ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 р. | № 34/290 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
Плюшка І.А. –головуючий у засіданні (доповідач), |
Панченко Н.П., Самусенко С.С., |
розглянувши касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” |
на рішення | господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2006р. |
та постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2006р. |
у справі | №34/290 господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Промислово-фінансова корпорація “Єдині енергетичні системи України” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” |
про | стягнення 4 488 269,53 грн. за контрактом на поставку труб та дизпалива |
за участю представників:
- Позивача: Савлюк М.О. (дов. від 28.12.2005р. б/н);
- Відповідача: Новіков М.О. (дов. від 29.12.2004р. №58-14/18888)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2006р. у справі №34/290 позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Промислово-фінансова корпорація “Єдині енергетичні системи України” 3 595 099,04 грн. –боргу, 20 425,47 грн. –витрат на держмито, 94,52 грн. витрат пов’язаних з ІТЗ, в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2006р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Відкрите акціонерне товариство “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у позові відмовити.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесені оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 03.01.1996 р. між закритим акціонерним товариствам з іноземними інвестиціями “Промислово-фінансова корпорація “Єдині енергетичні системи України” (надалі Позивач) та відкритим акціонерним товариством “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (надалі –Відповідач) було укладено контракт № 51.
09.06.1998 р. між сторонами була укладена угода за № 140с-98, згідно з якою між сторонами був зафіксований борг по контракту № 51 від 03.01.1996 р. Відповідача перед позивачем у розмірі 2 341 718 гривень 95 копійок (в національній валюті), що становить у доларовому еквіваленті на дату укладення вищевказаної угоди у розмірі 1 137 861, 49 доларів США.
Пунктом 1 цієї угоди зазначено, що грошові зобов’язання боржника вважаються вираженими в національній валюті України, в сумі, еквівалентної величини, визначеної в іноземній валюті по курсу Національного банку на момент підписання угоди.
Згідно п. 2 даної угоди, у випадку, коли всі зобов’язання боржника, або його частина, виражені за правилами п. 1 цієї угоди будуть припинятися, для визначення вартостей буде застосовуватися курс НБУ на момент, коли всі зобов’язання, або його частина, виражені в такому еквіваленті, будуть вважатися такими, що закінчилися.
Відповідач погасив вищевказаний борг частково, а саме у вексельному вигляді на загальну суму у розмірі 425 960, 69 доларів США, внаслідок чого несплаченою залишилися заборгованість в сумі 711 900, 80 доларів США.
Як видно з оспорюваних судових рішень, задовольняючи позов частково суди виходили з наступного.
Угодою 140с-98 від 09.06.1998 р. не були встановлені строки погашення боргу. Позивач 03.01.2006 р. надіслав Відповідачу вимогу за № 8/285 про погашення боргу на суму 3 595 099, 04 грн. У зв`язку з тим, що Відповідач не виконав вимогу до 10.01.06 р., на думку судів першої та апеляційної инстанцій відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України Позивач дізнався про своє порушене право після 10.01.06 р. Відповідно правовідносини сторін з урахуванням прострочення строку позовної давности судами не розглядались.
Однак, з такими висновками судів першої та апеляційної инстанцій погодитись не можна з таких підстав.
Позивач, на виконання вимог суду за результатами судового засідання від 19 січня 2006 р., в своєму листі від 30.01.2006 р. №8/15, повідомив про виставлення в період квітень-липень 1997 р. Відповідачу до сплати рахунків по контракту № 51 від 03.05.1996 р. (рахунки-фактури на суму 211970,41 452566,85 31475,91 дол. США відповідно). Ці рахунки не були сплачені. Зазначене також міститься у вимозі Позивача про оплату від 03.01.2006 р. № 8/285.
З урахуванням вищенаведеного, судова коллегія приходить до висновку про те, що позовна давність щодо стягнення 211970,41 дол. США сплинула 10.07.2000 р., щодо стягенння 452566,85 дол. США позовна давність сплинула 10.06.2000 р., а щодо стягнення 31475,91 дол. США позовна давність сплинула 10.05.2000 р.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, не вірно застосували ст. 71, 76 ЦК УРСР, ст. 257, 260 ЦК України, що призвело до неправильної кваліфікації (визначення) як строку з якого виникло права на позов так і строку з якого почався перебіг позовної давності.
А тому, при розгляді позовної заяви судом першої інстанції не були розглянуті як клопотання Позивача про поновлення строку позовної давності так, відповідно, не була розглянута заява Відповідача про застосування строку позовної давности (ст. 267 ЦК України).
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, при вирішенні спору не досліджували чи були причини пропуску строку позовної давності поважними та не витребував відповідних доказів.
Вказані порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неповного з’ясування обставин справ, в зв’язку з чим було прийнято спірне рішення. Оскільки допущені порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції рішення по справі підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому суду першої інстанції під час розгляду справи слід врахувати наступне.
Як вбачається з позовної заяви Позивача та матеріалів справи Позивач пропустив строк позовної давностї. Позивач у якості поважної причини пропуску позовної давности посилається на вилучення у нього документів правоохоронними органами у зв`зку з розслідуванням кримінальної справи. В той же час, вилучення документів під час розслідуванням кримінальної справи регламентовано ст. 186 Кримінально-процесуального Кодексу України, яка передбачає, що всі вилучені документи мають бути перелічені в протоколі обшуку або виїмки. А тому, суд першої інстанції при розгляді справи, повинен витребувати відповідні протоколи обшуку або виїмки від Позивача, після аналізу яких і визначити наявність (відсутність) поважних причин пропуску позовної давності.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Відкритого акціонернего товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” задовольнити частково.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2006р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2006р. скасувати.
3.Справу №34/290 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий, суддя І. Плюшко
Судді Н. Панченко
С. Самусенко