Єдиний унікальний номер 236/3430/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3006/2014
Головуючий у 1 інстанції Ткачов О.М.
Доповідач - Бугрим Л.М.
Категорія 5
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.,
суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.
при секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 січня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Ямпільської селищної ради Краснолиманського району Донецької області про визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В
У грудн1 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до територіальної громади в особі Ямпільської селищної ради Краснолиманського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування . В обгрунтуваня позову вона посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2, який постійне проживав у АДРЕСА_1. Після його смерті залишилось спадкове майно , яке складається з житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .З приводу прийняття спадщини вона звернулась до нотаріальної контори,однак , постановою державного нотаріуса Краснолиманської державної нотаріальної контори від 14.12. 2013 року № 3711/02-31 її було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, оскільки за спадкодавцем ОСОБА_2 не було зареєстроване право власності на вказаний житловий будинок в БТІ м. Слов»янська .Між тим , згідно з виписки з погосподарської книги № 5 за період з 1955-1957 року спірний будинок значився за її чоловіком ОСОБА_2, відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 на житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 , тобто чоловік був власником спірного житлового будинку. Згідно технічного паспорту спадковий будинок було побудовано у 1956 році На той час реєстрація житлових будинків здійснювалась у погосподарських книгах сільських рад. Після смерті чоловіка вона є єдиним спадкоємцем першої черги . На час смерті чоловіка вона проживала разом з ним за однією адресою і від спадщини не відмовлялась. Оскільки її право на спадщину не визнається і вона не може надати свідоцтво про право власності на жилий будинок , просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на жилий будинок ,розташований у АДРЕСА_1.
Рішенням суду у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
На вказане рішення суду позивачкою була подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вона посилалась на те, що судом дана невірна оцінка доказам , не враховано , що право власності на чоловіка було зареєстровано в установленому законом порядку і запис в погосподарській книзі селище Закітне про відкриття особового рахунку на гр. ОСОБА_2 підтверджує факт того , що саме він був власником домоволодіння , яке розташоване в АДРЕСА_1. Документів про виділення земельної ділянки правлінням колгоспу ім. Жданова на ім'я її чоловіка для будівництва жилого будинку не збереглись. Згідно з архівним витягом з протоколу засідання правління колгоспу імені Жданова від 11.05.1956 року її чоловікові ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка для будівництва жилого будинку . У вказаному жилому будинку вона прожила з чоловіком все своє життя. Тридцять років вона працювала у колгоспі імені Жданова і іншого житла вона не має. Згідно з актом обстеження житлового будинку всі споруди збудовані в установленому законом порядку , самовільні будівлі відсутні. За таких обставин , вона вважала , що довела своє право на спірне майно у порядку спадкування.
У судове засідання позивачка не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В.о. голови селищної ради Воробйова Н.Д. направила на адресу апеляційного суду листа у якому просила справу розглянути у відсутність представника селищної ради , позов ОСОБА_1 просила задовольнити.
Заслухавши доповідь судді , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає . що апеляційна скарга підлягає задоволенню . рішення суду- скасуванню , а по справі слід постановити нове рішення , яким позовні вимоги задовольнити виходячи з наступного
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , що позивачка не надала переконливих доказів на підтвердження факту власності на спірний жилий будинок її чоловіка ОСОБА_2
Однак з таким висновком суду погодитись не можна , оскільки він є помилковим та таким , що не відповідає вимогам закону.
Згідно з положенням ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зокрема ,з матеріалів справи вбачається , що позивачка ОСОБА_1 15 жовтня 1950 року вступила до юридичного шлюбу з ОСОБА_2 ,який було зареєстровано Закотянською сільською радою Краснолиманського району Донецької області, що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження ( а.с. 10 ) . ОСОБА_1 з 1966 року працювала у колгоспі імені Жданова ,була членом колгоспу, що підтверджується ксерокопією її трудової книжки.. У цьому колгоспові працював також її чоловік ОСОБА_2
Згідно з архівного витягу з протоколу засідання правління колгоспу імені Жданова Закотянської сільської ради Краснолиманського району № 7 від 11 травня 1956 року на підстави заяви ОСОБА_2 йому було добавлено та виділено земельну ділянку під будівництво.( а.с.55-56).
Згідно довідки виконавчого комітету Ямпільської селищної ради у відповідності до записів у погосподарській книзі № 5 за 1955-1957 р.р. був відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 на громадянина ОСОБА_2 , який в 1956 році був власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , постійно мешкав та був зареєстрований по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 18 )
Таким чином станом на 1956 рік вказаний жилий будинок мав статус колгоспного двору.
Згідно витягу з особового рахунку НОМЕР_1 погосподарської книги голової сім'ї та власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 був гр.. ОСОБА_2 з 1956 року по день смерті. ( а.с. 62 )
Згідно технічного паспорту на вказаний жилий будинок - він є дерев'яним , збудований у 1956 році До складу доволодіння входить літня кухня, три сараї, погріб з шийкою, огорожа. Дані про наявність самовільно збудованих приміщень відсутні. ( а.с. 15-16 )
20 лютого 2014 року домоволодіння по АДРЕСА_1 було обстежено інженером архітектором ОСОБА_4, за заявою ОСОБА_1 , про що було складено відповідний акт ( а.с. 58 )
Згідно висновку комунального підприємства « Краснолиманське архітектурно - планувальне бюро» житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 знаходяться у задовільненому стані та розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні відповідно меж , які склалися в 1956 році . Житловий будинок з господарськими спорудами можливо використовувати за призначенням.( а.с. 57 ).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Ямпільської селищної ради ОСОБА_1 постійно мешкає та зареєстрована в АДРЕСА_1 .
На час возведення спірного жилого будинку діюче на той час законодавство в тому числі і цивільний кодекс УРСР , який введено в дію з 1 лютого 1923 року не вимагало обов'язкової реєстрації права власності., а тому записи у погосподарських книгах підтверджують право власності ОСОБА_2 на спірний жилий будинок.
Таким чином,апеляційний суд доходить висновку, про те, що спірний жилий будинок було збудовано на земельній ділянці виділеної колгоспом для цієї мети із земель колгоспу у відповідності до діючого на той час законодавства .
Також апеляційний суд враховує інформаційний лист Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/04/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду справ про спадкування « в якому зазначено про те, що відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (з подальшими змінами).
Як вбачається з постанови державного нотаріуса Краснолиманської держанвої нотаріальної контори від 14 грудня 2013 року свідоцтво про право на спадщину на імя ОСОБА_1 не може видано, оскільки відсутній правовстановлюючий документ , який підтверджує право власності ОСОБА_2 на жилий будинок АДРЕСА_1. З вказаних підстав ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 ( а.с. 20 )
Як вбачається із свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті позивачка як дружина померлого у відповідності з положеннями ст.1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом , а тому вона може претендувати на отримання спадщини після його смерті.
Згідно з положеннями ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець . який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину , якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. ОСОБА_1 постійно проживала разом зі спадкоємцем однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 та після його смерті не зверталась до нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини , а тому вона є особою . яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 в установленому законом порядку
З матеріалів справи вбачається , що інших осіб , які б зверталися до нотаріальної контори та заявили свої права на спадкове майно немає, а тому позивачку слід вважати єдиним спадкоємцем за законом на спадкове майно , яке залишилося після смерті ОСОБА_2
Представник Ямпільської селищної ради в особі виконуючого обов'язки Воробйової Н.Д. визнала право ОСОБА_1. на спадкове майно після смерті її чоловіка ОСОБА_2
Спадкове майно складається із жилого будинку та господарських споруд , розташованих по АДРЕСА_1. Згідно технічного паспорту на вказане домоволодіння воно складається із жилого будинку літ А-1 та господарських споруд : погріба з шийкою літ -Г, сараю літ-Б, сараю літ-Д, сараю літ.- Е, літньої кухні літ. - В, огорожі .
Таким чином, єдиною перешкодою для оформлення за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно є відсутність правовстановлюючого документу на право власності на спірний жилий будинок на ім'я спадкодавця ОСОБА_2, який не отримав свідоцтво про власність та не зареєстрував його на той час в бюро технічної інвентаризації у відповідності з Інструкцією « Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» , затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року .
Разом з тим , апеляційний суд вважає, що у даному випадку слід виходити із довідки виконавчого комітету Ямпільської селищної ради , що згідно даним особового рахунку НОМЕР_1 погосподарської книги № 5 за 1955-1957 роки головою сім'ї та власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 був гр.. ОСОБА_2 з 1956 року по день смерті.
Також апеляційний суд враховує , що на час забудови спірного жилого будинку той час в 1956 році законом не вимагалось оформлення право власності шляхом отримання свідоцтва про право власності та реєстрацію цього права.
Вказана довідка є переконливим підтвердженням того , що власником спірного житлового будинку за вказаною адресою був спадкодавець ОСОБА_2 , а тому після його смерті вказане право як спадкоємець першої черги за законом успадкувала ОСОБА_1
Вказані обставини та вимоги закону не були враховані судом першої інстанції , а тому суд дійшов помилкового висновку про відмову у позові
Виходячи з наведеного , та у відповідності з положеннями п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд вважає можливим рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення , яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та визнати за неї право власності у порядку спадкування за законом на домоволодіння ,яке складається із жилого будинку літ А-1 та господарських споруд : погріба з шийкою літ -Г, сараю літ-Б, сараю літ-Д, сараю літ.- Е, літньої кухні літ. - В, огорожі.
Керуючись ст ст. . 303, 304, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 314 , 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 січня 2014 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Ямпільської селищної ради Краснолиманського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно яке складається із жилого будинку літ А-1 та господарських споруд : погріба з шийкою літ -Г, сараю літ-Б, сараю літ-Д, сараю літ.- Е, літньої кухні літ. - В, огорожі розташованих за адресою АДРЕСА_1
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді :