Справа № 22ц - 1139/06 Головуючий у 1 інстанції Савицька Н.В.
Категорія: 44 Доповідач Александрова М.А.
апеляційний суд волинської області
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня 21 дня місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Александрової М.А.,
суддів Свистун О.В., Шевчук Л.Я.
при секретарі Гордійчук І.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» про відшкодування доходів від набуття земельної ділянки без достатньої правової підстави за апеляційною скаргою відповідача - відкритого акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» на рішення Луцького міськрайонного суду від 12 жовтня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - відкрите акціонерне товариство «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»,
представники відповідача - Юнчик Ольга Михайлівна, Башук Микола Петрович, Приступа Наталія Степанівна.
Колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі відповідач - відкрите акціонерне товариство «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від 12 жовтня 2006 року і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Зазначеним рішенням суду першої інстанції задоволено позов ОСОБА_1 і стягнуто з відповідача на користь позивача 3664 грн. 93 коп. доходів, отриманих від безпідставно набутої земельної ділянки та 51 грн. судових витрат.
Відповідач вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права і висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.
Так, судом не визначений час протягом якого відповідач безпідставно
користувався земельною ділянкою і за який час підлягають стягненню доходи в
користь позивача. Факт безпідставного користування відповідачем земельною
ділянкою встановлений рішенням суду від 27 жовтня 2005 року, а на цю дату
земельна ділянка вже була повернута.
Хоч судом правомірно встановлено, що позивач попередила відповідача 9 листопада 2004 року про небажання продовжувати договір оренди, однак зроблено невірний висновок, що відповідач і після цього продовжував використовувати земельну ділянку. З листопада 2004 року по травень 2005 року земельна ділянка не використовувалася відповідачем, однак позивач не звернулася в землевпорядну організацію для встановлення меж земельної ділянки в натурі і лише після того як відповідач посіяв цукрові буряки позивач звернулася з позовом до суду про повернення земельної ділянки.
Крім того, позивач не має права на відшкодування збитків заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, оскільки межі земельної ділянки встановлені в натурі лише 10 квітня 2006 року. Суд необгрунтовано не врахував понесених відповідачем витрат.
Безпідставним є застосування ст.1214 ЦК України, оскільки слід застосувати ст.156 п. «д» ЗК України.
Позивач та її представник апеляційну скаргу заперечують.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без зміни з наступних підстав.
Згідно ст.61 ч.З ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» про повернення земельної ділянки встановлено, що між сторонами 1 січня 2003 року укладено договір оренди земельної частки (паю) розміром 0,85 умовних кадастрових гектарів на строк до 1 січня 2005 року. Не дивлячись на те, що позивач 9 листопада 2004 року попередила відповідача про небажання продовжувати договір оренди, відповідач не повернув земельної ділянки, а продовжував її використовувати, засіявши її у 2005 році. В серпні 2003 року позивач одержала державний акт на право приватної власності на землю - земельну ділянку площею 0,74 га на території Чаруківської сільської ради Луцького району для ведення особистого селянського господарства.
Зазначеним судовим рішення зобов'язано відповідача повернути позивачеві земельну ділянку розміром 0,74 га, яку відповідач використовував з 1 січня 2005 року без будь-якої правової підстави.
Отже, рішенням суду від 27 жовтня 2005 року, яке набрало законної сили, встановлений факт набуття чи збереження відповідачем майна - земельної ділянки протягом 2005 року без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч.І ст. 1214 України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Судом встановлено, що на належній позивачеві земельній ділянці розміром 0,74 га відповідач у 2005 році засіяв і зібрав врожай цукрових буряків. З врахуванням середньої врожайності буряків у 2005 році - 231,43 ц з 1 га і ціни за 1 тонну буряків - 214 грн., суд правильно визначив розмір отриманих відповідачем доходів внаслідок зберігання у себе земельної ділянки без достатньої правової підстави.
Згідно абз.2 ч.І ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Однак, відповідач в даній справі не вимагав відшкодування зроблених ним витрат на обробіток земельної ділянки від часу, з якого він зобов'язаний повернути доходи, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на незаконність рішення з тих підстав, що судом не враховані понесені відповідачем витрати, безпідставні.
Рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.308, 313, 314, 315, 209 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача - відкритого акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 12 жовтня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий М.А.Александрова