяльність.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не визначено правову природу Договору, що, фактично, унеможливило правильне застосування матеріальних норм права.

Крім того, судова колегія вважає, що судами попередніх інстанцій при задоволення зустрічного позову неправильно застосовано положення ст. 224 ГК України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту права законні інтереси якого порушено.

Так, згідно з умовами Договору оплата за роботу здійснюється наступним чином: до початку виконання робіт Інвестор перераховує Замовнику вартість робіт, уже виконаних Замовником до укладення Договору, на підставі довідки про вартість виконаних робіт Ф-ЗКБ, а в подальшому виконані Замовником роботи, Інвестор оплатить протягом 10 календарних днів після надання йому Замовником актів виконаних робіт за формами КБ-2, КБ-3, їх розгляду і підписання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій актів, підписаних двома сторонами, в матеріалах справи, міститься на суму 2045893,20 грн., а оплата робіт здійснена на суму 2268000,00 грн. Усі інші представлені акти виконаних робіт є односторонніми, а тому  відхилені судом як неналежні докази у справі.

Відповідно до з ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: (1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; (2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; (3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи зустрічний позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що витрати ЗАТ “Укрбудінвест” в сумі 2268000,00 грн. є для нього збитками, тому що він не отримав результату на який розраховував здійснюючи ці витрати.

Проте, недержавний прибуток не може вимірюватись розміром здійснених витрат, оскільки отримання прибутку означає не відтворення витрат, а отримання додаткової вартості від потрачених коштів.

Все вищенаведене свідчить про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. З огляду на все вищенаведене, а також приймаючи до уваги, що згідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів вважає, що Постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р. у справі №14/186 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи для правильного вирішення спірного питання суду необхідно проаналізувати усі матеріали справи з урахуванням зауважень викладених в цій постанові та давши належну юридичну оцінку як доводам ЗАТ “Укрросметал”, так і доводам ЗАТ “Укрбудінвест” і постановити законне рішення.

На підставі вищенаведеного та керуючись України. України. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                                              ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Укрросметал” задовольнити частково.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р. та рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2004р. у справі №14/186 скасувати.

3.          Справу №14/186 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Суддя, головуючий у засіданні

І. Плюшко

Судді:

Н. Панченко

С. Самусенко