Єдиний унікальний номер 233/666/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2854/2014

Головуючий в 1 інстанції Янюк Ю.Б.

Категорія 27 Доповідач: Іванова А.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого ЛІСОВОГО О.О.,

Суддів: КІЯНОВОЇ С.В., ІВАНОВОЇ А.П.,

При секретарі Ганжела М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2013 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNH4KP51320064 від 19 липня 2006 року станом на 11 січня 2013 року в розмірі 62016грн. 09коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 620грн. 16коп.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30.01.2014 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2013 року (а.с.62).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» або змінити рішення суду, зменшивши суму стягнутої заборгованості, посилаючись на те, що судом порушені вимоги матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги як частину укладеного кредитного договору Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які підписані та затверджені лише головою правління Дубілет О.В., та не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису головою банку, а також не мається жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від конкретної заяви позичальника. В заяві є посилання на умови про надання споживчого кредиту фізичним особам, ні про які умови «надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) в заяві не говориться. Умови, викладені в заяві не співпадають з умовами, доданими до позовної заяви. Крім того, зазначив, що строк позовної давності позивачем пропущений, оскільки строк дії спірного кредитного договору закінчився 19.01.2010 року. Суд першої інстанції не врахував, що банк мав право нараховувати відсотки лише до 12.08.2008 року, оскільки саме цієї дати банку були повернуті кредитні кошти ФОП ОСОБА_4 Дії банку щодо зарахування повернутих коштів на погашення штрафів та відсотків, є незаконними, оскільки ФОП ОСОБА_4 не виконувала зобов'язання за ОСОБА_1 та не мала на це права, оскільки згідно ст.528 ЦК України зобов'язання може бути виконане третьою особою тільки за згодою боржника. Також зазначив, що нарахування штрафів та пені є незаконним з огляду на притягнення до відповідальності двічі за одне і те саме порушення.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», звернувшись з позовом до ОСОБА_1, зазначив, що відповідно до укладеного договору № DNH4KP51320064 від 19.07.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 12870грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.01.2010 року.

Заслухавши доповідь судді, відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які просили задовольнити апеляційну скаргу та рішення суду скасувати, представника позивача ОСОБА_5, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 кредитні зобов'язання не виконав, в зв'язку із чим станом на 11 січня 2013 року утворилась заборгованість за кредитом в сумі 11435грн.57коп., відсотки за користування кредитом в сумі 34393грн. 01коп., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 39221грн. 57 коп., штрафу (фіксована сума) в розмірі 500грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 4252грн. 51коп., всього в сумі 89802грн. 66коп. при цьому суд першої інстанції, стягнувши пеню за один рік, зменшив її розмір до суми заборгованості за кредитом, а саме - 11435грн.

Судом встановлено, що 19.07.2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" та відповідачем укладено кредитно-заставний договір № DNH4KP51320064, який складається з заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифів (а.с.4).

Заява позичальника № DNH4KP51320064 підписана 19.07.2006 р. відповідачем особисто, і в цій заяві значено, що відповідач ознайомлений з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, які були надані у письмовій формі. Крім того, зазначеною заявою він підтвердив факт про надану йому інформації про умови кредитування в «ПриватБанку» та виразив свою згоду з тим, що ця заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, та Тарифи складають між ним та банком кредитно-заставний договір (а.с.4 зворот).

Відповідно до умов кредитного договору банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 12870грн. на строк 42 місяці по 19.01.2010р. включно, з умовами сплати відсотків за його користування 2,09% у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з « 17» по « 24» число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 465,78 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Згідно п.4.2 Умов, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених Заявою та пп.. 3.2.2, 3.3.3 даних Умов, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від розміру зазначеному у Тарифах та Заяві. Розраховані відповідно до цього пункту Умов відсотки сплачуються позичальником окремо понад зазначену в Заяві суми щомісячного платежу по кредиту, разом з несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу (а.с.9зв.).

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» листом від 12.08.2008 року звернувся до ПП ОСОБА_4 з вимогою про повернення суми у розмірі 9900грн. кредитних коштів, перерахованих на рахунок відповідно до умов кредитного договору № DNH4KP51320064 у зв'язку із поверненням товару в магазин (а.с. 32).

З платіжного доручення № 147 від 12.08.20108року вбачається, що ОСОБА_4 перерахувала на рахунок № НОМЕР_1, отримувач - ОСОБА_1, суму у розмірі 9900грн., призначення платежу - повернення суми за кредитним договором. (а.с. 31).

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач ОСОБА_1 погодився з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та тарифами.

З розрахунку заборгованості за договором № DNH4KP51320064 від 19.07.2006р. вбачається, що станом на 11.01.2014р. заборгованість ОСОБА_1 складає 89802,66грн., яка складається з наступного: - заборгованість за кредитом - 11435,57грн., заборгованість за відсотками - 34393,01грн.,заборгованість з пені - 39221,57грн. штрафи - 500грн. (фіксована частина), 4252,51грн. - штраф (відсоток від суми) (а.с. 2-3).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею ст.257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Частиною першою ст.259 ЦК України встановлено що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) встановлено, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даними Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З розрахунку заборгованості вбачається, що 12 серпня 2008 року здійснено останнє погашення кредитної заборгованості у розмірі 6673,31грн., після цієї дати платежі з метою погашення кредиту не надходили (а.с.2-3).

Таким чином, сплив строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за кредитом у позивача починається з 12 серпня 2008 року та триває до 12 серпня 2013 року включно.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором 24.01.2013 року, тобто у межах строку позовної давності, передбаченого умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с.1). Отже, заява відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не пропущений п'ятирічний строк позовної давності

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 11 січня 2013 року у розмірі 11435грн. 57 коп., відсотків за користування кредитом у сумі 34393грн. 01 коп., штрафу (фіксована сума) в розмірі 500грн., штрафу (процентова складова) в розмірі 4252грн. 51коп.

Крім того, судом першої інстанції враховані вимоги п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, якими передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, та визначено, що за період з 01.01.2012 року по 01.01.2013 року розмір пені за порушення відповідачем складає 16445грн. 64коп.

Частиною 3 статтею 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що нарахований банком розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, суд першої інстанції правильно застосував право, передбачене ч.3 ст.551 ЦК України, зменшивши розмір пені до суми заборгованості за кредитом а саме - 11435грн.

З наведеного вище вбачається, що загальна сума заборгованості складає 62016грн. 09коп. та складається з заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 11 січня 2013 року у розмірі 11435грн. 57 коп., відсотків за користування кредитом у сумі 34393грн. 01 коп., штрафу (фіксована сума) в розмірі 500грн., штрафу (процентова складова) в розмірі 4252грн. 51коп., пені у розмірі 11435грн.

Посилання апелянта на те, що нарахування банком штрафів та пені є незаконним оскільки є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення не приймаються апеляційним судом до уваги, виходячи з наступного.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є різними видами неустойки як засобу юридичної відповідальності, а тому їх нарахування не свідчить про притягнення до подвійної відповідальності відповідача за одне і теж саме порушення зобов'язання.

Посилання апелянта на те, що ФОП ОСОБА_4 неправомірно виконувала зобов'язання за ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки з платіжного доручення № 147 від 12.08.2008 року про повернення суми у розмірі 9900 грн. за кредитним договором вбачається, що отримувачем вказаних коштів є відповідач ОСОБА_1 (а.с.31).

Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не має.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відхилити.

Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді