Справа № 22-Ц-1734                                          Головуючий у 1-й інстанції: Корольова Г.Ю.

Категорія - 36                                                       Суддя-доповідач: Жмака В.Г.

УХВАЛА

іменем    України

28 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Жмаки В.Г.

суддів              - Сибільової Л.О., Білецького О.М.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

в присутності осіб, які приймають участь у справі   - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державної виконавчої служби в Охтирському районі про стягнення заборгованості за аліментами 8297 грн. 80 коп., та пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення згідно ст. 196 СК України, в сумі 27074 грн. 92 коп. та моральної шкоди 30 000 грн., -

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, на те, що місцевий суд ухвалив рішення з порушенням і невірним застосуванням норм матеріального права, допустив невідповідність наведених в рішенні висновків фактичним обставинам справи, а тому просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2006 року, яким її позовні вимоги задоволені частково.

Зазначеним рішенням з відповідача ОСОБА_2 стягнуто неустойку (пеню) за затримку виплати аліментів в розмірі 500 грн., витрати, пов'язані з правовою допомогою в розмірі 250 грн.

В позові до Державної виконавчої служби, відшкодуванні моральної шкоди відмовлено.

Апелянт просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є батьком двох дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про народження і зобов'язаний утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України.

За період з 2002 по липень 2006 років внаслідок несплати виникла заборгованість за аліментами в розмірі 8297,80 грн. З довідки ПП «Райс -Рімбекс», де ОСОБА_2 працює водієм з 01.12.2004 року вбачається, що з липня 2006 року з нього утримуються як аліменти, так і заборгованість за ними.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за слідуючих обставин.

Місцевий суд обгрунтовано відмовив в задоволені вимог позивачки в частині стягнення заборгованості за аліментами, оскільки встановив, що борг становить 8297 грн. 80 коп. і на даний час стягується з відповідача ОСОБА_2 з його заробітної плати. Суму заборгованості позивачка не оспорювала.

Вимоги апелянта про те, що відповідач ОСОБА_2 мав сплачувати аліменти на утримання двох дітей в розмірі половини прожиткового мінімуму, встановленого в 2002 - 2005 роках, не ґрунтується на законі, знаходяться за межами позовних вимог і з приводу зміни розміру аліментів позивачка до суду не зверталась.

Не грунтуються на матеріалах справи також доводи апелянта про те, що заробіток боржника-відповідача складає 5 тис.грн. щомісячно, з цього приводу позивач не надала ніяких доказів, а якщо це дійсно має місце, то поскільки рішенням суду аліменти на користь позивачки стягнені у частці від заробітку відповідача, ця обставина може бути врахована при перевірці вірності стягнення аліментів державною виконавчою службою. Крім того, вимоги стосовно заробітку відповідача не заявлялися в позовній заяві і судом першої інстанції не розглядалися, хоч в апеляції позивачка на це посилається, оскаржуючи рішення.

Розрахунок розміру неустойки (пені), що виникла внаслідок заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, судом першої інстанції зроблений у відповідності з вимогами ст.196 СК України і наведений в рішенні суду. Підстав вважати його невірним колегія суддів не вбачає і не може прийняти до уваги розрахунки позивачки, всупереч вимогам закону.

Місцевий суд обґрунтовано відмовив позивачці в задоволені вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки СК України передбачений інший вид відповідальності в разі заборгованості по сплаті аліментів у вигляді неустойки (пені), що стягується на користь позивачки. Норми цивільного кодексу, на які посилається позивачка, до спірних правовідносин стосовно стягнення моральної шкоди не можуть бути застосовані.

Суд обґрунтовано відмовив також в заявлених позовних вимогах до відділу ДВС, так як законодавством відповідальність за них покладена на боржника по сплаті аліментів, відповідача ОСОБА_2, а не на державну виконавчу службу.

Твердження апелянта, про те, що судом першої інстанції невірно стягнено витрати на правову допомогу є помилковим, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції і в цій частині.

Саме постанова Уряду, на яку послався в рішенні місцевий суд, на даний час врегульовує граничні розміри компенсації судових витрат.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та вирішив спір, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду від 17 жовтня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.