АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження №22ц/790/2468/14 Головуючий 1 інст. - Іванова І.В.

Справа №639/8210/13-ц Доповідач - Крилова Т.Г.

Категорія: право власності

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Крилової Т.Г.

Суддів - Маміної О.В.

- Кірсанової Л.І.

при секретарі - Карамишевій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В обґрунтування позову посилався на те, що Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради ОСОБА_2, ОСОБА_5 було видане свідоцтво про право власності на житло від 27 липня 2000 року за реєстром №6-00-221080, зареєстроване у КП «ХМБТІ» 11 серпня 2000 року за № П-6-2338.

За вказаним свідоцтвом йому та його матері належить на праві спільної сумісної власності 25/100 частин комунальної квартири № 29 з відповідною частиною місць спільного користування, що знаходиться у АДРЕСА_1.

38/100 частин цієї комунальної квартири належали на праві власності ОСОБА_6, а інші 37/100 частин спірної квартири - ОСОБА_7 та ОСОБА_4

На підставі домовленості між усіма співвласниками склалося таке фактичне користування приміщеннями комунальної квартири: приміщення № 8 (жила кімната) - в користуванні ОСОБА_6, приміщення № 10, 11 (жилі кімнати) - в користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_4, приміщення № 7 (жила кімната) - в користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_2, приміщення 1-:-3, 5, 6, 12 - місця спільного користування.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Стосовно того, чи отримала ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на спадщину, йому невідомо.

В січні 2000 року ОСОБА_4 виписалася із спірної квартири, усно залишила належні їй 37/100 часток квартири йому та його матері у власність, повідомивши, що їде до родичів у Росію і ця квартира їй не потрібна, тому, залишає її їм. Передала йому ключі від своїх кімнат та фотокопію її пенсійного посвідчення. Починаючи з 2000 року ОСОБА_2 проживає в кімнатах, що належали сім'ї ОСОБА_4 та здійснює поточний ремонт, сплачує житлово-комунальні послуги. Після смерті батьків він фактично володіє та користується квартирою № 29 в цілому. Враховуючи, що відмову від права власності на їх користь ОСОБА_4 належним чином у встановленому порядку не оформила, він спробував дізнатися про її місце проживання з метою упорядкування існуючих між ними майнових відносин у позасудовому порядку, однак знайти її не уявляється можливим. Відомості про укладення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, а також про смерть ОСОБА_4 - відсутні. Докази, які додані до позовної заяви, свідчать про те, що ОСОБА_4 в 1999 році поїхала на постійне місце проживання до м. Псков РФ і не повернулася. Вважає, що він, відповідно до вимог ст. 344 ЦК України має право на 37/100 часток вказаної вище квартири, яку займали ОСОБА_4.

Просив визнати за ним право власності на 37/100 часток комунальної квартири № 29 з відповідною частиною місць спільного користування, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з чотирьох жилих кімнат, житловою площею - 70,7 кв.м., загальною площею 98,1 кв.м.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 лютого 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки не прийнято до уваги його доводи і пояснення по справі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірною є комунальна квартира АДРЕСА_1, де 37/100 частин цієї квартири належать на праві власності ОСОБА_7 та ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер, а ОСОБА_4 в 1999 році переїхала на постійне місце проживання в м. Псков, Російської Федерації.

Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України, особа яка добросовісно заволоділа майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Добросовісним володільцем майна, в розумінні вимог ч.1 ст. 344 ЦК України, є особа, яка не знала і не могла знати про те, що це майно належить іншій особі, а була впевнена, що володіє майном з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на це майно.

В даному випадку, позивач знав, що 37/100 частин спірної квартири належить на праві власності ОСОБА_4. Той факт, що ОСОБА_4 усно передала свою власність позивачу, а також те, що позивач всі ці роки сплачував комунальні послуги за співвласницю, не є підставою для визнання за ОСОБА_2 права власності на спірне житло за набувальною давністю.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий - Судді: