ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" листопада 2008 р. Справа № 6/1126
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанської Г.А.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача:ОСОБА_1. - представника за довіреністю №02-11-910 від 11.07.2006р.,
від третьої особи:ОСОБА_2. - представника за довіреністю від 30.05.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вреслінг", м.Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "21" серпня 2008 р. у справі № 6/1126 (суддя Танасюк О.Є.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вреслінг", м.Хмельницький
до Хмельницької міської ради, м.Хмельницький
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Хмельницький
про визнання за ТОВ "Вреслінг" права власності на приміщення кафе-бару "Вреслінг" площею 61,30 м.кв., яке знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул.Проскурівська,66,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.08.2008р. у справі №6/1126 у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Вреслінг", м.Хмельницький до Хмельницької міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на приміщення кафе-бару "Вреслінг" площею 61,30кв.м. по вул.Проскурівській,66 у м.Хмельницкий, відмовлено.
Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, неправильним застосуванням і порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення- про задоволення позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:
- місцевий господарський суд, приймаючи рішення, не взяв до уваги, що ОСОБА_3. не був учасником або засновником ТОВ "Вреслінг", ніколи не мав до цього товариства ніякого відношення й жодних угод з цим товариством, в тому числі про надання позики, не укладав, а твердження ОСОБА_3 що він особисто, за власні кошти закупив будівельні матеріали та господарським способом здійснив добудову до приміщення шахово-шашкового клубу, не відповідають дійсності, оскільки на момент будівництва ОСОБА_3. був затриманий і перебував під вартою за вчинення злочину, і ця обставина свідчить про те, що договори на будівництво прибудови від 20.02.1995р., 10.02.1996р., 10.03.1996р., розписки про отримання коштів від 20.07.1994р., 11.02.1995р., 02.03.1996р. та первинні товарні документи на придбання будівельних матеріалів були сфальсифіковані. З метою встановлення дійсних дат оформлення вказаних документів та осіб, які їх складали та підписували, позивач заявляв клопотання про призначення судової експертизи (почеркознавчої та технічної), яке судом проігнороване;
- з метою підтвердження факту будівництва позивачем приміщення площею 61,3кв.м. Хмельницьким БТІ був оформлений технічний паспорт від 20.02.2006р. й зазначене приміщення використовувалось як майно у сфері господарської діяльності, що підтверджується угодами від 04.11.1995р., 30.12.2003р. та 05.01.2005р., а також дозволами державних органів на організацію пункту громадського харчування кафе-бару "Вреслінг" площею 96,5кв.м. Поза увагою суду першої інстанції залишено те, що згідно зазначених угод, які в судовому порядку ніким не оспорювалися, ФСТ "Україна" не тільки не заперечувало проти надання позивачу приміщення площею 61,3кв.м., але і визнавало право власності за товариством;
- доказом будівництва приміщення за рахунок коштів ТОВ "Вреслінг", є наявність заборгованості товариства перед ОСОБА_4 за придбані матеріальні цінності для будівництва даного приміщення, що підтверджується оборотними відомостями та балансом підприємства, які були незаконно викрадені колишнім директором ОСОБА_4;
- суд першої інстанції не задовольнив клопотання позивача про надання копії судового рішення у даній справі безпосередньо представнику позивача ОСОБА_5 направивши дане рішення позивачу за адресою: вул.Проскурівська,66;
- в судовому засіданні 09.08.2008р. місцевим господарським судом була оголошена перерва, а розгляд справи призначено на 22.08.2008р., однак, рішення суду було оголошено 21.08.2008р., хоча про призначення судового засідання на 21.08.2008р. позивач не був повідомлений.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - підприємця ОСОБА_3. - у письмовому відзиві від 25.09.2008р. на апеляційну скаргу (т.2 а.с.77-78) заперечив проти доводів позивача, зазначивши, що останнім не надано жодного доказу, який би підтверджував факт здійснення будівництва приміщення кафе-бару "Вреслінг" площею 61,3кв.м. по вул.Проскурівській,66 або фінансування позивачем - юридичною особою цього будівництва, а також доказів, які б підтверджували факт відведення відповідачем земельної ділянки позивачу під будівництво кафе-бару. Просить оскаржене рішення залишити без змін, а подану позивачем апеляційну скаргу з вимогою про його скасування - без задоволення.
24.11.2008р. на адресу Житомирського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача №31/с від 21.11.2008р. про призначення судової експертизи (почеркознавчої та технічної) з метою встановлення дійсних дат оформлення договорів на будівництво прибудови від 20.02.1995р., 10.02.1996р., 10.03.1996р. та 10.03.1996р., укладених підприємцем ОСОБА_3. з іншими особами, розписок про отримання коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_3. від 20.07.1994р., 11.02.1995р. та 02.03.1996р., а також про відкладення у зв'язку з цим розгляду справи.
Однак, колегією суддів клопотання позивача про призначення судової експертизи відхилене як безпідставне.
Зважаючи на те, що позивач про призначення розгляду апеляційної скарги на 27.11.2008р. був повідомлений, про що ним вказано в клопотанні №31/с від 21.11.2008р., і це не позбавляло позивача скористатись наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами щодо подання доказів в обґрунтування своїх доводів та направлення в судове засідання для надання відповідних пояснень повноважного представника, враховуючи, що ст.96 ГПК України не встановлює обов'язку подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, а також, беручи до уваги положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представника позивача, за відсутності письмового відзиву відповідача на апеляційну скаргу за наявними в матеріалах справи документами.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Представник третьої особи також заперечив проти апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте відповідно до норм чинного законодавства та з повним з'ясуванням усіх обставин справи, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
18.02.2008р. ТОВ "Вреслінг" звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради про визнання за товариством права власності на приміщення кафе-бару "Вреслінг" площею 61,3кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул.Проскурівська,66.
Обґрунтовуючи позовну заяву, товариство зазначило, що у 1995 році для надання послуг в галузі громадського харчування було організоване кафе-бар "Вреслінг" по вул.Проскурівській,66 у м.Хмельницькому, будівництво якого здійснювалось у 1996-1997р.р. господарським способом за рахунок внесків фізичних осіб.
Позивач вказує, що з жовтня 2005 року одноособовим власником кафе являється гр.ОСОБА_8, яка, починаючи з 13.12.2005р., неодноразово зверталась до міського голови з проханням погодити питання виділення земельної ділянки під збудоване приміщення кафе-бару, й після отримання у 2006 році відповіді та відповідної згоди управління земельних ресурсів міської ради товариство уклало з КП проектно-розвідувальних робіт по землеустрою договір та отримало необхідну технічну документацію із землеустрою, а відповідно до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №744 від 12.10.2006р. - дозвіл на реконструкцію приміщення.
Однак, як стверджує позивач, 24.04.2007р. Хмельницька міська рада, без погодження з ним, передала кафе-бар "Вреслінг" у власність територіальної громади міста, чим порушила право власності ТОВ "Вреслінг".
На підтвердження доводів позовної заяви позивач надав копії листа ТОВ "Вреслінг", адресованого Хмельницькому міському голові №12 від 20.04.2006р., з проханням надати дозвіл на реконструкцію кафе та згоду на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки площею 121кв.м. по вул.Проскурівській,66 у м.Хмельницькому; Статуту товариства; рішення Хмельницької міської ради №19 від 25.04.2007р. "Про включення до переліку майна та об'єктів, що перебувають у власності територіальної громади м.Хмельницького нежитлових приміщень"; витягу з рішення виконкому Хмельницької міської ради №744 від 12.10.2006р. "Про надання дозволу на реконструкцію квартир, будинків і споруд, та видачу архітектурно-планувального завдання"; акту №470 від 16.08.2006р. обстеження на предмет реконструкції приміщення кафе-бару під кафе по вул.Проскурівській,66; архітектурно-планувального завдання №277 на реконструкцію приміщення кафе-бару під кафе з прилаштуванням окремого входу по вул.Проскурівській,66; договору на проведення робіт по виготовленню матеріалів на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №159 від 17.11.2006р. з актом приймання виконаних робіт, тощо (т.1 а.с.8-30).
