Справа №22-ц-1721   2006р.                                        Головуючий у 1-й інстанції  Прокудіна Н.Г.

Категорія 21                                                                Суддя-доповідач                       Смирнова Т.В.

УХВАЛА іменем України

26 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

та осіб, які беруть участь у справі - позивачки, її представника,

представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ряснянське», про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 07 лютого 1985 року працювала в колгоспі ім. Леніна (ТОВ «Ряснянське»), звідки 11 вересня 1996 року була звільнена в зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності. 22 червня 1996 року під час роботи з нею стався нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала виробничу травму правої руки з подальшою ампутацією. За результатами розслідування нещасного випадку складено акт за формою Н-1 від 24 червня

1996  року. Згідно акту огляду МСЕК від 11 вересня 1996 року ступінь втрати

професійної працездатності склала 80%, при наступних оглядах 23 вересня

1997    року МСЕК підтвердила свій діагноз, встановлено третю групу

інвалідності. Зазначаючи, що у зв'язку з травмою позивачка у молодому віці

стала інвалідом, відчуває біль, їй спричинено тяжкі моральні страждання,

ОСОБА_1 просила стягнути з Фонду соцстрахування 50 000 грн. на

відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Зарічногорайонного суду м. Суми від 17 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з відділення Фонду соцстрахування 12 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі Фонд соцстрахування просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

Так, апелянт вважає, що Фонд соцстрахування є неналежним відповідачем, оскільки на момент заподіяння шкоди були чинними Правила відшкодування власником підприємства шкоди, спричиненої працівнику ушкодженням здоров'я, а Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві» ще не був прийнятий, а тому шкоду повинно відшкодовувати підприємство.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, який підтримав доводи скарги, заперечення проти скарги позивачки та її представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 07 лютого 1985 року працювала в колгоспі ім. Леніна, який в подальшому був реорганізований в колективне сільськогосподарське підприємство, пізніше - в сільськогосподарське акціонерно-пайове товариство. 11 вересня 1996 року позивачка була звільнена з роботи у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.

22 червня 1996 року стався нещасний випадок, в результаті якого позивачка отримала травму правої руки з подальшою ампутацією. За результатами розслідування нещасного випадку складено акт за формою Н-1 від 24 червня 1996 року. Згідно акту огляду МСЕК від 11 вересня 1996 року ступінь втрати професійної працездатності склала 80%, при наступних оглядах 23 вересня 1997 року МСЕК підтвердила свій діагноз, позивачці встановлено третю групу інвалідності. 26 жовтня 1998 року висновком МСЕК позивачці встановлено 60% втрати працездатності та третя група інвалідності безстроково.

Судом першої інстанції також встановлено, що підприємство створило неналежні умови праці, що підтверджується актом розслідування причин нещасного випадку на виробництві: порушення правил техніки безпеки, порушення технологічного процесу, робота з відключеним захисним електроблокуванням (на захисному блокуванні встановлена гиря).

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність моральної шкоди, заподіяної позивачці внаслідок нещасного випадку, оскільки ОСОБА_1 надала достатньо доказів своїх моральних страждань: вона стала інвалідом у молодому віці, втратила праву руку, позбавлена можливості доглядати сім'ю, вести домашнє господарство, має значні обмеження в життєдіяльності, відчуває дискомфорт у свободі рухів та незручність у спілкуванні.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта і погоджується з висновком суду першої інстанції, що завдану позивачці моральну шкоду повинен відшкодовувати Фонд соцстрахування, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено відшкодування такої шкоди особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати.

Позивачка раніше не отримувала виплат в рахунок відшкодування моральної шкоди, а тому має право на таке відшкодування за рахунок Фонду соцстрахування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 жовтня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.