Єдиний унікальний номер 257/10172/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3172/2014
Головуючий у 1 інстанції Брежнев О.А.
Доповідач - Бугрим Л.М.
Категорія 42
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.,
суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.
при секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 24 січня 2014 року у цивільній справі за позовом колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» до ОСОБА_1 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» про визнання законним права проживання та надання ордеру,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2008 року колективне підприємство « Трест Донецькжилбуд , №1 « ( далі підприємство ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення її та неповнолітнього сина ОСОБА_2 з гуртожитку без надання іншої жилої площі .В обґрунтування позову підприємство посилалось на те. що колективу робітників підприємства на праві колективної власності належить гуртожиток,. розташований по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 була зареєстрована у цьому гуртожитку з 1994 року та проживала до вересня 2008 року.. В 200 0році у неї народився син ОСОБА_2 , який також був зареєстрований у цьому гуртожитку. Відповідачка ніколи не знаходилась з підприємством у трудових відносинах , поселилась у вільній кімнаті . яка не використовувалась підприємством для своїх потреб, ордер ї на зайняття приміщення в установленому законом порядку її не видавався 15 лютого 2008 року радою КП « Трест Донецькжилобуд № 1 « було прийнято рішення про припинення експлуатації будівлі АДРЕСА_1 в якості гуртожитку для проведення капітального ремонту приміщення., а 28 жовтня 2008 року було прийнято рішення про зміну правого статусу приміщення та використовувати його після ремонту як адміністративно - торговельну будівлю. Відповідачка у спірному житлі не проживає, однак знятись з реєстрації в ньому відмовляється, чим порушує права позивача. На підставі наведеного підприємство просило виселити відповідачку ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 з гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення .
Відповідачка звернулась до колективного підприємства « Трест Донецькжитлобуд №1 « з зустрічною позовною заявою про визнання законним права проживання в гуртожитку та надання ордеру .В обґрунтування позову вона посилалась на те, що у спірному гуртожитку , який розташовано по АДРЕСА_1 та належить колективу на праві власності вона вселилась в 1994 році та була зареєстрована за вказано адресою. Упослідуючому в 2008 році у неї народився син ОСОБА_2, який також проживав разом з нею та був зареєстрований за вказаною адресою. В 2008 році після прийняття позивачем рішення щодо проведення капітального ремонту гуртожитку вона разом з сином була переселена до кімнати АДРЕСА_2. Згідно акту прийому- передачі від 30.09.2008 року підприємство передало її у тимчасове користування вказану кімнату де вона зараз проживає разом з сином. Вважала,. що оскільки її та сина було законно зареєстровано у гуртожитку по АДРЕСА_1 , вона сплачувала за проживання , то між нею та підприємством фактично виникли правовідносини щодо найму жилого приміщення. Разом з тим , відсутність ордеру на вселення . який повинен був видати її позивач створює для неї проблеми, позивач неодноразово здійснював відключення кімнати у якій вона проживала від електропостачання мотивуючи свої дії тим , що у неї немає права на проживання у цьому гуртожитку .З вказаних підстав просила зобов'язати колективне підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» видати її спеціальний ордер на вселення до гуртожитку по АДРЕСА_1.
Рішенням суду позовні вимоги колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення були задоволені. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були виселені разом з неповнолітнім сином ОСОБА_2 з гуртожитку, який розташовано по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1 « про визнання законним права проживання та надання ордеру було відмовлено.
На вказане рішення ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу у якій ставиться питання про його скасування. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вона посилалась на те , що судом не було враховано , що до гуртожитку, який розташовано по АДРЕСА_1 вона вселялась з дозволу КП « Трест Донецькжитлобуд № 1» , сплачувала за проживання. За вказаною адресою вона була зареєстрована , а також у послідуючому після народження сина його також було зареєстровано за вказаною адресою. При її вселенні підприємством було порушено встановлений порядок , оскільки позивачем повинно було надати ордер на зайняття кімнати в гуртожитку . Та обставина , що вона не вселялась самовільно та придбала право на проживання у вказаному гуртожитку свідчить і рішення апеляційного суду від 16 листопада 2010 року , яким було відмовлено КП « Трест Донецькжилбуд № 1 « у виселенні її з гуртожитку по АДРЕСА_2, яке також належить підприємству . Апеляційний суд виходив з того , що вона була переселена з гуртожитку по АДРЕСА_1 в гуртожиток по АДРЕСА_2 на час капітального ремонту , а тому у підприємства не виникло право на її виселення. Зазначені висновки , про те. що вона не вселялась самоуправно в гуртожиток по АДРЕСА_1 , а тому придбала право на проживання не були враховані судом першої інстанції та суперечать йому. Вважала, що вона довела в судовому засіданні про те, що у неї виникло постійне право на проживання в гуртожитку разом з сином ,тому невидача ордеру на її вселення свідчить про порушення законодавства при вселенні самим підприємством. Просила постановити нове рішення , яким її позовні вимоги задовольнити , а в задоволенні позовних вимог КП « Трест Донецькжитлобуд № 1 « про виселення її та сина з гуртожитку відмовити.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримувала доводи апеляційної скарги , просила рішення суду скасувати . її позовні вимоги задовольнити . а у позові КП « Трест Донецькжитлобуд № 1» про виселення відмовити.
Представники КП « Трест Донецькжитлобуд № 1 « Головко Л.Б.,Коваль Ю.А., Русін В.Д. просили рішення суду залишити без зміни та відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на те, що у неї не виникло самостійне право на проживання в гуртожитку. Вона була вселена у кімнату, яка була вільна на той час, однак ОСОБА_1 не знаходилась з підприємством в трудових відносинах, тому видавати ордер на її вселення для постійного в ньому проживанні у підприємства підстав не було . Відповідачка з гуртожитку по АДРЕСА_1 добровільно разом з неповнолітнім сином переселились в гуртожиток по АДРЕСА_2 , який також належить підприємству .
Заслухавши доповідь судді , вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково , рішення суду підлягає скасуванню , по справі слід постановити нове рішення , яким в задоволенні позовних вимог колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» до ОСОБА_1, про виселення її з неповнолітнім сином ОСОБА_2 з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення та зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1 до колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» про визнання законним права проживання та надання ордеру - відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим . Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом . Обгрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні.
Між тим,. вказаним положенням закону рішення суду не відповідає. При розгляді справи судом була дана невірна оцінка наданим доказам та невірно застосовано матеріальний закон.
Зокрема з обставин, справи вбачається , що гуртожиток по АДРЕСА_1 належить колективному підприємству « трест Донецькжитлобуд № 1» на підставі договору купівлі - продажу від 24.06. 1994 року , дата реєстрації права власності 21.04.2008 року , що підтверджується довідкою КП « Бюро технічної інвентаризації м. Донецька « від 16.05.2011 року ( а.с. 6 ) .Відповідачка ОСОБА_1 у вказане приміщення була вселена з дозволу підприємства у вільну кімнату та була зареєстрована за вказаною адресою з 13 вересня 1994 року.
Правовідносини з приводу придбання права на житло у гуртожитку регулюються главою 4 Житлового Кодексу України .
У відповідності із положеннями ч.2 ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи , організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
У відповідності з положенням ст. 129 ЖК України єдиною підставою для вселення на жилу площу у гуртожитку є ордер, який видається адміністрацією підприємства, установи ,організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
Відповідачка ОСОБА_1 з колективним підприємством «Трест Донецькжитлобуд № 1 « в трудових відносинах не знаходилась, рішення відносно неї про надання її жилої площі в гуртожитку не приймалось, ордер на право зайняття конкретної кімнати її не видавався. З відповідачкою ОСОБА_1 не укладався договір житлового найму , на її ім'я як наймача не було відкрито особовий рахунок .
Вказані обставини відповідачкою не заперечувались.
З огляду на зазначене, апеляційний суд доходить висновку про те, що у ОСОБА_1 при вселенні до гуртожитку не виникло право постійного користування житлом в установленому законом порядку . Інших підстав для набуття права на житло в гуртожитку законом не передбачено. Не є підставою для набуття права постійного користування житлом у гуртожитку посилання ОСОБА_1 на надання її дозволу на вселення до гуртожитку та проживання у ньому без обмеження часом , оскільки власник гуртожитку у відповідності з законом України , Про власність « , який діяв на той час вправі дозволити проживання іншим особам у незайнятих кімнатах.
Таким чином, вселившись до гуртожитку з дозволу власника житла ОСОБА_1 має статус тимчасового мешканця і незалежно від часу проживання вона права на постійне проживання в гуртожитку разом з неповнолітнім сином не набула.
За таких обставин ,відсутні підстави вважати обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання законним права проживання та надання ордеру.
Судом першої інстанції вказані обставини враховані не були , рішення суду у цієї частині вимог не мотивовано
У відповідності з положеннями п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в цієї частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення , яким в задоволенні її позовних вимог слід відмовити ..
Також не можна погодитись з висновком суду першої інстанції і в частині виселення відповідачки разом з неповнолітнім сином без надання іншого жилого приміщення.
Згідно з положенням ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Між тим , фактів та доказів з приводу порушення прав позивача проживанням відповідачки та її неповнолітнього сина у будинку гуртожитку по АДРЕСА_1 суду не надано.
Як вбачається з обставин справи і сторонами не заперечувалось , що в 2008 році у зв'язку з капітальним ремонтом будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 відповідачка ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином переселилась в інший гуртожиток належний позивачеві і розташований по АДРЕСА_2. І з цього часу ні відповідачка , ні її неповнолітній син не проживають в цьому гуртожитку , будь-яке приміщення не займають , належне їм майно у ньому також відсутнє.
Таким чином, на час пред'явлення позову про виселення і на час розгляду справи ні відповідачка . ні її неповнолітній син у гуртожитку по АДРЕСА_1 не проживали , а тому у суду першої інстанції не було підстав для їх виселення ..
Як вбачається з позовної заяви колективного підприємства КП « Донецькжитлобуд № 1» позов про виселення відповідачки з неповнолітнім сином було заявлено для того , щоби зняти їх з реєстрації за адресою розташування гуртожитку по АДРЕСА_1.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про те , що у даному випадку позивачем вибрано невідповідний та належний спосіб захисту права, а тому згідно з положенням п.3., п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд вважає необхідним вказане рішення скасувати , постановити нове рішення ,яким у задоволенні позовних вимог колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» до ОСОБА_1 про виселення її з неповнолітнім сином ОСОБА_2 без надання іншого жилого приміщення відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Керуючись ст. .ст. 303, 304, 307, 309, 314 - 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 24 січня 2014 року скасувати.
У задоволенні позову колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» до ОСОБА_1 про виселення та зустрічного позову ОСОБА_1 до колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд № 1» про визнання законним права проживання та надання ордеру відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: