Справа № 22 -ц-1731                                               Головуючий у 1-й інстанції - Фоменко І.М.

Категорія - ЗО                                                           Суддя-доповідач - Ведмедь Н.І.

УХВАЛА

іменем України

26 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів               - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

та осіб, які приймають участь у справі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 жовтня 2006 року

в  справі за  позовом     Відкритого  акціонерного  товариства  «СЕЛМІ»  до  ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ВГІРФО Ковпаківського ВМ СМВ УМВС

України в Сумській області, про скасування реєстрації та виселення з гуртожитку, -

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального права, просять скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 жовтня 2006 року, яким задоволено позов ВАТ «СЕЛМІ»: виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із кімнати НОМЕР_1 гуртожитку ВАТ «СЕЛМІ», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житла та скасовано їх реєстрацію за вказаною адресою, а також стягнуто з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку в рахунок повернення судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи по 12 грн. 25 коп. з кожного, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ «СЕЛМІ». Зазначають, що після звільнення з гуртожитку проживають разом з донькою понад три роки, вчасно сплачують платежі, робили ремонт у своїй кімнаті та у місцях загального користування, іншого житла не мають.

Судом першої інстанції встановлено, що гуртожиток, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ВАТ «СЕЛМІ».

ОСОБА_3 з 01 грудня 1997 року по 15 листопада 2002 року перебувала в трудових відносинах з ВАТ «СЕЛМІ» - на посаді прибиральника території. Звільнилася з підприємства за власним бажанням.

В 1999 році згідно спільного рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету ОСОБА_3, як працівнику підприємства, була надана кімната НОМЕР_1 у вказаному гуртожитку, куди вона вселилась разом з донькою - ОСОБА_4, на підставі ордеру НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_3.

Після припинення трудових відносин з ВАТ «СЕЛМІ» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кімнату в гуртожитку не звільнили, продовжують мешкати по теперішній час.

На сьогодні у ВАТ «СЕЛМІ» є необхідність у забезпеченні житлом молодих спеціалістів підприємства.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши заперечення на апеляційну скаргу відповідача, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно з'ясував правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, дослідив всі наявні докази в справі і дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні на підставі ст. 212 ч. 1 ЦПК України, а тому дійшов вірного висновку задовольнивши позов ВАТ «СЕЛМІ» про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Посилання апелянтів на те, що кімната у гуртожитку є їх постійним місцем проживання та вони мають право в ній проживати і бути зареєстровані, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки воно носить загальний характер і не підтверджено всупереч вимог ст. 60 ч. 1 ЦПК України жодними конкретними доказами. Порушення вимог чинного житлового законодавства судом першої інстанції при задоволенні вимоги ВАТ «СЕЛМІ» щодо виселення відповідачів -працівників, що припинили трудові відносини з цим підприємством, колегією суддів не вбачається і матеріалами справи не підтверджується, оскільки спірне жиле приміщення знаходиться на балансі позивача, який як власник має право розпоряджатися належним йому майном.

Згідно ст. 132 ЖК України правові підстави для проживання відповідачів у вказаному гуртожитку, на думку колегії суддів, відсутні.

Доводи апелянтів стосовно того, що вони проживають у спірному приміщенні понад три роки після звільнення, внаслідок чого позивачем пропущений строк позовної давності стосовно вимог про їх виселення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у ВАТ «СЕЛМІ» в даний час виникла необхідність у забезпеченні житлом молодих спеціалістів, і не маючи такої можливості внаслідок зайняття кімнати гуртожитку відповідачами, позивач для захисту свого права звернувся до суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам норм матеріального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 жовтня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.