Справа № 11-861 2006р.       Головуючий у 1-й інстанції - Левченко Т.А. Категорія - ст.286 ч.1 КК     Доповідач - Крамаренко B.I. України.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року грудня 28 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Безверхого О.М.,

суддів             - Крамаренка В.І., Гончарова М.В.,

з участю

прокурора      - Ворфоломеєвої Н.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за  апеляцією  засудженого  ОСОБА_1  на  вирок  Зарічного районного суду м.Суми Сумської області від 2 жовтня 2006р.

яким                                    ОСОБА_1, громадянин України, українець, уродженець і мешканець м.Суми, раніше не засуджувався,

засуджений за ст.  286 ч.1  КК України до  2  років  обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням і іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

Згідно зі ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобов"язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, а також повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумського міськфінвідділу 678 грн. 30 коп. за стаціонарне лікування потерпілого, та на користь держави 114 грн. 40 коп. судових витрат за проведення автотехнічної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4589 грн. 42 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь регіонального судово-експертного бюро - 735 грн. судові витрати за проведення автотехнічної експертизи.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 16 травня 2006 року близько 14 години ЗО хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ-2102 д.н. НОМЕР_1, та рухаючись по вул.Черепіна в м.Суми в напрямку вул.Лінійна при приближенні до нерегульованого пішоходного переходу, що позначений держзнаками 5.37.1; 5.37.2 "Пішохідний перехід" в районі будинку НОМЕР_2 знехтувавши мірами безпеки дорожнього руху, своєчасно не відреагував на рух пішохода ОСОБА_2 по пішохідному переходу, не знизив швидкість та скоїв наїзд на останнього, внаслідок чого заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В даній дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 18.1; 12.3; 2.3; 1.3 Правил дорожнього руху України.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи правильність юридичної кваліфікації судом його дій вважає, що суд призначаючи йому додаткову міру покарання не врахував того, що він працює підприємцем і здійснює вантажно-пасажирські переведення, а отримувані від цього ним кошти є основним джерелом його доходів, що дасть можливість прискорити відшкодування ним на користь потерпілого заподіяну матеріальну і моральну шкоду. Тому він прохає вирок суду змінити і виключити з вироку вказівку про застосування додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи викладені в поданій апеляції, та окрім цього вказав що суд не вірно вирішуючи цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди стягнув з нього витрати пов"язані з оплатою витрат за проведення масажу, та придбанням препарату "Тяньши" , представника цивільного позивача ОСОБА_3 яка вважала вирок суду законним і обгрунтованим, міркування прокурора Ворфоломеєвої Н.П. про необхідність залишення апеляції без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_1 - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і в апеляції засудженого ОСОБА_1 не оспорюється, як і кваліфікація його злочинних дій за ст. 286 ч.1 КК України.

Основне та додаткове покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, обставин, що пом"якшують покарання, в тому числі і тих на які посилається засуджений в апеляції.

Тому колегія суддів не знаходячи підстав для задоволення апеляції ОСОБА_1 вважає, що йому призначено основне і додаткове покарання необхідне і достатнє для його виправлення.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування на його користь з ОСОБА_1 заподіяної матеріальної шкоди, суд ретельно перевірив зібрані матеріали, дав їм належну оцінку і обгрунтовано дійшов до висновку про їх об"єктивність та достовірність і навів у вироку відповідні мотиви.

Тому колегія суддів не може погодитись з доводами засудженого ОСОБА_1 в судовому засіданні під час розгляду його апеляції про те, що розглядаючи цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції не в повній мірі з"ясував всі обставини і допустив помилку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Зарічного районного суду м.Суми Сумської області від 2 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.