Справа № 22-Ц-1703 2006 р.                          Головуючий у 1-й інстанції - Литовченко Н.О.

Категорія 34                                                   Суддя-доповідач - Хвостик С.Г.

УХВАЛА іменем України

2006 року грудня 26 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого                Рибалки В.Г.,

суддів                            Хвостика С.Г.,

Криворотенка В.І. з участю секретаря судового засідання       Чуприни В.І.

та осіб, які приймають участь у справі: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 24 жовтня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зменшення розміру сплати аліментів,

встановила:

28 серпня 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом і, посилаючись на тяжку хворобу, викликану ножовим пораненням у 2000 році, в зв'язку з чим значно погіршився його матеріальний стан, так як він втратив постійний заробіток, змушений зароблені випадковою працею кошти витрачати на своє лікування, тому просив суд зменшити розмір аліментів, визначених судом у 1996 році на утримання двох дітей і стягнутих на користь ОСОБА_3, а також просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, що утворилась з 2000 року у зв'язку з обставинами, що мають істотне значення.

Ухвалою Тростянецького районного суду від 24 жовтня 2006 року провадження у справі в частині вимоги про зменшення розміру аліментів закрито у зв'язку з відмовою позивача від цієї вимоги позову і прийняття відмови судом.

Рішенням цього ж суду від 24.10.2006 року в задоволенні вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментам відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити його вимогу про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, так як суд не врахував тяжкий матеріальний стан, викликаний заподіянням йому тяжкого тілесного ушкодження і відсутністю коштів для ліквідації заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення представника позивача і відповідачки, перевіривши рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим судом і стверджується матеріалами справи, станом на 1 серпня 2006 року у позивача ОСОБА_1 утворилась заборгованість за аліментами в сумі 6626 грн. (а.с. 16), які він зобов'язаний сплачувати відповідно до постанови судді Тростянецького районного суду Сумської області від 6.12.1996 року з усіх видів його заробітку, щомісячно, у розмірі 1/3 частини на утримання двох дітей, 1990 та 1992 років народження, до їх повноліття і сплачувати аліменти матері дітей ОСОБА_3( а.с.62).

З 2001 року позивач не сплачував аліменти (а.с.56) і з того часу він неодноразово перебував на лікуванні. 15 травня 2006 р. йому встановлена третя група інвалідності від загального захворювання (а.с.4).

26 листопада 2000 року відносно нього вчинений злочин із застосуванням ножа, внаслідок чого йому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження і на його користь за вироком суду від 19.02.2001 p., який набрав чинності з 29,03.2001 р. (а.с.99-100, 101-102), з винної особи стягнута моральна шкода в сумі 8000 грн.

Вказане стягнення на даний час не виконано (а.с.98).

Незважаючи на попередження виконавчої служби про щомісячну сплату аліментів, про що йдеться у вироку Тростянецького районного суду від 3 жовтня 2005 року (а.с.63-64), позивач ОСОБА_1 продовжував ухилятись від сплати аліментів на утримання дітей, внаслідок чого виникла велика сума заборгованості. Тому судом він був визнаний винним у вчиненні вказаного злочину за ст. 164 ч.1 КК України і засуджений до громадських робіт.

Враховуючи, що позивач в суді не довів, що заборгованість за аліментами виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або за інших обставин, що мають істотне значення, а встановлені судом обставини такими не являються, тому обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для повного або часткового звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують і не містять посилань на такі порушення законодавства, що б могло бути підставою для зміни чи скасування рішення.

Зокрема, посилання позивача на третю групу інвалідності та необхідність для витрачання коштів для постійного лікування є безпідставними, так як встановлена група інвалідності не позбавляє його права працювати, хоча й без застосування важкої фізичної праці та робіт, пов'язаних з пилом (а.с.4). Крім того, він є стягувачем по моральній шкоді за вчинений відносно нього злочин, до того ж, як вбачається з вироку від 3.10.2005 p., він мав можливість постійно сплачувати аліменти на дітей, коли працював і мав інші доходи, але злісно ухилявся від цього.

Таким чином, на думку колегії суддів, вказані апелянтом обставини не можуть бути поважними чи істотними, які б позбавляли його можливості своєчасно платити аліменти, піклуючись при цьому за своє здоров'я.

Висновок суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 належним чином мотивований і підтверджується дослідженими доказами, яким дано належну оцінку.

Отже, як законне і обґрунтоване рішення суду необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Тростянецького районного суду від 24 жовтня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.