Єдиний унікальний номер 247/5508/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2953/2014

Головуючий у 1 інстанції Чапланова О.М.

Доповідач - Бугрим Л.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Бугрим Л.М.,

суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.

при секретарі: Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Торезького міського суду Донецької області від 05 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг компанія «Вектор Плюс», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання договору факторингу недійсним

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Торезського міського суду Донецької області від 5 лютого 2014 року ОСОБА_1 було відмовлено у позові до публічного акціонерного товариства «Сведбанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг компанія «Вектор Плюс», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання договору факторингу недійсним.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення , постановлення нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги він посилався на те, що судом першої інстанції не була дана належна оцінка його доводам. Суд визнав договір дійсним, який має всі ознаки недійсності, порушив ст.. 203 та 215 ЦК України , ст.. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» ст.. 16 Закону України « Про захист прав персональних даних « Разом з тим у рішенні суд посилався на те, що на спірні правовідносин за кредитним договором поширюються положення ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», яким забороняється передача будь-якої інформації за кредитним договором третім особам без згоди іншої сторони. Суд не врахував , що відповідач не міг без згоди позивача передавати інформацію щодо його персональних даних при укладанні договору факторингу . У процесі розгляду справи судом було задоволено клопотання позивача про витребування спірного договору та видатків до нього , однак у послідуючому суд не дочекавшись надання оригіналу договору та додатків до нього розглянув справу по суті.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Його представник адвокат ОСОБА_2 підтримував доводи апеляційної скарги,. просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник ПАТ « ОМЕГА БАНК « ( який є правонаступником ПАТ « Сведбанк» , що підтверджується його статутом ) в особі повіреного ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без зміни , а апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заслухавши доповідача , вислухавши пояснення сторін ,перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга підлягає відхиленню . а рішення суду - залишенню без зміни з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що судом першої інстанції при розгляді справи таких порушень допущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

У відповідності з положеннями ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 травня 2007 року акціонерний комерційний банк « ТАС Комерцбанк» правонаступником якого є публічне акціонерне товариство « Сведбанк» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 0401/0507/ 71-039 відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальникові кредит в сумі 86000 доларів США на строк з 11 травня 2007 року по 10 травня 2032 року .ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував , у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість , яка була частково погашена за рахунок квартири , яка знаходилась в іпотеці.

28 листопада 2012 року між ПАТ « Сведбанк» , яке виступає правонаступником акціонерного комерційного банку « ТАС-Комерцбанк» та ТОВ факторингова компанія « Вектор Плюс» укладено договір факторингу. Згідно з п.2.1, 2.2 цього договору банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості і по кредитних договорах , укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі відповідних договорів . З моменту відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників ,усі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданим фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема , права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів . Відповідно до 7.1 договору інформація що стала відомою сторонам під час виконання цього договору, є суворо конфіденційною і не підлягає розголошенню. Сторони погодили, що будь яка інформація що стосується договору , з врахуванням виключень, передбачених положеннями законодавства України , не може розголошуватись третім особам , окрім випадків , коли інша сторона цього договору надасть попередню письмову згоду на вчинення таких дій ( п. 7.2 )

Згідно з п. 7.11 цього ж договору банк,у відповідності до чинного законодавства передає фактору персональні дані боржників, що будуть оформлені актом прийому - передачі персональних даних , відповідно до умов цього договору та виключно за умови за умови настання розрахункової дати.

У той же день, 28.11.2012 року між ТОВ факторингова компанія « Вектор Плюс « та ТОВ « Кредитні ініціативи « укладено договір факторингу , згідно з яким ТОВ ФК « Вектор Плюс» відступає фактору - ТОВ « Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії надані боржниками щодо заборгованостей , стають дійсним для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема,. право грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Заборгованість за кредитним договором позивача ОСОБА_1 була передана від ТОВ « Факторингова контора « Вектор Плюс» до ТОВ « Кредитні ініціативи « Відносно цього договору позовних вимог ОСОБА_1 не заявлено.

Перевіряючи доводи позивача, щодо порушень його прав як споживача передбачених ст. 11 Закону України « Про захист прав споживача « та ст. 16 Закону України « Про захист персональних даних « суд першої інстанції правильно вважав , що правовідносини що виникли з кредитного договору № 0401/0507/71-039 укладеного 11.05.2007 року між позивачем та акціонерним комерційним банком « ТАС _Комерцбанк» правонаступником якого є публічне акціонерне товариство « Сведбанк» підпадають під дію Закону України « Про захист прав споживачів « , а правовідносини, що виникли з договору факторингу укладеного 28.11.2012 року між ПАТ « Сведбанк» та ТОВ « Факторингова компанія « Вектор Плюс» під дію зазначеного закону не підпадають.

