УХВАЛА Іменем    України

29 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Шестакової Н.В. Суддів:        Кателіна В.П.

М"ясоєдової Т.М. При секретарі      Войциховській Е.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи комунальне підприємство ремонтно-експлуатаційна організація № 3, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, Ялтинське протизсувне управління, міжвідомча комісія Ялтинського виконавчого комітету, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні квартирою, прибудинковою територією та знесення самовільної надбудови

за   апеляційною   скаргою   ОСОБА_1   на   рішення Ялтинського міського суду АРК від 09 серпня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, 3-я особи комунальне підприємство ремонтно-експлуатаційна організація № 3, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, Ялтинське протизсувне управління, міжвідомча комісія Ялтинського виконавчого комітету, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні квартирою, прибудинковою територією та знесення самовільної надбудови, обґрунтовуючи вимоги тим, що згідно до договору дарування від 15 жовтня 2001 року він є власником 4/5 частки квартири НОМЕР_1 АДРЕСА_1, власниками іншої частини квартири є ОСОБА_3 - 1/15 частка, ОСОБА_4 та померлий ОСОБА_5 - 2/15 частки. У травні 2005 року відповідач, який є власником квартири НОМЕР_2, розташованої поверхом вище, розпочав будівельні роботи задля спорудження прибудови до своєї квартири. За самовільне будівництво він був притягнутий до адміністративного стягнення у вигляді штрафу, однак будівництво не припинив. Незаконна прибудова збудована на даху його квартири, значно закрила денне світло, порушила вентиляцію повітря, викликавши утворення вогкості, що зробило жиле приміщення не придатним для проживання. Позивач також просив зобов'язати відповідача відновити дах над його квартирою у первинному вигляді.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що прибудова на теперішній час узаконена, тому просить у позові відмовити.

Рішенням суду у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування зазначеного рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для справи; були прийняті обставини, які суд порахував встановленими, але не доведені у

Справа №22-7274/2006р.                                                  Головуючий в 1 інстанції Кайро І.А.

                                                                                     Доповідач Шестакова Н.В.

судовому засіданні, неправильно застосовані норми матеріального права; судом не прийнято до уваги те, що будівництво нового об"єкту неможливе без вирішення питання про право користування або власності щодо земельної ділянки під об"єктом будівництва. До того ж суд не прийняв до уваги той факт, що прибудова відповідача збудована над прибудовою ОСОБА_6, яка за рішенням суду від 09 листопада 2004 року визнана незаконною та підлягаючою зносу. Також не з"ясовані обставини дотримання санітарних і пожежних правил при будівництві спірного об"єкту.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, позивача і представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що згідно рішенню виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 25 листопада 2004 року ОСОБА_2 була дозволена реєстрація спірної прибудови, це рішення позивачем не оспорено, тобто позивач не оспорює правомірність набуття відповідачем права власності на прибудову; оскільки позивач лише просить усунути перешкоди у користуванні будинком та прибудинковою територією через знесення прибудови, яка належить на праві власності відповідачу, позов необгрунтований; висновок спеціаліста оцінено критично, оскільки з нього не вбачається факт перевірки інсоляції у квартирі позивача.

Висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Як свідчать матеріали справи, позивач є власником частки квартири НОМЕР_1 багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 і своє порушене право пов"язує з тим, що погіршилися умови користування квартирою через брак світла у результаті спорудження спірної побудови, а також з тим, що відповідач незаконно зайняв частку земельної ділянки, яка віднесена до прибудинкової території і знаходиться у користуванні позивача.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів звертає увагу на те, що власники користуються рівними правами щодо захисту їх прав; ст.38б ЦК України встановлює, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб"єктів права власності. Ці положення забезпечують також реалізацію принципу судового захисту цивільного права та інтересу відповідно до ст. З ЦК України кожному власнику, права якого порушені будь-якою особою. Тобто ці вимоги можуть бути заявлені до усіх осіб, які створюють власнику майна які-небудь перешкоди, у тому числі, до власника іншого майна.

Оскільки суд по суті виходив з того, що правомірність володіння прибудовою з боку відповідача виключає задоволення позову до нього про усунення перешкод, які створюються при користуванні цією прибудовою, колегія суддів дійшла висновку про те, що фактично суд не розглянув вимогу позивача про усунення перешкод у користуванні позивачем квартирою, частка якої належить йому на праві власності.

Стосовно прибудинкової території багатоквартирних будинків діє особливий режим; за змістом ч.ч.1,2 ст.42 ЗК України земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, має статус прибудинкової території, і в разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку може передаватися безоплатно у власність або надаваться у користування об"єднанню власників. Тобто створення цього об"єднання не є обов"язковим.

Як зазначено у ч.ч.3,4 ст.42 ЗК України   порядок   використання   земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також   прибудинкових територій,  визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні    жилі    будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації. По суті зазначена земельна ділянка розглядається як складова частина жилого комплексу, тому прибудинкова територія існує незалежно від того, чи передана вона у власність або користування об"єднанню співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно із ст.ст. 1,27 Закону України „Про архітектурну діяльність" споруди житлово-цивільного, комунального та іншого призначення розглядаються як об"єкти архітектурної діяльності; при створенні цих об"єктів замовники та підрядники зобов'язані не порушувати під час организації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси користувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків.

Як зазначено у ст.ст.5,22 Закону України „Про основи містобудування" при здійсненні містобудування повинно бути забезпечено урахування державних та громадських інтересів, а також законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва. Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Представник відповідача не оспорювала у засіданні суду апеляційної інстанції той факт, що спірна прибудова займає незначну частку прибудинкової території.

Між тим, суд першої інстанції зовсім не розглядав вимоги про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією, вважаючи пріоритетним право власності відповідача на спірну прибудову.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою і прибудинковою територією судом першої інстанції по суті не розглядалися, цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, на підставі п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції неповністю визначено коло належних відповідачів і третіх осіб по справі.

Оскільки спір стосується прибудинкової території, яка не передана у користування чи власність об"єднанню співвласників багатоквартирного будинку, суду необхідно було залучити до справи територіальну громаду в особі Ялтинської міської ради, у веденні якої знаходяться питання щодо земель у межах м.Ялта.

Крім того, позов стосується інтересів усіх власників квартири НОМЕР_1, тому належить залучити до справи тих з них, хто не приймав участь у справі.      

У зв"язку з тим, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участь у справі (Ялтинська міська рада), підлягає застосуванню також п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України про обов'язковість скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.303,307,п.п.4,5 ч.1 ст.311 Цивільного процесуального кодексу

України, колегія суддів  УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду АРК від 09 серпня 2006 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до Ялтинського міського суду АРК.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.                          

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.