АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА іменем    України

21 грудня 2006 року.                                                                                               м. Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі головуючого судді Расевича СІ., суддів Подолюка В.А. та Русинчука М.М. при секре­тарі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до відкритого акціонерного товариства „Волиньагрохім", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, сільськогосподарського то­вариства з обмеженою відповідальністю „Боголюби", сільськогосподарського виробник наукового товариства з обмеженою відповідальністю „Колос" про стягнення боргу за апеля­ційними скаргами відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач   -   закрите   акціонерне   товариство   „Акціонерний   комерційний   промислово-інвестиційний банк" (далі З AT);

представник позивача - Дорошкевич Василь Борисович;

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Боголюби", сільськогосподарське виробничо-наукове товариство з обмеженою відповідальністю „Ко­лос", відкрите акціонерне товариство „Волиньагрохім"; представник відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5

Колегія суддів

встановила:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2006 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з відкритого акціонерного товариства „Волиньагрохім", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Боголюби", сільськогосподарського виробничо-наукового товариства з обмеженою відповідальність „Колос" солідарно в користь закритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 832396,13 грн. боргу та по 288,33 грн. з кожного судових витрат.

В апеляційних скаргах відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2., покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог відносно них.

Справа №  22ц-1089/06                                                                       Головуючий в 1 інстанції Іщук Л.її.

Категорія - спори, що виникають із договорів позики,                  Доповідач Расевич СІ.

кредиту, банківського кредиту

2

Апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 вересня 2005 року між позивачем і відповідачем ВАТ „Волиньагрохім" укладений кредитний договірНОМЕР_1, за яким відповідач отримав кредит в сумі 700000 грн. з датою повернення 19 вересня 2006 року (а. с. 6-9).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінан сова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнико­ві у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується поверну­ти кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 553 і 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зо­бов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) від­повідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і бо­ржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи ВАТ „Волиньагрохім" отримало від позивача кредит в сумі 700000 грн. з датою повернення 19 вересня 2006 року, проте сума кредиту по­зичальником не поверталася.

Крім того, станом на 10 травня 2006 року ВАТ „Волиньагрохім" має заборгова­ність по сплаті відсотків в сумі 80273,97 грн., чим порушило п. 3.4 укладеного кредитного договору, за яким зобов'язувалось сплачувати банку відсотки за користування кредитом в останній робочий день поточного місяця.

Отже, позичальник зобов'язаний відповідно до п. 5.3 кредитного договору спла­тити за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення в сумі 4387,91 грн., а сума пені за несплачену основну суму кредиту відповідно до вимог п. 2.2 договору склала 47734,25 грн.

Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши відсотки за користування креди­том та пеню по несплачених відсотках і несплаченій сумі кредиту правильно стягнув зазна­чену суму боргу.

Із договорів поруки НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, укладених 27 вересня 2005 року між ЗАТ і відповідачами ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_2, ТзОВ „Колос", СГ ТзОВ „Боголюби" відповідно, згідно з якими останні зобов'язались перед банком відпо­відати по зобов'язаннях відповідача ВАТ „Волиньагрохім" в повному обсязі, а саме за пове­рнення кредиту, виплату відсотків за користування ним, за сплату неустойки, комісійної ви­нагороди, а також за відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або ненале­жним виконанням боржником умов кредитного договору. Договір поруки діє до повного ви­конання обов'язків боржника по кредитному договору (а.с. 10-14).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання ос­новного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2. на припинення поруки, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у рішенні.

Рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального пра­ва.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити а рішення Луцького міськрайонногосуду Волинської області від 26 вересня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскарже­на шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий   Русинчук М.М.,