Справа № 22-1437-2006р.        Головуючий в 1 інстанції: Степанюк І.B.

Доповідач: Демянчук С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 грудня 2006 року                                                                         м.Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Василевича B.C. Суддів Демянчук С.В.,Гордійчук C.O. При секретарі: Чалій Н.О. З   участю       представника   позивача,   відповідачів,   розглянула   у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду від 26 жовтня 2006 року   по   справі   за   позовом   Служби   у   справах   неповнолітніх   Корецької райдержадміністрації     в     інтересах     неповнолітніх     ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про позбавлення батьківських справ.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,колегія суддів,-

встановила:

Рішенням Корецького районного суду від 26 жовтня 2006 року задоволено позов Служби у справах неповнолітніх Корецької райдержадміністрації в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та позбавлено батьківських прав ОСОБА_5, ОСОБА_1.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Рішення суду вважає незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом не з"ясовано обставин того, які обов»язки по відношенню до дітей нею не були виконані та не досліджено що стало причиною позбавлення її батьківських прав.

Крім того, зазначає що суд не прийняв до уваги надані нею та ОСОБА_5 доказів, не врахував її доводів про те, що її мати позбавляє її можливості забрати дітей та надавати їм допомогу.

Просила рішення скасувати , а справу направити на новий розгляд.

В апеляційному суду відповідачка ОСОБА_1, ОСОБА_2, який приєднався до апеляційної скарги, підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача, вона є представник органів опіки та піклування, апеляційну скаргу не визнала, вважаєь висновки суду першої інстанції правильними. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги про позбавлення батьківських прав відповідачів, суд виходив з доведеності обставин , які свідчать про умисне ухилення відповідачів від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, які повністю відсторонилися від виховання дітей. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 мали реальну можливісті виконувати свій обов'язок, але не вчиняли відповідних дій.

Щодо даного висновку, суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, в тому числі, коли вони ухиляються від виконання своїх обов»язків по вихованню дітей.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, які постійно проживають з ОСОБА_6, матір»ю відповідачки. Встановлено, що донька ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_6 чотири роки, донька ОСОБА_4 більше двох років, а син ОСОБА_2 з лютого 2006 року.

Згідно з актом обстеження матеріально - побутових умов проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 комісією встановлено відсутність належних умов для проживання та виховання неповнолітніх дітей, згідно з аналогічним актом обстеження проведеним за місцем проживання у ОСОБА_6 необхідні умови для проживання дітей створені.

Відповідно до характеристик виданих 22.09.2006 року Новокорецькою сільською радою ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за час проживання на території сільської ради зарекомендували себе з негативної сторони, зловживають спиртними напоями, вихованням дітей не займаються, діти проживають і виховуються в баби.

Згідно з актом обстеження матеріально - побутових умов проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 комісією встановлено відсутність належних умов для проживання та виховання неповнолітніх дітей. І, навпаки, відповідно до акту обстеження проведеним за місцем проживання у ОСОБА_6 необхідні умови для проживання дітей створені. Батьки офіційно в шлюбі не перебувають. Відповідачі повністю самоусунулися від виховання дітей, фактично не приділяють їм елементарної уваги.

Відповідно до висновків органу опіки та піклування відділу освіти Корецької районної державної адміністрації від 29.09.2006 року НОМЕР_1 є доцільним позбавити відповідачів батьківських прав відносно їх неповнолітніх дітей.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачі довгий час не цікавляться дітьми, з ними не проживають, не проявляють батьківської турботи про дітей, хоча мають реальну таку можливість, тому є всі підстави вважати ,що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ухиляються від виконання свого юридичного обов»язку по вихованню дітей.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що мати відповідачки не дає можливості належно виконувати батьківські обов»язки, оскільки будь-яких доказів з цього приводу вона суду не надала, судом їх також не здобуто.

Оскільки обставини на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, були предметом перевірки судом першої інстанції в повному обсязі відповідно з вимогами цивільно-процесуального законодавства і судом встановлено докази щодо під ставності позову, тому зазначені доводи не заслуговують до уваги.

Відповідно до норм процесуальнго права передбачається, що обставини цивільних справ з"ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Щодо обов"язку доказування і подання доказів,то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів заслуговуючих на увагу і спростовуючих висновки суду відповідачі суду не надали.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Корецького районного суду від 26 жовтня 2006 року заліпити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.