Справа № 22-Ц-1549                                          Головуючий у 1-й інстанції - Толстой О.О.

Категорія - 41                                                     Суддя-доповідач - Ведмедь Ні.

УХВАЛА

іменем    України

28 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів             - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.,

та осіб, які приймають участь у справі  - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою Путивльської центральної районної лікарні

на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 19 вересня 2006 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до Путивльської центральної

районної лікарні про стягнення заробітної плати,-

встановила:

В апеляційній скарзі Путивльська ЦРЛ посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Путивльського районного суду Сумської області від 19 вересня 2006 року, яким позов задоволено: стягнуто на з Путивльської ЦРЛ на користь ОСОБА_3 82 грн. 57 коп., а також стягнуто з відповідача 51 грн. судового збору в дохід держави та ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. Вказує, що рішення суду не відповідає ст. 122 КЗпП України та постанові КМУ від 28 червня 1997 року № 695 "Про гарантії і компенсації працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва", оскільки положеннями вказаних нормативних актів передбачено збереження середньої заробітної плати лише за основним місцем роботи за час навчання.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 працює в Путивльській ЦРЛ на посаді завідуючого терапевтичним відділенням, крім того на 0,25 посадового окладу лікарем-терапевтом в цьому ж відділенні.

Вся виконувана ним робота в ЦРЛ внесена роботодавцем як відповідний запис до трудової книжки.

З 13 лютого 2006 року по 15 березня 2006 року позивач знаходився на курсах підвищення кваліфікації і за цей час йому була нарахована та виплачена заробітна плата в сумі 969 грн. 54 коп.

Згідно довідки Путивльської ЦРЛ середньомісячний заробіток позивача складав 1052 грн. 11 коп.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши заперечення на апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно з'ясував правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, дослідив всі наявні докази в справі і дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні на підставі ст. 212 ч. 1 ЦПК України.

Доводи апелянта про те, що рішення суду не відповідає ст. 122 КЗпП України та постанові КМУ від 28 червня 1997 року № 695 "Про гарантії і компенсації працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва", оскільки положеннями вказаних нормативних актів передбачено збереження середньої заробітної плати лише за основним місцем роботи за час навчання, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки відповідачем було помилково визначено основне місце роботи позивача. Як вбачається із матеріалів справи, позивач працює в Путивльській ЦРЛ на посаді завідуючого терапевтичним відділенням, крім того, на 0,25 посадового окладу лікарем-терапевтом в цьому ж відділенні, і його основним місцем роботи є Путивльська ЦРЛ.

За таких обставин при нарахуванні та проведенні виплат, належних ОСОБА_3 в зв'язку із направленням його для підвищення кваліфікації, відповідачем необгрунтовано та невірно, всупереч вимог ст. 122 КЗпП України та підпункту "а" пункту 1 вищезазначеної Постанови КМУ від 28 червня 1997 року № 695, нарахована та виплачена середня заробітна плата лише за роботу завідуючим терапевтичним відділенням, і не враховано його роботу на 0,25 ставки лікаря-терапевта в цьому ж відділенні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам норм матеріального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Путивльської центральної районної лікарні відхилити, а рішення Путивльського районного суду Сумської області від 19 вересня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.