ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 50/47 | 08.10.08 |
За позовом військової частини А2053
до державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"
Третя особа Міністерство оборони України
про про відшкодування збитків нанесених внасліок неналежного виконання договору на суму 17 587,00грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники: |
Від позивача Магідін Б.В.(дов. від 26.06.2008)
Від відповідача Величко І.М.(дов. № 14 від 22.01.2008)
Від третьої особи не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості через неналежне виконання договору про надання послуг схову елементів боєприпасів від 12.05.2006 у розмірі 17 587,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.06.2008 порушено провадження у справі №50/47 та призначено до розгляду на 02.07.2008.
Представник відповідача в судове засідання 02.07.2008 з’явився, проте витребувані судом докази не подав та подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України.
Суд, заслухавши думку представника позивача, який проти заявленого клопотання відповідача не заперечував, вирішив, що дане клопотання достатньо мотивоване, належно обґрунтоване, а тому задовольнив його. Слухання справи було відкладено на 23.07.2008.
23.07.2008 в судове засідання представник третьої особи не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.
Представники сторін надали пояснення по суті справи, в яких просять не розглядати справу за відсутності третьої особи та подали клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив подане клопотання сторін.
Представник відповідача подав доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що загальна сума до відшкодування складає 17 381,12 грн., так як позивач невірно розрахував суму боргу.
Слухання справи було відкладено на 22.08.2008.
22.08.2008 в судовому засіданні з'явилися представники всіх сторін по справі та надали пояснення по суті справи. В судовому засіданні була оголошена перерва на 19.09.2008 для подання додаткових доказів по справі.
15.09.2008 через канцелярію суду від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, в якому третя особа позов визнає та зазначає, що претензії відповідача до позивача та третьої особи є необґрунтованими та незаконними.
15.09.2008 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про доповнення та зміну позовних вимог. У своєму клопотанні позивач просить:
1. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»за виконані роботи по зберіганню майна 27 545, 61 грн. на користь військової частини А2053 на розрахунковий рахунок 35229010000360 .
2. Зобов'язати відповідача забрати належне йому майно у зв'язку з закінченням строку зберігання.
3. Зобов'язати відповідача в подальшому, до моменту звільнення приміщень військової частини від майна що зберігається (бойових частини) своєчасно оплачувати за отримані послуги військової частини А2053 на розрахунковий рахунок 35229010000360, про що скласти відповідний договір.
4. Стягнути з відповідача витрати пов'язані з судовим розглядом справи у сумі 118 грн. за інформаційно - технічне забезпечення та 278 грн. 58 коп. державного мита на рахунок 35216001000360.
5. Стягнути з відповідача вартість витрат на відрядження у сумі 312 гривень, на розрахунковий рахунок 35229010000360.
6. Зобов'язати відповідача надати всі наявні додатки, акти виконаних робіт та інші наявні матеріали, які стосуються договору утилізації від 27.04.2006 року № 251/6/8 - 06 ЗФ /UСА/В/165 –06.
19.09.2008 в судовому засіданні з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.
Судом була оголошена перерва в судовому засіданні на 08.10.2008 для оголошення повного тексту рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши надані позивачем та відповідачем оригінали документів, та копії яких долучені до матеріалів справи суд –
ВСТАНОВИВ:
12.05.2006 між військовою частиною А2053(далі по тексту позивач, виконавець - за умовами договору) та державним підприємством Міністерства Оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(далі по тексту відповідач, замовник - за умовами договору) було укладено договір № UСА/В/269 –06 про надання послуг схову елементів боєприпасів (далі по тексту - договір).
Оскільки даний договір про надання послуг схову елементів боєприпасів має ознаки договору зберігання, то до нього повинні застосовуватися норми, що регулюють даний вид договорів.
Відповідно до п. 1.1. договору замовник передає виконавцю, а виконавець приймає і бере на себе зобов’язання зберігати (після розборки) елементи боєприпасів згідно специфікації(додаток № 1).
Як встановлено судом, на виконання умов договору в період з жовтня по грудень 2006 року відповідач передав, а позивач отримав на зберігання (як вказано в актах прийому - передачі) необхідне майно, та зберігає по теперішній час. Факт передачі майна на зберігання підтверджується актами прийому-передачі майна № 6 від 30.10.2006, № 7 від 31.10.2006, № 8 від 01.11.2006, № 9 від 02.11.2006 та іншими, копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно з пп. 2.2.1., 2.2.2. п. 2.2. договору замовник приймає на себе зобов’язання прийняти від виконавця майно після закінчення терміну дії договору та вчасно здійснювати плату за зберігання майна шляхом перерахування виконавцю грошових коштів відповідно до виставлених ним рахунків.
Позивачем за зберігання майна відповідачу були виставлені рахунки №№ 1, 2, 3 від 14.05.2007, № 6 від 13.06.2007 та інші(копії в матеріалах справи) на загальну суму 17 380,00 грн.
Однак в порушення умов договору відповідач лише частково розрахувався за зберігання позивачем майна, а саме сплатив 2 700,00 грн., що підтверджується випискою з банку за 02.04.2007 (копія в матеріалах справи).
Позивачем були збільшені позовні вимоги по стягненню основного боргу, позивач мотивував це тим, що на даний час військова частина продовжує здійснювати охорону майна зазначеного в позовній заяві. Сума позовних вимог в позовній заяві вказана станом на 31.01.2008, а станом на 19.09.2008 вартість наданих послуг становить 23 712,15 грн.
Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача становить: 23 712,15 грн.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач заявив заперечення на позовні вимоги, дані позовні вимоги вважає безпідставними з наступних причин:
Відповідач заявляє, що договір зберігання був укладений на час виконання договору утилізації та має пряме відношення до договору утилізації (в подальшому Договору 1) укладеного між відповідачем та Міністерством оборони України, копію якого він надав. Однак, судом встановлено, що дана заява порушує п.п. 1,2. 2.2.13, 2.2.14, 2.3.2, 2.5.7 Договору 1, оскільки відповідно до вказаних пунктів позивач мав би виступати в даному випадку співвиконавцем Договору 1, на вступ у правовідносини якого необхідно погодження та дозвіл суб'єкта Договору 1 - Замовника (Міністерство оборони України).
Також суд встановив, що відповідно до п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5 договору зберігання, ст. 944 ЦК України позивач зобов'язаний зберігати, не передавати третім особам без письмової згоди відповідача, не користуватися вказаним майном та повернути його на першу вимогу замовнику. П. 2.2 договору замовник взяв на себе зобов'язання прийняти від виконавця майно після закінчення терміну дії договору, такий же порядок передбачений ст. 948 ЦК України: Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання, що на даний час не виконується.
В судовому засіданні відповідач заявив, що даний договір в односторонньому порядку міг би бути розірваний позивачем відповідно до п. 6.4 договору, але в такому разі позивач ніс би відповідальність у разі втрати даного майна відповідно до ст. 950 ЦК України.
Судом встановлено, що на даний час військова частина продовжує здійснювати охорону майна, зазначеного в основні позовні заяві.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з п.п. 1, 3 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Статтею 948 ЦК України передбачено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Отже, судом встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов’язань.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу(відповідно до уточнених позовних вимог) в розмірі 23 712,15 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати за прострочення виконання зобов’язання.
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача(відповідно до уточнених позовних вимог) сума інфляційних втрат становить 3 833,46 грн.
Також позивач просить відшкодувати йому витрати на відрядження у сумі 312,00 грн.
Пунктом 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, що Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Таким чином, Господарським процесуальним кодексом не передбачено стягнення витрат на відрядження представників сторін по справі.
Крім того, позивач у своєму клопотанні про доповнення та зміну позовних вимог просить зобов'язати відповідача в подальшому, до моменту звільнення приміщень військової частини від майна що зберігається (бойових частини) своєчасно оплачувати за отримані послуги військової частини А2053 на розрахунковий рахунок 35229010000360, про що скласти відповідний договір.
Тобто, позивач заявляє додаткову позовну вимогу.
У п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, відповів таке:
Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.
У зв’язку з наведеним суд відмовляє позивачу в задоволенні його вимог про зобов'язання відповідача в подальшому, до моменту звільнення приміщень військової частини від майна що зберігається (бойових частини) своєчасно оплачувати за отримані послуги військової частини А2053 на розрахунковий рахунок 35229010000360, про що скласти відповідний договір.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" (вул. Мельникова, 24, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 24964464, р/р 260043285501 в відділенні АБ «ЕНЕРГОБАНК», МФО 300272) на користь військової частини А2053 (смт. Озерне, Житомирський район, Житомирська Область, 12443, код ЄДРПОУ 08156173, р/р 35216001000360 в ГУДКУ в Житомирській області, м. Житомир, МФО 811039) основний борг в сумі 23 712(двадцять три тисячі сімсот дванадцять) грн. 15 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 833 (три тисячі вісімсот тридцять три) грн. 46 коп., державне мито в сумі 275 (двісті сімдесят п’ять) грн. 46 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову –відмовити.
4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Головатюк Л.Д.