Відповідач проти позову заперечив та просив припинити провадження у справі (т.1 а.с.47), посилаючись на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.02.2007р. у справі №12/19/3025 (т.1 а.с.40-41), яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 12.06.2007р., відмовлено у позові ТОВ "Вреслінг" до кредитної спілки "Тріумф" про визнання за ТОВ "Вреслінг" права власності на приміщення кафе-бару "Вреслінг" площею 61,3кв.м. по вул.Проскурівській,66 у м.Хмельницькому.
В додаткових поясненнях за №02-15-1330 від 14.05.2008р. (т.1 а.с.82) відповідач звернув увагу на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.06.2006р. у справі №19/3025, постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2006р. та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 12.06.2007р. у цій же справі було встановлено, що будівництво прибудови до будівлі клубу площею 61,3кв.м. по вул.Проскурівській,66 у м.Хмельницькому велось товариством "Вреслінг" самовільно, а тому, відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України, споруда, на яку позивач просить визнати за ним право власності, є самочинним будівництвом, на яке не може бути визнано право власності ТОВ "Вреслінг".
Крім того, відповідач зазначає, що приміщення площею 61,3кв.м. по вул.Проскурівській,66 у м.Хмельницькому у власність територіальної громади, всупереч твердженням позивача, не передавалось, а власністю територіальної громади є нежитлове приміщення площею 199,7кв.м. по вул.Проскурівській,66, до якого самочинно добудоване приміщення площею 61,3кв.м.
22.05.2008р. в господарський суд Хмельницької області звернувся підприємець ОСОБА_3. з клопотанням про залучення його до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т.1 а.с.85), посилаючись, при цьому, на те, що фактично спірне приміщення кафе-бару було збудоване не позивачем у справі, а ним, тобто ОСОБА_3.
На підтвердження своїх доводів підприємець надав копії розписок колишнього директора ТОВ "Вреслінг" ОСОБА_4. про отримання від ОСОБА_3. 30000000крб., 300000000крб., 290000000крб. на закупівлю будматеріалів для прибудови бару "Вреслінг", відповідно, від 20.07.1994р., 11.02.1995р., 02.03.1996р., договорів від 20.02.1995р., 10.02.1996р., укладених між ОСОБА_3. таОСОБА_6. на будівництво зали бару площею 60кв.м. по вул.Проскурівській,66, вбиральні та підсобних приміщень до бару; договорів від 10.03.1996р., укладених з ОСОБА_7. на виконання опоряджувальних робіт; документів на закупівлю будівельних матеріалів, тощо (т.1 а.с.134-160).
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.05.2008р. (т.1 а.с.128) підприємця ОСОБА_3. залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з посиланням на те, що рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.
Позивач у запереченнях на відзив ОСОБА_3. (т.2 а.с.2-3) зазначив, що останній ніколи не мав відношення до ТОВ "Вреслінг" і жодних угод з ним товариство не укладало.
Стверджує, що будівництво приміщення площею 61,3кв.м. здійснювалось за рахунок внесків засновників господарським способом з урахуванням ст.140 Господарського кодексу України, підтвердженням чому є наявність заборгованості товариства перед ОСОБА_4 за придбані матеріали для будівництва даного приміщення, про яку свідчать оборотні відомості та баланс підприємства, однак, документи первинного бухгалтерського обліку, представлені ОСОБА_3. та на підставі яких здійснювалось будівництво, були викрадені ОСОБА_4
Крім того, позивач вказує, що надані ОСОБА_3. розписки та інші документи є сфальсифікованими, оскільки на момент будівництва він був затриманий та перебував під вартою за вчинення шахрайських дій, за що був засуджений.
