У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 23 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернігівської області на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 9 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Зазначеним  вироком засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ст. 304 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2. засуджено за те, що вони           26 жовтня 2006 року близько 2 год. за попередньою змовою між собою, перебуваючи на вул. Червоноармійській у м. Бахмачі, з метою заволодіння чужим майном напали на ОСОБА_3, завдавши останньому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, та заволоділи його майном на  суму 684 грн. 50 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 9 липня 2008 року вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області  щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2мінено - їх дії перекваліфіковано з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст.186 КК України та призначено за цим законом покарання:  ОСОБА_1 - 4 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України - покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ОСОБА_2 - із застосуванням ст.69 КК України - 2 роки позбавлення волі. Також скасовано вирок у частині вирішення цивільного позову  з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні заступник прокурора Чернігівської області стверджує про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зокрема, вказує на те, що  вирок суду не відповідає вимогам ст.ст. 323, 324 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням часу, місця, способу, наслідків учинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст. 304 КК України. Доводить безпідставність перекваліфікації судом апеляційної інстанції дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України та  вважає призначене   ОСОБА_1 у зв'язку з цим  покарання надмірно м'яким. Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2скасувати, а справу щодо них  направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.334 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку повинно бути викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду.

Проте ці вимоги закону під час розгляду справи судом виконані не були.

Так, суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.304 КК України, однак у мотивувальній частині вироку взагалі не сформулював обвинувачення за цим законом, визнане  судом доведеним, чим допустив істотні суперечності вироку.

На зазначені порушення не звернув уваги й апеляційний суд при перевірці вироку в апеляційному порядку.

За таких обставин судові рішення  не можуть вважатись законними і обґрунтованими.

            Окрім того, змінюючи вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перекваліфікацією їх дій з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України, суд апеляційної інстанції неправильно застосував кримінальний закон та не врахував роз'яснення, що міститься в постанові Пленуму Верховного Суду України №12 від 25.12.1992 року «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», відповідно до якого небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого насильством визнається заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, удушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

Як визнав установленим суд, ОСОБА_1 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2 з метою заволодіння майном ОСОБА_3 заподіяли йому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я потерпілого. Це підтверджено даними висновків судово-медичної експертизи  від 03.01.2007 року (т.1 а.с.28-29), комісійної судово-медичної експертизи від 13.07.2007 року (т.1 а.с. 253- 257), які в установленому законом порядку  досліджені судом.

Те, що за висновком додаткової судово-медичної експертизи від 27.06.2008 року виявлені у потерпілого  ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки, гематоми повік та сукон'юктивального крововиливу правого ока, що потягли короткочасний розлад здоров'я потерпілого, не були небезпечними для його життя, не спростовує того, що ці тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_1 і ОСОБА_2,  були  небезпечними для здоров'я потерпілого.

Окрім того, як на досудовому слідстві, так і в суді потерпілий              ОСОБА_3 зазначав, що в результаті побиття його ОСОБА_1 і ОСОБА_2 під час заволодіння його майном, він на деякий час втрачав свідомість. Підстав не довіряти цим показанням потерпілого, які є послідовними та незмінними, в ухвалі апеляційного суду не наведено. Не спростовує показань потерпілого й висновок комісійної судово-медичної експертизи від 13.07.2007 року, на який послався  в ухвалі  суд апеляційної інстанції.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2  на більш м'який закон є  ухваленим без належної оцінки доказів, а тому ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 09.07.2008 року в цій частині  підлягає скасуванню.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у спільному вчиненні одного злочину і роз'єднання справи може негативно відбитися на всебічності, повноті і об'єктивності її вирішення, колегія суддів з урахуванням вимог ст. 26 КПК України вважає необхідним справу щодо них направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.

При новому розгляді справи суду необхідно дати оцінку всім доказам у сукупності та на підставі цього вирішити питання про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 правильно кваліфікувати їх дії, постановивши законне та обґрунтоване судове рішення. Якщо при новому судовому розгляді кримінальної справи їх дії будуть кваліфіковані за більш тяжким злочином, ніж визнав апеляційний суд, то призначене ОСОБА_1  апеляційним судом покарання слід визнати м'яким. 

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 9 липня 2008 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.

Судді:

Присяжнюк Т.І.                         Кліменко М.Р.                     Школяров В.Ф.