ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 р. | № 47/240 |
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні (доповідач), |
Панченко Н.П., Самусенко С.С. |
розглянувши касаційну скаргу | відкритого акціонерного товариства Торговельно-фінансовий банк “Контракт” |
на рішення | господарського суду м. Києва від 25.01.2006р. |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р. |
у справі | №47/240 господарського суду м. Києва |
за позовом | відкритого акціонерного товариства “Південбудмеханізація” |
до | відкритого акціонерного товариства Торговельно-фінансовий банк “Контракт” |
третя особа | сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Кропив'янське” |
про | здійснення захисту порушеного права |
за участю представників:
- Позивача: Гоголь Д.О. (дов. від 17.01.2006р., №05/05);
- Відповідача: Бухало О.А. (дов. від 01.03.2006р., б/н);
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Південбудмеханізація” (надалі – “Позивач”) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Торговельно-фінансовий банк “Контракт” про визнання припиненим договору поруки від 03.03.2004р. №38/04 та стягнення з Відповідача витрат по сплаті державного мита - 85,00 грн. та витрат по інформаційно - технічному забезпеченню судового процесу-118,00 грн.
В обґрунтування позову Позивач посилався на збільшення Відповідачем кредитної лінії без його згоди, що призвело, внаслідок чого збільшився обсяг його як поручителя відповідальності.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2006р. у справі №47/240 в позові відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що збільшення суми зобов'язання за договором поруки від 03.03.2004р. №38/04 відбулося внаслідок укладання додаткової угоди від 09.06.2004р. №1 до договору поруки від 03.03.2004р. №38/04.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2006 у справі №47/240, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування поданої скарги Позивач посилався на положення ст. 598 Цивільного кодексу України (надалі –“ЦК України”), відповідно до якої зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом або договором, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р. у справі №47/240 апеляційну скаргу Позивача задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 25.01.2006р. у справі №47/240 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Постанова мотивована тим, що Відповідач без згоди Позивача продовжив термін повернення кредиту та збільшив його розмір, що, відповідно до ст. ст. 559, 598 є підставою для припинення поруки.
Не погоджуючись з зазначеною постановою Київського апеляційного господарського суду, Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р. та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 25.01.2006р. у справі №47/240.
В обґрунтування поданої скарги Позивач посилається вся на порушення Київським апеляційним господарським судом під час розгляду справи ст. ст. 525, 553, 559, 598 ЦК України.
Розглянувши 20.06.2006р. у судовому засіданні касаційну скаргу Відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення колегія суддів знаходить, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій в ході судового розгляду встановлено, що 02.03.2004р. між відкритим акціонерним товариством акціонерний комерційний банк розвитку малого та середнього бізнесу “Антарес” (надалі –“Банк”), правонаступником якого є Відповідач, з однієї сторони, та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Кропив'янське” (надалі –“СТОВ “Кропив'янське”) укладено кредитний договір №38/04, відповідно до умов якого Банк надав СТОВ “Кропив'янське” кредит у сумі 580000,00 грн. з оплатою 18% річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 01.03.2005р. (надалі –“Договір”).
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банк 03.03.2004р. уклав з Позивачем договір поруки №38/04, згідно з умовами якого Позивач взяв на себе обов'язок солідарно відповідати за виконання позичальником - СТОВ “Кропив'янське” зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених умовами Договору.
Додатковою угодою до Договору, від 22.03.2004р. №2 Банк збільшив розмір кредитної лінії до 1550000,00грн., а додатковою угодою від 09.06.2004р. №3 (надалі –“Додаткова угода від 09.06.2004р.”) до Договору банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування 2250000,00грн.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що додатковою угодою від 09.06.2004р. №1, укладеною між Банком і Позивачем, Позивач узгодив з Банком збільшення розміру кредитування СТОВ “Кропив'янське” на суму 2250000,00грн. з терміном повернення кредиту до 01.03.2005р.
Додатковою угодою від 22.06.2004р. №4 до Договору Банк збільшив ліміт кредитування СТОВ “Кропив'янське” до 2550000 грн., а додатковою угодою від 24.11.2004р. №7, укладеними між Банком і СТОВ “Кропив'янське”, змінено графік повернення кредиту.