Позивач також зазначає, що згідно висновків Управління архітектури та містобудування у м.Хмельницькому від 22.09.2006р. №12-4755-02-10 та технічного висновку спеціалістів інституту "Цивільпромбуд" від 03.08.2005р. №1-4/175 приміщення прибудови не розглядається як цілісний майновий комплекс з шаховим клубом і перебуває у придатному для використання стані.
Колишній директор ТОВ "Вреслінг" ОСОБА_4 у письмових поясненнях від 17.06.2008р. (т.2 а.с.4), наданих суду першої інстанції, зазначив, що під час його перебування на посаді директора товариства - з 1993р. по 2005р. - ТОВ "Вреслінг" орендувало у Хмельницької обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна" частину приміщення площею 35кв.м. шахово-шашкового клубу по вул.Проскурівській,66 у м.Хмельницькому (т.2 а.с.6-8,11-13), й за вказаний період товариство не здійснювало за власні кошти будь-яких прибудов до приміщення цього клубу.
Вважає безпідставними та жодним доказом не підтвердженими посилання позивача на те, що первинні бухгалтерські документи викрадено.
Оцінивши доводи сторін та подані ними докази в сукупності з аналізом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
При цьому, судовою колегією враховується наступне.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Захист відносин власності в Україні здійснюється на підставі загальних засад, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Як зазначено в ч.1 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
За статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачем у позові про визнання права власності є власник індивідуально визначеного майна, право якого оспорюються або не визнається іншою особою, з якою власник перебуває у зобов'язальних відносинах, а відповідачем -особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.
Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та ст.16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.
Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.
Предметом спору є визнання права власності ТОВ "Вреслінг" на приміщення кафе-бару "Вреслінг" площею 61,3кв.м. по вул.Проскурівській,66 у м.Хмельницькому, яке, як зазначає позивач, будувалось ним у 1996-1997 роках.
Положеннями Законів України від 20.04.2000р. №1699-III "Про планування і забудову територій", від 16.11.1992р. №2780-XII "Про основи містобудування" визначено певний порядок набуття на будівництво, реконструкцію, тощо об'єктів містобудування та набуття права на початок виконання будівельних робіт.
У відповідності до ч.2 ст.18 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, що діяла у період, на який посилається позивач - 1996-1997р.р. будівництва спірного приміщення) спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних Рад народних депутатів. Це право Ради народних депутатів можуть делегувати відповідним виконавчим органам.
Згідно з ст.22 цього Закону забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.
Як передбачено ст.ст.13,14 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції станом на 1996-1997р.р.р), надання дозволів на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій, на проведення цих робіт належало у 1996-1997р.р. до компетенції місцевих державних адміністрацій у сфері містобудування на відповідних територіях, видача у встановленому порядку забудовникам архітектурно-планувальних завдань, технічних умов на будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій, дозволів на проведення цих робіт - до компетенції виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у сфері містобудування.
Наведені положення отримали свій розвиток в подальшому, у Законі України "Про планування і забудову територій".
Так, згідно ст.ст.24,29 Закону України для зведення об'єктів будівництва, крім набуття речових прав на земельну ділянку, забудовник (підрядник) має отримати дозвіл міської ради на будівництво та дозвіл державної Інспекції архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт (інспекція ДАК). Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції ДАК.
Нормами ст.ст.331,376 Цивільного кодексу України закріплено правові підстави виникнення права власності на новостворене нерухоме майно: на підставі затвердженого акту прийняття об'єкту до експлуатації або за рішенням суду - на об'єкти самочинного будівництва.
Згідно з ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Стаття 376 ЦК України визначає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.
З положення, передбаченого ч.3 ст.376 ЦК України, випливає, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим майном, такого цільового призначення, яка передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.
За змістом ч.5 статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Згідно з ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на сторони обов'язок доказування та подання доказів в обґрунтування вимог і заперечень проти них.
