Справа №22-ц-1671 2006р.                             Головуючий у 1-й інстанції    Шелєхова А.В.

Категорія 40                                                    Суддя-доповідач                        Ільченко О.Ю.

РІШЕННЯ іменем    України

29 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого -      Смирнової Т.В.

суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

та осіб, які беруть участь у справі -   позивача   та представника

відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», третя особа: ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням суду позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», на посаді начальника сектору патентознавства СКБ ХО з 24 липня 2006 року.

Стягнуто з ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 7184 грн. 53 коп. та моральну шкоду в сумі 200 грн., всього 7384 грн. 53 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2081 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог. Апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають    обставинам    справи, неправильно    застосовані    норми

матеріального права.

І, зокрема, зазначає, що судом зроблені помилкові висновки щодо необхідності запропонування іншої   роботи, у зв'язку з відмовою від посади за спеціальністю і щодо факту  відсутності згоди профкому на звільнення  та судом неправильно зроблений розрахунок сум, які підлягають до стягнення.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з постановлениям нового рішення з таких підстав.

Вирішуючи наявний спір та задовольняючи вимоги щодо поновлення позивача на посаді начальника сектору патентоведения , суд 1 інстанції обгрунтовано виходив з тих обставин, що відповідач проводячи звільнення допустив порушення діючого законодавства, і, зокрема, вимоги закону щодо гарантій прав на працю працівника.

Як вбачається із матеріалів справи та, що не спростовано відповідачем, позивач погоджувався на переведення на посаду інженера- конструктора і це питання вирішувалось начальником СКБ ХО, який фактично після закінчення процесу ліквідації сектору залишив позивача працювати в системі СКБ, був виготовлений проект наказу на переведення його інженером -конструктором з окладом 815 грн в місяць згідно його заяви від 29 червня 2006 року. Вважаючи можливим переведення, начальником СКБ 05.07.2006 року була на заяві позивача дана згода на оформлення відпустки з 06.07.2006 року (а.с. 4, 108, 109).

Доводи апелянта про те, що була відсутня згода позивача на іншу посаду не є переконливими за наявності вищезазначених доказів. При цьому суд обгрунтовано не взяв до уваги акт відповідача щодо відмови позивача про переведення на посаду інженера - конструктора, оскільки зміст акту суперечить вищевстановленим обставинам.

Не є слушними твердження апелянта про те, що ВАТ не повинно запропоновувати іншу роботу, оскільки це не грунтується на вимогах ст. 49-2 КЗпП України.

Враховуючи зазначені обставини та те, що цеховий комітет профспілки СКБ відмовив в дачі згоди на звільнення позивача, суд обгрунтовано вирішив питання про поновлення позивача на попередній посаді начальником сектору потентознавства, оскільки наказ на переведення інженером-конструктором не був виданий відповідачем.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення коштів за вимушений прогул в сумі 7184 грн. 53 коп., суд 1 інстанції не врахував того, що відповідачем при звільненні була нарахована вихідна допомога в розмірі 1514 грн. 50 коп., яку позивач отримав та що він отримав кошти по безробіттю в сумі 3251 грн. 08 коп., а тому слід провести взаємозалік зазначених виплачених сум і відповідно до стягнення визначити за вимушений прогул суму 2418 грн. 95 коп. ( 7184,53 - 1514,50 - 3251,08), враховуючи це , рішення суду підлягає частковій зміні.

У зв'язку зі зменшенням суми стягнутих коштів, підлягає зміні рішення суду і в частині стягнення судового збору: замість 68 грн. судового збору слід стягнути 59 грн. 50 коп.

В інших частинах рішення суду слід залишити без зміни.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. З , 309 ч. 1 п.1, 313, 314,   316  ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» задовольнити частково.

Змінити рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 листопада 2006 року.

Стягнути з ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2418 грн. 95 коп. з послідуючим відрахуванням необхідних зборів та платежів, а не 7184 грн. 53 коп., як вирішив суд  та судовий збір  на користь держави    в сумі 59 грн. 50 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.