АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА іменем України
25 грудня 2006 року. м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі головуючого судді Расевича СІ., суддів Русинчука М.М. та Здрилюк О.І. при секретарі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності незаконною за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1; представник позивача - ОСОБА_2; відповідач - Міністерство внутрішніх справ України;
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УМВС); представник третьої особи - Бутейко Микола Миколайович.
Колегія суддів
встановила:
Постановою Луцького міськрайонного суду від 24 жовтня 2006 року в позові ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності незаконною відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 28 лютого 2005 року та 10 березня 2005 року звертався до відповідача із зверненнями, в яких вимагав дати відповідь про результати розгляду його скарги про безпідставне звільнення з органів внутрішніх справ.
З приводу звернень ОСОБА_1 висновками УМВС України у Волинській області від 22 квітня 2005 року, 10 червня 2005 року та департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України від 8 лютого 2005 року був підтверджений факт проведення перевірок з приводу неправомірного звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Про результати службових перевірок позивача було повідомлено листами УМВС України у Волинській області від 25 квітня 2005 року та МВС України від 8 квітня 2005 року.
Відповідно до вимог п. 40 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29
Справа № 22-а-302/06 Головуючий в 1 інстанції Костюкевич O.K.
Категорія - спори щодо оскарження рішень, Доповідач Расевич СІ.
дій або бездіяльності інших органів
виконавчої влади, їх посадових або
службових осіб
2 липня 1991 року, кожна особа рядового або начальницького складу має право оскаржити неправомірні щодо неї дії начальників з питань і в порядку, передбачених чинним законодавством.
При звільненні із служби в органах внутрішніх справ за ініціативою адміністрації у разі відхилення скарги з цього приводу вищестоящими в порядку підлеглості службовою особою чи органом звільнений працівник органів внутрішніх справ має право оскаржити звільнення в суд.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за підпунктом „є" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача зі скаргами про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ. В подальшому ОСОБА_1 звертався з письмовими зверненнями, щодо неналежного розгляду та не надання відповіді по вищеназваних скаргах відповідачем, що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
Порядок розгляду таких скарг регулювався Главою 6 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР, що діяв на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин. Тому відповідач, даючи відповіді з приводу звернень та скарг позивача діяв відповідно до чинного на той час законодавства.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на те, що на дані правовідносини поширюється Закон України „Про звернення громадян" є безпідставним і до уваги братися не може.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність вимог позивача і правомірно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у постанові.
Постанова ухвалена з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права та на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2006 року в даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий С.І.Расевич