Проте, всупереч правилу ст.33 ГПК України, позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що йому передавалась у власність, користування чи під забудову земельна ділянка по вул.Проскурівській,66 у м.Хмельницькому, так само як і доказів на підтвердження того, що ця земельна ділянка передавалась позивачу під уже збудоване приміщення, а надані позивачем копії викопіювання з плану м.Хмельницького із зазначенням земельної ділянки по вул.Проскурівській,66; плану земельної ділянки по вул.Проскурівській,66 з описом меж, на яку ТОВ "Вреслінг" надається згода на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; укладеного між КП проектно-розвідувальних робіт по землевпорядкуванню та ТОВ "Вреслінг" договору №159 від 17.11.2006р. про проведення робіт по виготовленню матеріалів на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.Проскурівській,66; акта приймання виконаних робіт без номера і дати, складеного на виконання цього договору; листи позивача №16 від 13.12.2005р., №12 від 20.04.2006р., №37 від 06.11.2006р., адресовані міському голові, в яких позивач просив надати згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.Проскурівській,66 для реконструкції приміщення кафе, щоразу вказуючи інший розмір земельної ділянки, відповідно, 70кв.м., 121кв.м. та 88кв.м. (а.с.25-27,29-30,59-61) такими доказами не являються.
Слід звернути увагу, що за нормами Земельного кодексу України (ст.123 Кодексу) розробка проекту відведення земельної ділянки передує прийняттю органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади рішення про передачу земельної ділянки. Крім того, до моменту звернення зацікавленої в отриманні земельної ділянки особи до органу виконавчого органу або органу місцевого самоврядування розроблений проект відведення земельної ділянки потребує його погодження територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами й підлягає державній землевпорядній експертизі.
Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів в своєму листі №Г-4825 від 25.04.2007р. (т.1 а.с.68), адресованому адвокатові, що представляв інтереси позивача, повідомив, що вирішити питання про можливість виділення у користування земельної ділянки ТОВ "Вреслінг" під збудоване майно по вул.Проскурівській,66 на момент складання цього листа неможливо до вирішення спору в господарському суд.
Надані позивачем копії рішення виконкому Хмельницької міської ради №744 від 12.10.2006р. про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Вреслінг" дозволу на реконструкцію приміщення кафе-бару по вул.Проскурівській,66 під кафе з влаштуванням окремого входу; акта обстеження на предмет реконструкції приміщення кафе-бару під кафе з влаштуванням окремого входу; архітектурно-планувального завдання №277 на реконструкцію приміщення кафе-бару, розробленого комунальним архітектурно-планувальним підприємством Управління архітектури та містобудування виконкому Хмельницької міської ради у 2006 році (у той час як позивач в позовній заяві стверджує, що будівництво спірного приміщення здійснювалось у 1996-1997р.р.); технічного висновку та містобудівного обґрунтування інституту "Цивільпромбуд" про можливість реконструкції кафе "Вреслінг" по вул.Проскурівській,66 у м.Хмельницькому (т.1 а.с.20-24,55-56) не являються достовірними доказами на підтвердження того, що позивачу в установленому порядку видавався дозвіл на будівництво спірного приміщення площею 61,3кв.м.
Докази, які б свідчили, що будівництво спірного приміщення велось товариством з обмеженою відповідальністю "Вреслінг" в матеріалах справи також відсутні, а посилання позивача на те, що доказом будівництва приміщення за рахунок коштів ТОВ "Вреслінг", є наявність заборгованості товариства перед ОСОБА_4 за придбані матеріальні цінності для будівництва даного приміщення, що підтверджується оборотними відомостями та балансом підприємства, які були незаконно викрадені колишнім директором ОСОБА_4, є непереконливими.
Згідно листа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області №6/Б-225 від 18.01.2007р., адресованого позивачеві у відповідь на його звернення щодо неправомірних дій директора товариства ОСОБА_4., в ході перевірки було встановлено, що в діях вказаної особи відсутній склад злочину, у зв'язку з чим прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
За відсутності доказів, які б свідчили про будівництво позивачем спірного приміщення, не заслуговують на увагу й доводи позивача про недоведеність ОСОБА_3. факту будівництва цього приміщення за власні кошти.
Твердження позивача, що факт будівництва приміщення кафе площею 61,3кв.м. саме товариством "Вреслінг" підтверджується технічним паспортом від 20.02.2006р. (т.1 а.с.104-106), оформленим Хмельницьким БТІ, використанням зазначеного приміщення як майна у сфері господарської діяльності згідно угод від 04.11.1995р., 30.12.2003р. оренди приміщення по вул.Проскурівській,66, площами, відповідно, 46,5кв. з прибудовою на місці літнього майданчика площею 50кв.м. та від 05.01.2005р. оренди приміщення загальною площею 35,2кв.м. з реконструйованою прибудовою площею 61,3кв.м. (т.1 а.с.110, т.2 а.с.6-8,11-13), які ніким не оспорені, а також дозволом виконкому Хмельницької міської Ради народних депутатів на відкриття бару в орендованому приміщенні (розпорядження №1865-р від 25.12.2005р., т.2 а.с.10), не доводять його право власності на спірне приміщення.
Крім того, як вбачається з листа Хмельницького бюро технічної інвентаризації №1622/01-15 від 03.04.2006р. (т.1 а.с.107), заява ТОВ "Вреслінг" про проведення державної реєстрації права власності на приміщення бару по вул.Проскурівській,66 не задоволена у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів, передбачених ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" або "Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. за №7/5.
Згідно наданих представником відповідача технічного паспорту на приміщення по вул.Проскурівській,66, оформленого 30.05.2007р., власником нежитлового приміщення загальною площею 199,7кв.м. є територіальна громада м.Хмельницького в особі Хмельницької міської ради (т.2 а.с.101-106), й вказане приміщення передане на баланс комітету з фізичної культури і спорту згідно рішення виконкому Хмельницької міської ради №1007 від 27.09.2007р. (т.2 а.с.107). Акт приймання-передачі затверджений рішення виконкому №1080 від 12.10.2007р. (т.2 а.с.110).
Оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували право власності на спірне приміщення, доказів здійснення самочинного будівництва цього приміщення за рахунок товариства, доказів набуття права на земельну ділянку під спірним приміщенням або виділення цієї земельної ділянки під збудоване спірне приміщення, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Вреслінг" є необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що колегія суддів не погоджується з посиланням місцевого господарського суду в своєму рішенні на судове рішення у справі №12/19/3025 за позовом ТОВ "Вреслінг" до Кредитної спілки "Тріумф", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Хмельницької обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна" та Хмельницької міської ради, про визнання права власності на приміщення кафе-бару "Вреслінг" площею 61,3кв.м. по вул..Проскурівській,66 у м.Хмельницькому, оскільки склад сторін у даній справі та склад сторін у справі №12/19/3025 не є однаковим, а тому, ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої не потребують доведення факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час однієї справи, при вирішенні іншого спору, в якому беруть участь ті самі сторони, в даному випадку не може бути застосована.
Проте, помилковість застосування місцевим господарським судом ст.35 ГПК України, не впливає на остаточний висновок суду першої інстанції про відмову в позові.
Доводи позивача про те, що в судовому засіданні 09.08.2008р. місцевим господарським судом була оголошена перерва, а розгляд справи призначено на 22.08.2008р., тоді як рішення суду було оголошено 21.08.2008р., про що позивач не був повідомлений, спростовуються розпискою представника позивача у повідомленні по справі (т.2 а.с.54), у якому вказано, що перерву в засіданні суду оголошено до 21.08.2008р.
Твердження позивача про те, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання позивача про надання копії судового рішення у даній справі безпосередньо представнику позивача ОСОБА_5 направивши дане рішення позивачу за адресою: вул.Проскурівська,66 не являються підставою для скасування оскарженого рішення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 21.08.20.08р. у даній справі слід залишити без змін, а подану позивачем апеляційну скаргу з вимогою про його скасування - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2008 року у справі № 6/1126 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вреслінг", м.Хмельницький - без задоволення.
2. Справу № 6/1126 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (29000, м.Хмельницький, вул.Трудова,14),
3 - відповідачу
4 - третій особі
5 - в наряд