З урахуванням положень додаткових угод від 30.09.2004р. №6 та від 24.11.2004р. №7 до Договору, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Відповідач без отримання згоди Позивача на збільшення розміру кредитування, збільшив розмір кредиту, наданого СТОВ “Кропив'янське” до суми 2550000,00грн., крім того, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що продовжуючи термін повернення кредиту окремими траншами банк збільшив зобов'язання Позичальника в частині оплати відсотків за користування кредитними коштами, що враховуючи положення ст. 559 ЦК України, є підставою для припинення поруки.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком Київського апеляційного господарського суду виходячи з наступного.
Відповідно ч. 2 ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Як встановлено господарським судом м. Києва під час розгляду справи та не спростовано Київським апеляційним господарським судом, відповідно до умов Додаткової угоди від 09.06.2004р, Позивач поручився відповідати за виконання третьою особою - СТОВ “Кропив'янське” зобов'язань по поверненню відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 2250000,00грн. При цьому, даною Додатковою угодою встановлено граничний розмір відповідальності позивача по зобов'язанням СТОВ “Кропив'янське” у розмірі 2250000,00грн.
Таким чином, колегія судів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що подальші зміни до Договору, які вносились до нього додатковими угодами, зокрема Додатковою угодою від 22.06.2004р. №4 року щодо збільшення позичальнику ліміту кредитування до 2550000,00грн., і які мали місце після укладання Додаткової угоди від 09.06.2004р., не впливали на розмір відповідальності Позивача за Договором, а тому, не повинні були з ним узгоджуватись.
Колегія суддів також вважає таким, що не потребував узгодження з Позивачем, - графік погашення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні Договору Банк та СТОВ “Кропив'янське”, встанови наступний графік повернення кредиту: 375000,00грн. до 30.09.2004р.; 375000,00грн. до 31.10. 2004р.; 375000,00грн. до 30.11. 2004р.; 375000,00грн. до 30.12. 2004р.; 375000,00грн. до 31.01. 2005р.; 375000,00грн. до 01.03. 2005р.
Отже, відповідно до умов Договору СТОВ “Кропив'янське” зобов'язане повернути отриманий кредит до 01.03.2005р.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що додаткова угода, якою внесено зміни до графіку погашення заборгованості, також передбачає кінцевий строк погашення заборгованості - 01.03.2005р., зокрема, 425000,00грн. - до 06.12.2004р.; 425000,00грн. - до 30.12.2004р.; 425000,00грн. - до 31.01.2005р.; 1275000,00грн. до 01.03.2005р.
Щодо твердження Київського апеляційного господарського суду, що Банк збільшив зобов'язання Позичальника в частині оплати відсотків за користування кредитом, шляхом зміни графіку здійснення окремих траншів, то колегія судів вважає за необхідне зазначити, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, додаткова угода, якою внесено зміни до графіку погашення заборгованості, укладена 24.11.2004р., тобто за чотири місяці до кінцевого строку погашення заборгованості.
Таким чином, за умови належного виконання СТОВ “Кропив'янське” зобов'язання за Договором, підписання даної угоди ніяким чином не могла вплинути на нарахування відсотків за користування позичковими коштами, оскільки відповідно до умов Договору до 30.11.2004р. СТОВ “Кропив'янське” повинно було погасити 112500,00грн., проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на день підписання додаткової угоди, якою внесено зміни до графіку погашення заборгованості, зазначена заборгованість не була погашена СТОВ “Кропив'янське”.
За таких обставин, судова колегія вважає, що додаткова угоду від 30.11.2004р., якою внесено зміни до графіку погашення заборгованості, укладена не з метою збільшення відсотків за користування кредитом, а з метою уникнення сплати СТОВ “Кропив'янське” штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору.
Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд м. Києва дійшов правильного висновку, що укладання додаткової угоди від 24.11.2004р., якою внесено міни до графіку погашення заборгованості, не призвело до збільшення обсягу відповідальності Позивача за договором поруки від 03.03.2004р. №38/04.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно дол. ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, проте, Позивачем у встановленому законом порядку не доведено, що внаслідок підписання додаткових угод до Договору щодо зміни розміру кредиту та графіку погашення заборгованості збільшився обсяг відповідальності Позивача за договором поруки від 03.03.2004р. №38/04.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 25.01.2006р. у справі №47/240 прийняте з додержанням вимог чинного законодавства, а підстав для його скасування не вбачається.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства Торговельно-фінансовий банк “Контракт” задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р. у
справі №47/240 скасувати.
3. Рішення господарського суду м. Києва від 25.01.2006р. у справі №47/240
залишити без змін.
Головуючий суддя: | І. Плюшко |
Судді: | Н. Панченко |
С. Самусенко |