Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
25 березня 2014 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
Головуючого - судді Фазикош Г. В.
суддів - Дроботі В. В., Власова С. О.,
при секретарі - Чучка Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє згідно довіреності від імені ОСОБА_2, на рішення Рахівського районного суду від 9 жовтня 1997 року по справі за позовом ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4), ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - Рахівська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно, -
в с т а н о в и л а :
В червні 1997 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 пред'явили позов до ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_10, яка проживала по АДРЕСА_1. Після її смерті відкрилася спадщина на майно, яке складається з житлового будинку та грошового вкладу в банку.
Сестра позивачів ОСОБА_6, викрала всі правовстановлюючі документи на будинок та грошовий вклад, і звернулася з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, а 4 вересня 1996 року ОСОБА_6 отримала вказане свідоцтво.
Позивачі стверджують, що вони також мають право на спадщину, а тому просили визнати видане свідоцтво частково недійсним та визнати право власності на спадкове майно за всіма спадкоємцями в рівних частках.
Справа розглядалася неодноразово. Рішенням Рахівського районного суду від 9 жовтня 1997 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_4, ОСОБА_7 строк на прийняття спадщини. Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом у 2/3 частинах, видане ОСОБА_6 4 вересня 1996 року за № 1320, недійсним. Визнано право власності по 1/3 частині за ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у спадковому майні, що складається з житлового будинку по АДРЕСА_1, та грошового вкладу в Ощадбанку № 7295 рахунок № НОМЕР_1.
Апеляційну скаргу на рішення подала ОСОБА_2, яка не була залучена судом до участі в справі та яка є дочкою відповідачки ОСОБА_6
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянтка вказує на те, що згідно договору дарування від 28 листопада 1996 року вона отримала в дар від ОСОБА_6 будинок по АДРЕСА_1. Крім того, згідно державного акту на право власності на землю вона є власником земельної ділянки площею 0, 38 га, необхідної для обслуговування вказаного будинку, господарських будівель і споруд. Визнаючи за позивачами ОСОБА_4, ОСОБА_7 право власності на частину спадкового майна суд першої інстанції не врахував, що вони у встановленому законом порядку не прийняли спадщину, оскільки не зверталися із відповідною заявою до нотаріальної контори, а також не проживали у спірному будинку на момент смерті спадкодавця. Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину є мати апелянтки ОСОБА_6, яка в подальшому подарувала цей будинок своїй дочці ОСОБА_2 На момент розгляду справи в суді першої інстанції апелянта вже була власником спірного майна, однак справу вирішили без неї та позбавили її права власності.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 25 березня 2014 року до участі в справі залучено ОСОБА_3 в якості правонаступника ОСОБА_4.
Дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є спадкоємцями майна ОСОБА_10, при цьому всі троє у встановленому законом порядку прийняли спадщину.
Такі висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_10. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно: будинок по АДРЕСА_1 та грошовий вклад в банку. Заповіту покійна не залишила. Коло спадкоємців першої черги за законом: діти померлої (сторони у справі) ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Згідно статті 548 ЦК України від 18 липня 1963 року, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
У відповідності до статті 549 ЦК України від 18 липня 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що єдиним спадкоємцем, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину є відповідачка ОСОБА_6, яка звернулася в державну нотаріальну контору із відповідною заявою та отримала свідоцтво про право на спадщину. Інші спадкоємці у належний строк спадщину не прийняли. Посилання позивача ОСОБА_4, що він на день смерті проживав разом з матір'ю, а отже вступив в управління та володіння спадковим майном, до уваги не приймається, оскільки таке нічим не стверджено. Довідки виконкому Рахівської міської ради від 14 травня 1997 року (а.с.17) та від 18 серпня 1997 року (а.с.48) вказують на те, що ОСОБА_4 проживав в будинку матері з жовтня 1996 року по березень 1997 року, тобто вже після її смерті.
До нотаріальної контори позивачі не зверталися, заяву про прийняття спадщини не подавали, відмова у прийнятті такої в матеріалах справи відсутня. Підстави для поновлення позивачам строку прийняття спадщини в позові не зазначені, місцевим судом не встановлені.
Окрім цього встановлено, що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулася ОСОБА_9, однак в задоволенні цієї заяви було відмовлено, оскільки вона є спадкоємцем другої черги та може брати участь у спадкуванні тільки після вибуття спадкоємців попередньої черги або не прийняття ними спадщини.
Отже, єдиним спадкоємцем, який прийняв за померлою ОСОБА_10 спадщину у встановленому законом порядку, є відповідачка ОСОБА_6, яка в подальшому подарувала цей будинок своїй дочці ОСОБА_2 Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, немає.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції право власності на будинок по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 18 листопада 1996 року, який було зареєстровано 28 листопада 1996 року Рахівським районним бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 8, за реєстровим номером 1615. Про існування цієї обставини суду було повідомлено відповідачкою ОСОБА_6, що видно з протоколу судового засідання (а.с.61-62).
Однак, суд на цю обставину не звернув уваги, не вирішив питання про залучення до участі у розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_2, визнав за позивачами право власності на цей будинок, позбавивши тим самим право власності на нього апелянтку. Договір дарування від 18 листопада 1996 року є чинним, ніким не оспорено.
Апеляційним судом також встановлено, що первинна реєстрація будинку по АДРЕСА_1 була здійснена в КП «БТІ» Рахівської районної ради ще з 1966 року (Інвентарна справа № 1615). Відповідно до інформації, що надійшла із цього підприємства, право власності на цей будинок було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 18 листопада 1996 року.
Водночас з КП «Рахівське міське БТІ» надійшла копія іншої інвентарної справи на цей же будинок і заведена цим підприємством лише у 2012 році (реєстраційний № 37228284) на підставі заяви ОСОБА_3 (правонаступника позивача ОСОБА_4) від 2 серпня 2012 року.
Жодних доказів того, що апелянтка ОСОБА_2 раніше знала про існування оспореного нею рішення, яким фактично було вирішено питання про її право власності на будинок, судом не здобуто. За цих обставин колегія вважає, що рішення слід скасувати, у задоволенні заявленого позову відмовити.
Керуючись статтею 548, 549 ЦК України від 18 липня 1963 року, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє згідно довіреності від імені ОСОБА_2, - задовольнити.
Рішення Рахівського районного суду від 9 жовтня 1997 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4), ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - Рахівська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий: _____________
Судді: _____________
_____________