Справа № 22-ц-11 2006р.                            Головуючі у 1-й інстанції:   Терещенко O.I.

Категорія 43                                                   Суддя-доповідач                    Данильченко Л.О.

УХВАЛА

іменем України

26 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Данильченко Л.О., Ільченко О.Ю.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційними скаргами

·  Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго» в особі Конотопського районного відділення «Енергозбут»,

·  Відкритого акціонерного товариства «Сумигаз» в особі Конотопського управління по експлуатації газового господарства

на рішення Конотопського районного суду Сумської області від 29 жовтня 2003 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Конотопського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Сумигаз», Конотопського районного відділення «Енергозбут» ВАТ «Сумиобленерго», виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Конотоп, ТОВ ЖЕД «Південна» м. Конотоп, третя особа: територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області,

про захист порушених прав.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Конотопського районного суду від 29 жовтня 2003 року позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано незаконними дії відповідачів Конотопського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Сумигаз», Конотопського районного відділення «Енергозбут» ВАТ «Сумиобленерго», виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Конотоп, ТОВ ЖЕД «Південна» м. Конотоп в частиш перерахунку з 50-відсоткової знижки плати за займане ОСОБА_1 та членами її сім'ї житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію) (а.с.21-22).

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 09 лютого 2004 року апеляційні скарги ВАТ «Сумиобленерго», ВАТ «Сумигаз» задоволені, рішення Конотопського районного суду від 29 жовтня 2003 року скасоване, постановлене нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову (а.с.76-77).

Ухвалою Верховного Суду України від 10 квітня 2006 року касаційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення апеляційного суду Сумської області від 09 лютого 2004 року залишено без зміни.

В червні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду Сумської області із заявою про перегляд в зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Сумської області від 09 лютого 2004 року, оскільки Рішенням Конституційного суду України від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ч. З ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України н 2003 рік», з огляду на яке було постановлено рішення апеляційного суду Сумської області від 09 лютого 2004 року, що переглядається.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 15 серпня 2006 року заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Сумської області від 09 лютого 2004 року задоволено.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 09 лютого 2004 року в даній справі скасоване.

Справа повернута до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення, оскільки при вирішенні спору в суді першої інстанції не було ухвалене рішення стосовно однієї з позовних вимог.

Додатковим рішенням Буринського районного суду від 26 жовтня 2006 року зобов'язано ВАТ «Сумигаз» в особі Конотопського управління з експлуатації газового господарства, ВАТ «Сумиобленерго» в особі Конотопського районного відділення «Енергозбут», ТОВ ЖЕД «Південна» м Конотоп, виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Конотоп надавати ОСОБА_1 50-відсоткову знижку по оплаті за житло та спожитих нею і членами її сім'ї комунальних послуг (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) з 01 січня 2002 року, здійснивши при цьому відповідний перерахунок з 100-відсоткової оплати.

Додаткове рішення Буринського районного суду від 26 жовтня 2006 року не оскаржувалось сторонами в апеляційному порядку.

Оскільки рішення апеляційного суду Сумської області від 09 лютого 2004 року в даній справі скасоване за нововиявленими обставинами, а додаткове рішення Буринського районного суду від 26 жовтня 2006 року в даній справі не оскаржувалось сторонами, тому колегія суддів здійснює перегляд в апеляційному порядку тільки рішення Конотопського районного суду від 29 жовтня 2003 року в межах апеляційних скарг ВАТ «Сумиобленерго», ВАТ «Сумигаз», які оскаржили рішення Конотопського райсуду від 26 жовтня 2003 року.

В апеляційних скаргах ВАТ «Сумиобленерго» в особі Конотопського районного відділення «Енергозбут», ВАТ «Сумигаз» в особі Конотопського управління по експлуатації газового господарства просили скасувати рішення Конотопського районного суду від 29 жовтня 2003 року та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апелянти зазначають, що забезпечення виконання запроваджених діючим законодавством України пільг суддям покладено не на надавачів житлово-комунальних послуг, а на державу в особі її уповноважених органів, і вважають, що витрати на пільгове матеріальне і побутове забезпечення суддів повинні здійснювались за рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області. Крім того, апелянт ВАТ «Сумигаз» зазначає, що судом не враховано положення ст. 59 Закону України « Про Державний бюджет України на 2003 рік».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 14 червня 2002 року працює суддею, проживає із членами своєї сім'ї в квартирі АДРЕСА_1. Із січня 2003 року відповідачі нараховують їй оплату за житло та комунальні послуги в 100-відсотковому обсязі.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянтів і погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення прав позивачки, оскільки висновок суду ґрунтується на нормах Конституції і Законів України.

Так, відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджету України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Відповідно до ч. З ст. 11 Закону України «Про статус суддів» гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України. Ця норма Закону повністю узгоджується з положеннями ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Абзацом другим пункту дев'ятого цього ж Закону передбачено, що суддям надається 50-відсоткова знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном).

Частиною 3 ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», на який посилаються апелянти, було встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які згідно з Законами України мають право окремі працівники бюджетних установ щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія),..., надаються у разі, якщо грошові доходи цих працівників менше величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) зробив висновок, що положення частини першої статті 129, частини першої статті 130 Конституції України в взаємозв'язку із положеннями статей 11, 44 Закону України «Про статус суддів» створюють механізм захищеності судової влади, який Верховна Рада повинна враховувати, приймаючи Державний бюджет України на відповідний фінансовий рік.

В Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (в справі про незалежність суддів як складову їх статусу) наголошено, що не допускається зниження гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Крім цього, що стосується безпосередньо гарантій та пільг, зокрема з оплати комунальних послуг, у 2003 році, то Рішенням Конституційного Суду України від 17 березня 2994 року № 7-рп/2004 визнано неконституційними положення частин третьої, четвертої статті 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» в частині надання пільг, компенсацій та гарантій щодо знижки плати за комунальні послуги, тощо, в разі, якщо доходи працівників, які мають ці пільги, менше величини прожиткового мінімуму.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав позивачки при нарахуванні оплати за житло та комунальні послуги у 100-відсотковому розмірі, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

На підставі ст.ст. 130 Конституції України, ст. 11, 44 Закону України «Про статус суддів», рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року № 7-п/2004, керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго» в особі Конотопського районного відділення «Енергозбут», Відкритого акціонерного товариства «Сумигаз» в особі Конотопського управління по експлуатації газового господарства відхилити.

Рішення Конотопського районного суду Сумської області від 29 жовтня 2003 року даній справі залишити без змін.

Дана ухвала апеляційного суду та рішення місцевого суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення ухвали.