Вказані висновки обґрунтовані аналізом діючих норм закону на час укладення договору, який є правильним

Зокрема, положеннями ст. 1077 ЦК України за договором факторингу ( фінансування відступлення права грошової вимоги) одна сторона ( фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони ( клієнта) за плату ( у будь - який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи ( боржника ) . Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних з грошовою вимогою, право якої він відступає .

У відповідності з положеннями ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав ( наявна вимога) , а також право вимоги, яке виникне в майбутньому ( майбутня вимога )

Частиною першою ст. 1080 ЦК України передбачено , що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно з положеннями ч. 4 Закону України « Про фінансові послуги» та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою .

Законом України « Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачам товарів , робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів . Згідно з ч1. зазначеного закону споживач - фізична особа, яка придбає . замовляє., використовує або мА єє намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб,безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно з положеннями ст.. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт ( ч.1 ) Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності ,Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до вимог закону має право здійснювати факторингові операції.

З огляду на зазначені положення закону відсутні підстави вважати , що на спірні правовідносини , зокрема на правовідносини , які випливають із договору факторингу поширюються положення Закону України « Про захист прав споживачів»

Згідно ч.6 ст. 6 Закону України « Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди , крім випадків, визначених законом і , лише в інтересах , національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частинами першої та другої ст. 16 цього закону порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних або відповідно до вимог закону. Доступ до персональних даних третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання вимог цього закону або неспроможна їх забезпечити.

Як вбачається з умов договору факторингу укладеного 28.11.2012 року між ПАТ « Сведбанк» та ТОВ « Факторингова компанія « Вектор Плюс» , зокрема згідно з п.7.1 , 7.2 цього договору інформація що стала відомою сторонам під час виконання цього договору, є суворо конфіденційною і не підлягає розголошенню. Сторони погодили, що будь яка інформація що стосується договору , з врахуванням виключень, передбачених положеннями законодавства України , не може розголошуватись третім особам , окрім випадків , коли інша сторона цього договору надасть попередню письмову згоду на вчинення таких дій .

Окрім того , нормами чинного законодавства не передбачено отримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язані та не передбачено отримання його згоди на передачу новому кредиторові документів, які засвідчують його права , що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та викладених фактичних обставин справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відчутність правових підстав для визнання договору факторингу недійсним.

Також судом першої інстанції були досліджені підстави позову про відсутність у відповідача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій , оскільки і така підстава була заявлена для визнання договору факторингу недійсним. Перевіряючи зазначені доводи ,суд першої інстанції правильно зробив правовий висновок на підставі аналізу норм діючого законодавства .

Зокрема, ст. 99 Конституції України грошовою одиницею на території Україна передбачена гривня . Разом з тим, Конституцією України не встановлено якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до ч.2 ст. 192 та ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти в тому числі і при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом , який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю « Згідно із ст. 5 цього Декрету КМУ Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій , які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом . Генеральні ліцензії видаються комерційним банком та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій ,що не потребують індивідуальні ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті., якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством.

До цього часу законодавством України не встановлені вказані межі термінів і сум кредиту в іноземній валюті, тому будь - які операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті не потребують отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Також суд першої інстанції зазначив , про те. що передача заборгованості за договором факторингу була визначена у гривневої одиниці , а не в доларах США , що вбачається також із позовної заяви ТОВ « Кредитні ініціативи « до ОСОБА_1 про стягнення боргу у якій сума заборгованості пред'явлена у грошовій одиниці України.

За таких обставин , відсутні підстави для висновку про те, договір факторингу є недійсним .

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи , надані докази,. яким дав належну оцінку , зробив правильний правовий висновок .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував , що відповідач не міг без згоди позивача передавати інформацію щодо його персональних даних при укладанні договору факторингу є непереконливими , оскільки законом не передбачені такі обмеження відносно укладення договору факторингу. Разом з тим , укладеним договором факторингу передбачена сувора заборона розголошувати персональні дані третім особам. Вказане застереження є гарантією дотримання прав боржника у процесі виконання цього договору .

Також не можна погодитись з доводами апелянта про те, що на правовідносини , які випливають з договору факторингу поширюється Закон України « Про захист прав споживачів» . оскільки правова природа вказаних правовідносин виключає застосування вказаного закону.

Не є підставою для скасування рішення суду ненадання представником відповідача у судове засідання оригіналу договору факторингу з усіма додатками до нього,, оскільки в матеріалах справи є наявною ксерокопія вказаного договору.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону і підстав для його скасування .

У відповідності з положеннями ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Торезького міського суду Донецької області від 05 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: