ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2014 року Справа № 876/1095/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,
за участю учасників процесу ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за позовом ТзОВ «Компанія ЛАН» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0007642201 від 27.11.2013 року,-
В С Т А Н О В И В :
02.12.2013р. ТзОВ «Компанія ЛАН» (далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом в суд до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі-ДПІ), просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 27.11.2013р. №0007642201.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 27.11.2013р. №0007648801.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини та не надано належної оцінки представленим податковим органом доказам. Оскільки підставою для включення Товариством 43 792,00 грн. до податкового кредиту є отримання 14 податкових накладних, проте такі оформлені з порушеннями вимог п.201.10 ст.201 ПК України: електронний цифровий підпис податкових накладних (квитанцій) не відповідає підписам уповноважених осіб, що зазначені у податкових накладних (паперових носіях), що є порушенням Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних. Проте задовольняючи позов суд прийшов до висновку про обов'язок ДПІ самостійно перевіряти (співставляти) електронні цифрові підписи. На думку апелянта, таке твердження суду є недоречним, оскільки при здійсненні розшифровки електронних цифрових підписів ДПІ проводиться лише аналіз наявності усіх необхідних реквізитів, а не змістовної частини. За таких обставин, порушення вимог вищезгаданого порядку є рівнозначним порушенням Податкового кодексу України.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив та вважав рішення суду законним.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції 18.11.2013р. ДПІ на підставі наказу №1096 від 11.11.2013р. проведено позапланову невиїзну перевірку перевірку ТзОВ «Компанія ЛАН» з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Техно - Груп», за результатами якої складено акт №2454/22-10/32941987 від 18.11.2013р., у висновках якого зазначено про порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України) та п.5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246 (далі-Порядок №1246): Товариством сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТзОВ «Техно - Груп» на загальну суму 43 792,92 грн., які зареєстровані з порушенням №1246.
27.11.2013р. на підставі акта перевірки, заступником начальника ДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0007642201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 65 688,00 грн., в тому числі 43 792,00 грн. основного платежу та 21 896,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Як зазначено судом першої інстанції, на думку відповідача, порушення порядку реєстрації полягає в тому, що електронний цифровий підпис, який накладено на податкові накладні при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, не відповідає підпису, що скріплює ці податкові накладні при їх видачі Товариству.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 ст.201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно до п. 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до п.6 Порядку №1246, після накладення електронного цифрового підпису продавець здійснює шифрування податкової накладної в електронній формі та надсилає їх Державній податковій службі засобами телекомунікаційного зв'язку із урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Примірник податкової накладної в електронній формі зберігається у продавця.
Згідно п.7 вищевказаного Порядку №1246, після надходження податкової накладної в електронній формі до Державної податкової служби, здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.
Пунктом 8 Порядку №1246 передбачено, що для підтвердження прийняття податкової накладної до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженого Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер та податковий період, за який подається податкова накладна.
У відповідності до п.9 Порядку №1246, причинами відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: наявність помилок; відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладні, яка коригується; факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.
Аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини дає можливість колегії суду дійти висновку, що законодавцем наведено вичерпний перелік підстав, які не дають права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної, а також визначає різницю між порушеннями «порядку заповнення податкової накладної» та «порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі».
Судом першої інстанції встановлено, що усі податкові накладні постачальника які виписані за обревізований період, містять усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ПК України та складені відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, що дає право позивачу на формування податкового кредиту на підставі таких податкових накладних.
Оскільки судом першої інстанції встановлено, що при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були предметом дослідження, такі були прийняті до реєстрації, що підтверджується долученими до матеріалів справи витягом з Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію спірних 14 податкових накладних, податковими накладними з відміткою про включення до ЄДРПН та долученими ДПІ електронними копіями квитанцій у текстовому форматі з яких вбачається, що спірні податкові накладні зареєстровані у ЄДРПН, а тому покликання ДПІ на порушення порядку реєстрації таких з підстав, що електронний цифровий підпис, який накладено на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, не відповідає підпису, що скріплює цю податкову накладну при її видачі Товариству не заслуговує на увагу та не може бути підставою збільшення ДПІ суми грошового зобов'язання з ПДВ, оскільки такі підстави не передбачені п.201.10 ст.201 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної №1379.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме ДПІ, у відповідності до п.7 Порядку №1246 зобов'язана здійснити перевірку електронного цифрового підпису, накладеного на податкову накладну, та виявивши невідповідність підпису особи, яка виписала податкову накладну, накладеному електронному цифровому підпису, відмовити у реєстрації такої податкової накладної, що в свою чергу дало б можливість позивачу, скористатися своїм правом на підставі абзацу 11 пункту 201.10 ст.201 ПК України подати до податкової декларації за звітний податковий період у передбачені законом строки заяву із скаргою на такого постачальника.
Слід зауважити, що встановлена ДПІ невідповідність електронного цифрового підпису, який накладено на податкові накладні при їх реєстрації в ЄДРПН підпису, що скріплює ці податкові накладні при її видачі Товариству, не перешкоджає встановленню змісту господарських операцій, обсягу та їх учасників, та не можуть кваліфікуватись як такі, що не внесені в Реєстр.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції допущено описку в усіх частинах Постанови щодо номера оскаржуваного податкового повідомлення-рішення: по тексту зазначено №0007648801 замість №0007642201, а тому з врахуванням вимог ст.169 КАС України, така може бути виправлена судом першої інстанції з власної ініціативи чи іншої заінтересованої особи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №819/2888/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 03.04.2014р.