Єдиний унікальний номер 251/13515/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2567/2014

Головуючий у 1 інстанції Жукова О.Є.

Доповідач - Бугрим Л.М.

Категорія 48

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Бугрим Л.М.,

суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.

при секретарі: Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на час навчання, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на час навчання були задоволені частково . На її користь з відповідача були стягнути аліменти у розмірі 1/ 10 частини щомісячно з усіх видів його доходів на період навчання.

На вказане рішення суду представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення та про задоволення позову у повному обсязі та стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/ 4 частини заробітку ( доходів) відповідача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом не було звернуто увагу на те, що тягар утримання ОСОБА_1 несе її мати ОСОБА_2.Однак, вона має невисокий дохід та ще й утримує неповнолітню дитину та не може у повній мірі забезпечувати матеріальне становище доньки на період її навчання. Суд безпідставно врахував отримання позивачкою стипендії у розмірі 730 грн., оскільки стипендія сплачується лише за умови успішної здачі екзаменів, не звернув уваги на те, що стипендія не є постійним джерелом існування. Окрім того суд першої інстанції не врахував , що відповідач звільнився з роботи . однак може працевлаштуватись і хоча його визнано інвалідом третьої групи , однак він може працювати на роботі у відповідності із станом здоров'я. Батьки відповідача є пенсіонерами , однак їх пенсія вище прожиткового мінімуму і вони себе забезпечують самостійно , тому вони не потребують матеріальної допомоги відповідача. З вказаних підстав апелянт просив постановити рішення та стягнути аліменти у розмірі 1/ 4 частини .

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 яка діє на підставі довіреності підтримувала доводи апеляційної скарги та просила стягнути аліменти на утримання доньки у розмірі 1/ 4 частини доходів відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 просив рішення суду залишити без зміни та відхилити апеляційну скаргу, посилався на те. що він у серпні 2013 року отримав виробничу травму в шахті та її своєчасно не оформив документально ,оскільки побоювався втратити місце роботи. Зараз він до цього часу не працює іще до цього часу знаходиться на лікуванні. Його визнано інвалідом третьої групи від загального захворювання , та звільнено з роботи у зв'язку з отриманою травмою, однак до цього часу пенсія ще не призначена . Інших джерел існування він не має.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає

, які були дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що судом першої інстанції при розгляді справи таких порушень допущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

У відповідності з положеннями ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи , що відповідач є батьком доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після закінчення школи продовжує навчання на денному факультету технології неорганічних речовин Національного технічного університету « Харківський політехнічний інститут» . Згідно довідки про доходи виданою вказаним учбовим закладом позивачка отримує пенсію у розмірі 750 грн щомісячно. ( а.с., а.с. 10, 11 ) .

Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на своє утримання на період навчання ОСОБА_1 посилалась на те, що вона потребує матеріальної допомоги . а батько - відповідач по справі спроможний надати таку допомогу у розмірі 1/ 4 частини його доходів щомісячно.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог,суд першої інстанції встановив , що на час розгляду справи відповідач не працював у зв'язку з отриманою травмою , його було звільнено з роботи на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю стану здоров'я виконуваній роботі ( а.с. 24 ) . За станом здоров'я він потребує оперативного лікування. На обліку в пенсійному фонді з приводу отримання пенсії не знаходиться . пенсія йому не призначена , будь - яких інших джерел існування він не має.

Задовольняючі позовні вимоги частково, у розмірі 110 частини доходів відповідача , суд першої інстанції виходив з того , що оскільки відповідача визнано інвалідом 3 групи, то він має право на отримання пенсії і він не надав доказів про те, що йому було відмовлено у призначенні пенсії.

За таких обставин , враховуючи відсутність у відповідача на час розгляду справи будь-яких самостійних джерел існування у суду першої інстанції не було підстав для стягнення аліментів на утримання позивачки у розмірі 1/ 4 частини доходів відповідача , як про це наполягала позивачка .

Суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку про те, що вказані правовідносини з приводу обов'язку утримання повнолітніх дочки та сина, які продовжують навчання регулюються ст.. 199 СК України .

Зокрема, згідно з положенням ч.1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні донька, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надати матеріальну допомогу .

Таким чином , за змістом вказаної норми батьки повинні мати реальну можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Між тим , реальна можливість надавати матеріальну допомогу позивачці у розмірі ? частини доходів у відповідача відсутня , тому доводи апеляційної скарги . про те, що судом першої інстанції не було враховано матеріальний стан позивачки , яка потребує матеріальної допомоги на період навчання у більшому розмірі не заслуговують на увагу у зв'язку з відсутністю такої можливості у відповідача ..

За змістом положення ч.1 ст. 199 СК України, суд в першу чергу враховує можливість відповідача надавати матеріальну допомогу. У даному випадку відповідач має незадовільний матеріальний стан , сам відповідач знаходиться на утриманні своїх непрацездатних батьків - пенсіонерів і будь - якого іншого джерела для свого існування на час розгляду справи він не має.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача є можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі ніж за рішенням суду , а саме у розмірі 1/ 4 частини його доходів є непереконливими

Інші доводи скарги висновків суду не спростовують..

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону , підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 312, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: