Справа № 22-ц-7227\2006р.
Головуючий в 1 інстанції Ганич М.Ф. Доповідач Берзіньш B.C.
УХВАЛА Іменем України
06 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді; Берзіньш B.C. Суддів: Іващенко В.В.
М»ясоєдової Т.М. при секретарі Сафіній Ф.Ф., Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Масандра» до ОСОБА_1, Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова комппанія» про відшкодування майнової шкоди, завданної ДТП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ЗАТ «Торговий дім «Масандра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1., ЗАТ «Українська транспортна страхова комппанія» про відшкодування майнової шкоди, посилаючись на те, що 24.07.2005р. з вини відповідача ОСОБА_1., який керував належним йому автомобілем «ВАЗ-21099» держномер НОМЕР_1, сталася дорожно-транспортна подія, у результаті якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль «Фольксваген- Транспортер» держномер НОМЕР_2, чим спричинено майнову шкоду. Просить стягнути з відповідачів на свою користь 80025,82грн. у відшкодування майнової шкоди з урахуванням 600грн. за транспортування пошкодженого автомобіля, а також просить стягнути 800,25грн. витрат по оплаті судового збору, 1102,24грн. за проведення експертиз та 3900грн. за надання правової допомоги.
Рішенням суду від 22.08.2006р. позов задоволено: з ОСОБА_1. на користь позивача стягнено 55035,82грн. у відшкодування майнової шкоди та 4003,71грн. судових витрат; із ЗАТ «Українська транспортна страхова комппанія» на користь позивача стягнено 24490грн. у відшкодування майнової шкоди та 1798,78грн. судових витрат; і з відповідачів стягнено також витрати на інформаційно-технічне зебезпечення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема на невідповідність висновків суду про вину ОСОБА_1 у скоєні ДТП доказам по справі, атотехнічна та товарознавча експертизи проведені з порушеннями і не є належними доказами; докази позивачем надавались з порушеннями норм ЦПК України; виплата позивачем на ремонт автомашини коштів у сумі 79425,82грн. та 600грн. за її транспортування не підтверджена належними доказами; витрати на транспортування підлягали стягненю із страхової компанії, а на автотоварознавче дослідження та автотехнічну експертизу стягненню з відповідачів не підлягали.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2. підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Обговоривши наведені у скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановлюючи рішення, суд першої інстанції виходив із обгрунтованності заявлених вимог відносно стягнення з ОСОБА_1 55035,82грн. у відшкодування майнової шкоди позивачу та з ЗАТ «Українська транспортна страхова комппанія» -24490грн.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам і не суперечать вимогам законодавства.
Так ст. 1187 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшодуванням).
По справі встановлено, що ДТП на 104км. автодороги Сімферополь-Ялта-Севастополь, в результаті якого постраждала автомашина.позивача, сталося 24.06.2005р. з вини відповідача ОСОБА_1., який керував належним йому автомобілем «ВАЗ-21099» держномер НОМЕР_1. У результаті цього ДТП було пошкоджено належний позивачу автомобіль «Фольксваген- Транспортер» держномер НОМЕР_2, чим спричинено майнову шкоду у розмірі 80239,52грн., що стверджується висновком судової автотоварознавчої експертизи від 30.06.2006р., та на транспортування пошкодженої автомашини позивача з м.Ялта до м.Сімферополя витрачено 600грн. Вина ОСОБА_1 стверджується постановою про відмову у порушені кримінальної справи від 03.08.2005р., висновком автотехнічної експертизи.
Відповідач ОСОБА_1 застрахував в ЗАТ «Українська транспортна страхова комппанія» свою цивільну відповідальність перед третіми особами 28.12.2004р. на строк до 27.12.2005р. за шкоду, заподіяну майну третіх осіб на суму 25 500грн. з урахуванням франшизи на суму 510грн., що стверджується договором страхування цивільної відповідальності власників транспортного засобу(а.с.48). Тобто, страховою виплатою забезпечено тільки відшкодування шкоди у розмірі 24 490грн.
Статтею 143 ЦПК України передбачено, що для з»ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, тощо за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначається експертиза. Відповідно до положень ст.ст.10ч.3,11ч.1,2,60ч.1,2 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подабться сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Доводи апелянта про невідповідність висновків суду про вину ОСОБА_1 у скоєні ДТП доказам по справі з посиланням на відсутність складу злочину, передбаченого ст.286 КК України, оскільки постановою про відмову у порушені кримінальної справи від 03.08.2005р.(а.с.21-22) встановлено, що ОСОБА_1 24.07.2005р. в темний час доби близько 20 годин 30 хвилин, керуючи належним йому автомобілем, рухаючись зі сторони М.Севастополя в м.Ялту, здійснюючи маневр випередження, не впорався з керуванням, не врахував дорожню обстановку, виїхав на зустрічну полосу руху, де скоїв зіткнення з автомашиною позивача під керуванням водія ОСОБА_3, яка рухалась у зустрічному напрямку. В діях водія ОСОБА_3 порушень вимог Правил дорожнього руху не встановлено. Ця постанова набрала законної сили і ніким не оспорена. Відповідно до автотехнічної експертизи дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.1.1, п.14.6 є),п. 1.5 Правил дорожнього руху; у водія ОСОБА_3 була відсутня технічна можливість запобігти зіткненню автомашин(а.с.84-87). Відмова у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 пов»язана з відсутністю складу злочину, передбаченого ст.286 КК України, а не з відсутністю порушень ним вимог Правил дорожнього руху. Доводи представника ОСОБА_1 про непритягнення Поночевнего до адміністративної відповідальності були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дана належна оцінка.
Неспроможні і доводи ОСОБА_1 та його представника про некомпетентність експертів та призначення експертиз з порушеннями вимог ЦПК України, оскільки експерт Лукьяненко CO., який проводив експертизи, має кваліфікацію судового експерта 5-го класу пр спеціальності «10.1 Дослідження обставин дорожньо-транспортних подій» та «12.2. Визначення вартості автомототранспорту, визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої володільцю ТЗ». Статтею 303ч.2 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких було зумовлено поважними причинами. Клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи в суді першої інстанції ОСОБА_1 та його представник не заявляли, на поважність причин неподання не посилались. Посилання апелянта на призначення автотехнічної експертизи з порушенням вимог ст.143 ЦПК України - за відсутності відповідної заяви представника ОСОБА_1, не можуть бути взяті до уваги, оскільки для вирішення питань, які були поставлені перед експертом, необхідні спеціальні знання. Відповідно до ч.4ст.Ю ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обв»язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню "їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Із матеріалів справи слідує, що суд обговорював в судовому засіданні питання про призначення автотехнічної експертизи, в протоколі від 28.02.2006р. зазначено, що представник ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення автотехнічної та автотоварознавської експертиз(а.с.77), зауважень на протокол до суду першої інстанції не надходило. В матеріалах справи є письмове клопотання представника ОСОБА_1 про винесення питань на судову автотехнічну експертизу(а.с.75).
Виходячи з навденего, не можуть бути взяті до уваги і доводи апелянта про недоказанність розміру матеріальної шкоди, оскільки вона встановлена висновком експерта, який не заперечено належними та допустими доказами, і розмір матеріальної шкоди не пов»язаний з реальною оплатою потерпілого ремонту автомашини. Крім того, суд стягнув з відповідачів матеріальну шкоду, спричинену автомобілю у сумі 79 425,82грн., а експертизою встановлено цей розмір - 80 239,52грн. Оспорювання апелянтом платіжних доручень та витрат на транспортування пошкодженого автомобіля позивача грунтується на припущеннях, що суперечить ст.60ч.4 ЦПК України.
Неспроможні і посилання апелянта на те, що з ОСОБА_1 необгрунтовано стягнено витрати на автотоварознавське дослідження та автотехнічну експертизу, оскільки судові витрати визначені судом в загальній сумі та не зазначено, що витрати на автотоварознавське дослідження стягнено конкретно з ОСОБА_1; сума, яка підлягала стягненню із страховика, встановлена договором між ним та Поночевним; звільнення від витрат на проведення експертизи на підставі оспорення ухвали про її призначення не передбачено законодавством.
Відповідно до ст.ст.303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ялтинького міського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2006 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду 'України на протязі двох місяців.
Судді: