Судове рішення #361490
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА іменем    України

25 грудня 2006 року.                                                                                               м. Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі головуючого судді Расевича СІ., суддів Русинчука М.М. та Здрилюк О.І. при секрета­рі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності незаконною за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постано­ву Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1; представник позивача - ОСОБА_2; відповідач - Міністерство внутрішніх справ України;

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Мі­ністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УМВС); представник третьої особи - Бутейко Микола Миколайович.

Колегія суддів

встановила:

Постановою Луцького міськрайонного суду від 24 жовтня 2006 року в позові ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності незаконною відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, покликаючись на порушення судом норм матеріа­льного та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 28 лютого 2005 року та 10 бере­зня 2005 року звертався до відповідача із зверненнями, в яких вимагав дати відповідь про ре­зультати розгляду його скарги про безпідставне звільнення з органів внутрішніх справ.

З приводу звернень ОСОБА_1 висновками УМВС України у Волинській об­ласті від 22 квітня 2005 року, 10 червня 2005 року та департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України від 8 лютого 2005 року був підтверджений факт проведення перевірок з приводу неправомірного звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Про результати службових перевірок позивача було повідомлено листами УМВС України у Волинській області від 25 квітня 2005 року та МВС України від 8 квітня 2005 ро­ку.

Відповідно до вимог п. 40 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29

Справа     22-а-302/06                                          Головуючий в 1 інстанції Костюкевич O.K.

Категорія - спори щодо оскарження рішень,         Доповідач Расевич СІ.

дій або бездіяльності інших органів

виконавчої влади, їх посадових або

службових осіб

 

2 липня 1991 року, кожна особа рядового або начальницького складу має право оскаржити неправомірні щодо неї дії начальників з питань і в порядку, передбачених чинним законо­давством.

При звільненні із служби в органах внутрішніх справ за ініціативою адміністрації у разі відхилення скарги з цього приводу вищестоящими в порядку підлеглості службовою особою чи органом звільнений працівник органів внутрішніх справ має право оскаржити зві­льнення в суд.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за підпунктом „є" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач неодноразово звертався до від­повідача зі скаргами про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ. В подальшому ОСОБА_1 звертався з письмовими звернення­ми, щодо неналежного розгляду та не надання відповіді по вищеназваних скаргах відповіда­чем, що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.

Порядок розгляду таких скарг регулювався Главою 6 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР, що діяв на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин. Тому відповідач, даючи відповіді з приводу звернень та скарг пози­вача діяв відповідно до чинного на той час законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на те, що на дані правовідносини поширюється Закон України „Про звернення громадян" є безпідставним і до уваги братися не може.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпід­ставність вимог позивача і правомірно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у по­станові.

Постанова ухвалена з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права та на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без за­доволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2006 року в даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий         С.І.Расевич

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація