Єдиний унікальний номер 230/14210/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2237/2014

Головуючий I інстанці Юшкова М.М. .

Доповідач суддя Бугрим Л.М.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бугрим Л.М.,

суддів Гапонова А.В. Халаджи О.В.

при секретарі Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 січня 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

В С ТА Н О В И В :

Рішенням Єнакієвського міського суду Донецької області були задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» ( далі банк ) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На користь банку з ОСОБА_2 було стягнута заборгованість за кредитним договором у сумі 15343 грн. 22 коп.,а також судові витрати у сумі 229 грн 40 коп.

Задовольняючі позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того , що ОСОБА_2 не виконував належним чином умови кредитного договору внаслідок чого утворилась заборгованість , яку він у добровільному порядку не погасив.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга, у якій ставиться питання про скасування рішення суду та про відмову у позові. В обґрунтування доводів апеляційної скарги він посилався на те, що з умовами кредитного договору не був ознайомлений, а в наданих банком умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам « Розстрочка» , «Стандарт» його підпис відсутній, а тому неможливо встановити чи ті самі умови про надання кредиту залучені банком до кредитного договору і у зв'язку з цим неможливо вважати кредитний договір укладеним . Окрім того , судом не звернуто увагу на те, що позивач втратив право вимоги у зв'язку із спливом строку позовної даності , оскільки кредит було надано на строк до 6 червня 2009 року . а банк звернувся з позовом лише у листопаді 2013 року , а тому банку слід відмовити у задоволенні позову на підставі ст. 11 Закону України « Про захист прав споживача» відповідно до якої строк позовної давності у позовах про повернення споживчого кредиту застосовується незалежного від наявності заяви у спорі. Банком було реалізоване заставне майно , однак відсутні докази з приводу його оцінки. Банк не повідомив його про наявність заборгованість за кредитом , а одразу нарахував суму пені, яка перевищує розмір фактичних збитків . Окрім того , суд не застосував положення ст.. 551 ЦК України та не зменшив розмір пені, та не звернув уваги на те,. що банк нарахував одразу штраф ( фіксована частина ) та штраф у співвідношенні до суми боргу , що є різновидами неустойки як юридичної відповідальності , а не окремими видами штрафних санкцій.

В судове засідання сторони не з'явились , про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином , про що свідчать розписки.

Заслухавши доповідь судді , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги . апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з наступних підстав .

Судом першої інстанції було встановлено , що 6 серпня 2008 року мі між ПАТ КБ « Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір № GOXRFD 08012174 у відповідності до якого відповідач отримав кредит в сумі 2315 грн.89 коп. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом . Умови договору щодо повернення сум кредиту відповідачем не виконувались, тому у нього станом на 31 жовтня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 15343 грн. 22 коп., яка складається із суми заборгованості за кредитом - 711 грн. 82 коп.;заборгованість по процентам за користування кредитом - 0, 68 грн.; пеня за несвоєчасність виконання договору - 13423 грн.90 коп. , штраф( фіксована частина ) - 500 грн.; штраф ( процентна складова )- 706 грн. 82 коп. . За домовленістю між сторонами на зберігання до банку від відповідача було передане заставне майно , телевізор , домашній театр , яке було придбано за кредитні кошти. У зв'язку з тим , що відповідачем не було погашено суму боргу , банком було передано заставне майно на реалізацію і сума 678 грн. , яка була отримана від його реалізації була спрямована на погашення кредиту, що підтверджується зменшенням суми простроченого сальдо кредиту з 1389,992 грн. до 711 грн. 82 коп..Разом з тим , оскільки сума від реалізації заставного майна не перекрила суму боргу , то на остаток заборгованості банком відповідно до умов кредитного договору нараховувалась пеня та штраф.

Вказані обставини підтверджуються укладеним та підписаним кредитним договором № GOXRFD 08012174 , умовами надання кредиту ( а.с. 4, 5 ), ,актом від 13 жовтня 2009 року про передання заставного майна на відповідальне зберігання у якому відповідача було попереджено про наслідки невиконання зобов'язання та непогашення боргу в установлений строк до 27 жовтня 2009 року у зв'язку з чим позичальник доручає банку реалізувати майно за ціною визначеною незалежним оцінщиком ( а.с. 35 ):, розрахунками заборгованості(а.с. 3. 3 зв) тощо

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного Кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач порушив умови договору, згідно з якими він повинен кожного місяця на рахунок банку у погашення кредиту перераховувати по 231 грн. 72 коп. до 06.08.2009 року, зазначені суми належним чином не сплачував , що призвело до утворення заборгованості та дало підстави банку для нарахування пені, штрафу тощо згідно з умовами договору .

За таких обставин , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач порушував умови кредитного договору, а тому обґрунтовано стягнув нього заборгованість за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги , про те, що банком було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом , на що не звернув уваги суд першої інстанції , а тому слід постановити нове рішення і з цих підстав відмовити у позові є помилковими. В матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_2 про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності , а окрім того , внесення суми боргу після реалізації заставного майна на рахунок позивача 26.08.2010 року свідчить про часткову сплату боргу та відповідно до положень ч.1 ст. 264 ЦК України перериває перебіг строку позовної давності .

Не можна погодитись з доводами апелянта про необхідність зменшення суми пені , яка є неспівмірною у порівнянні з сумою боргу , оскільки відповідач брав участь у судовому засіданні і від нього не надійшла до суду позовна заява про зменшення суми боргу згідно зі ст.. 551 УК України.

Також є непереконливими посилання апелянта на те, що відсутні докази з приводу того , що умови надання кредиту « Розстрочка « , « Стандарт « ідентичні умовам надання кредиту залученим банком до матеріалів справи. Як вбачається з матеріалів справи , зокрема з заяви позичальника ОСОБА_2, яка підписана ним особисто він ознайомлений з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ( « Розстрочка « , « Стандарт» ) та був згодний з тим , що ця заява разом з запропонованими банком умовами ( « Розстрочка « , « Стандарт» ) , тарифами банку складає кредитно - заставний договір . Надані банком умови до позовної заяви є умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ( « Розстрочка « , «Стандарт» ) .

Інші доводи скарги висновків суду не спростовують

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону і підстав для його скасування не вбачається

У відповідності з положеннями ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 , 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 січня 2014 року залишити без зміни. .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: